Радикуліт: симптоми, ознаки та причини, діагностика та лікування

Радикуліт або радикулопатія – це комплекс специфічних симптомів, пов’язаних зі стисненням нервових корінців, що відходять від спинного мозку. Патологічний процес може розташовуватися в будь-якій частині хребетного стовпа, але найчастіше він локалізується в попереково-крижовому відділі. Ця зона відчуває максимальне навантаження при вертикальному положенні тіла і сильніше за інших схильна до розвитку остеохондрозу і пов’язаних з ним захворювань.

Радикуліт: симптоми, ознаки та причини, діагностика та лікування

 

Загальна інформація про радикуліт

Хребетний стовп складається з окремих хребців, розділених між собою хрящовими дисками. Усередині порожнього каналу розташовується спинний мозок, від якого з кожного боку відходять передні та задні нервові коріння. Перші відповідають за рухові функції, а другі – за чутливість. Вони проходять у спеціальних каналах між хребцями і зливаються в єдиний спинномозковий нерв, гілки якого відповідають за ту чи іншу ділянку тіла.

При розвитку остеохондрозу, протрузії або грижки міжхребцевого диска, формуванні кісткових розростань та інших об’ємних процесів відбувається здавлення корінця. Це спричиняє комплекс чутливих і рухових розладів, які формують симптоми радикуліту.

Причини

Найчастішою причиною розвитку радикуліту є остеохондроз, що призводить до появи протрузій та гриж міжхребцевих дисків. Крім того, патологію можуть викликати:

  • порушення постави та викривлення хребта (кіфоз, сколіоз, лордоз);
  • травми хребта;
  • злоякісні або доброякісні пухлини у зоні виходу нервових корінців;
  • запальні захворювання: остеоартрит, спондильоз;
  • інфекційне ураження нервової системи (менінгіт, енцефаліт) та кісткової тканини (остеомієліт);
  • гормональні збої та порушення обміну речовин (цукровий діабет, акромегалія);
  • уроджені порушення будови хребта.

До списку факторів ризику, що підвищують ризик розвитку радикуліту, входить:

  • гіподинамія, особливо робота та/або відпочинок у сидячому положенні;
  • гостре сильне чи періодичне переохолодження;
  • надлишок маси тіла;
  • авітаміноз, нестача мінеральних речовин;
  • куріння;
  • вік старше 45 років;
  • частий підйом ваг;
  • професійні заняття спортом (єдиноборства, важка атлетика);
  • гострі чи хронічні інтоксикації;
  • стреси.

Види патології

Радикуліт класифікується залежно від рівня стиснення. Вирізняють такі різновиди патології:

  • шийний;
  • грудний;
  • поперековий;
  • шийно-грудний;
  • грудо-поперековий;
  • попереково-крижовий.

Деякі види класифікації виділяють також плечовий радикуліт.

Симптоми

Симптоми радикуліту визначаються його локалізацією: при поперековій та крижової формі страждає, в основному, нижня половина тіла, тоді як ураження шийних та грудних корінців нерідко імітує ураження серця, легень або шлунка.

Основним симптомом будь-якої форми радикуліту є біль. Вона зазвичай виникає різко і натомість невдалого повороту голови, підйому тяжкості, переохолодження. Відчуття настільки сильні, що людина нерідко завмирає дома, боячись поворухнутися. Рухи посилюють біль, ось чому багато пацієнтів залишаються у вимушеному положенні, що дозволяє трохи полегшити стан.

Супутніми симптомами виступають:

  • оніміння або, навпаки, підвищена шкірна чутливість;
  • м’язова слабкість у ураженій ділянці;
  • дрібні посмикування м’язових волокон;
  • відчуття поколювання, печіння, повзання мурашок.

Найчастіше радикулопатія протікає у гострій формі. Хронічний варіант захворювання характеризується менш вираженою симптоматикою, періодичними ниючими болями у проблемній ділянці. Будь-який провокуючий фактор може легко перевести хронічний процес у гострий.

Симптоми шийного радикуліту

Біль при ураженні шийного відділу починається в задній поверхні шиї та потилиці та поширюється на плече, верхню частину грудей і навіть руку аж до пальців. Відчуття різко посилюються при рухах голови, і навіть руки з ураженої боку. У тяжких випадках відзначаються головний біль, зниження слуху та зору, сильне запаморочення.

Симптоми грудного радикуліту

Поразка корінців у грудному відділі зустрічається дуже рідко. При здавленні корінця пацієнт відчуває виражену міжреберну невралгію: болючість по ходу ребер. Відчуття посилюється при глибокому диханні, повороті корпуса. Нерідко біль поширюється на руку. При виникненні подібної симптоматики важливо своєчасно провести повну діагностику, оскільки подібні симптоми виникають при інфаркті міокарда, спонтанному пневмотораксі та інших небезпечних станах.

Симптоми попереково-крижового радикуліту

Поразка попереково-крижової зони є найчастішим варіантом захворювання. Залежно від розташування проблемного корінця, біль може розташовуватися:

  • лише у попереку;
  • у попереку та крижах з поширенням на стегно та гомілку;
  • в області сідниці з поширенням на задній стороні стегна.

У деяких випадках больові відчуття супроводжуються порушенням роботи органів малого тазу: проблемами із сечовипусканням, зниженням статевої функції тощо.

Діагностика

Діагностикою всіх форм радикуліту займається невролог. Пацієнту потрібно пройти повне обстеження для виключення інших захворювань із подібною симптоматикою:

  • опитування: лікар з’ясовує характер болю зі слів пацієнта, його інтенсивність, локалізацію, поширення, обставини появи та посилення; у процесі збору анамнезу уточнюються дані про перенесені та хронічні захворювання, травми, спадкові фактори;
  • загальний та неврологічний огляд: вимірюється температура, пульс, артеріальний тиск, оцінюється шкірна чутливість, якість рефлексів, уточнюються зони максимальної хворобливості тощо;
  • загальний та біохімічний аналіз крові: допомагають виявити запалення, уточнити рівень цукру в крові та інші показники;
  • загальний аналіз сечі, УЗД нирок для виявлення або виключення ниркової патології (особливо актуально при попереково-крижовому радикуліті);
  • рентгенографія проблемного відділу хребта: дає змогу побачити переломи, пухлини, ознаки остеохондрозу;
  • комп’ютерна томографія: дозволяє уточнити стан та товщину міжхребцевих дисків, виявити кісткові розростання;
  • МРТ: замінює собою КТ і рентген, дає максимум інформації про стан як кісток і хряща, а й м’яких тканин;
  • електрокардіограма, УЗД серця: призначаються при грудному та шийному остеохондрозі для виключення серцевої патології;
  • УЗД органів черевної порожнини, ФГДС для виключення проблем зі шлунком, підшлунковою залозою, печінкою тощо;
  • МРТ головного мозку, УЗД судин головного мозку та шиї: призначаються при шийному радикуліті.

При необхідності лікар може призначити інші обстеження, а також консультації суміжних фахівців. Це дозволяє точно визначити причину болю та виключити більш небезпечні захворювання та стани.

Радикуліт: симптоми, ознаки та причини, діагностика та лікування

 

Лікування радикуліту

Лікування всіх форм радикуліту, починаючи від шийного і закінчуючи попереково-крижовим, вимагає комплексного підходу, що залежить від симптомів та ступеня їх виразності. Лікарі використовують одразу кілька методик:

  • медикаментозна терапія (різні препарати у вигляді кремів, гелів, таблеток та в ін’єкційній формі);
  • немедикаментозна терапія (фізіотерапія, ЛФК, масаж, голковколювання тощо);
  • хірургічне лікування (використовується при занедбаних формах вихідного захворювання).

Медикаментозне лікування

Медикаментозне лікування радикуліту спрямоване на максимальне знеболювання, зняття м’язового спазму та відновлення повноцінної передачі імпульсів по нервових волокнах.

Знеболюючий ефект мають наступні групи препаратів:

  • НПЗЗ (нестероїдні протизапальні засоби): німесулід, диклофенак, мелоксикам, ібупрофен та їх аналоги; призначаються у різних формах залежно від виразності симптомів; допомагають зупинити запальний процес та зняти біль;
  • анальгетики: анальгін, новокаїн, лідокаїн та інші; застосовуються аналогічно НПЗЗ, знімають больовий синдром;
  • гормональні протизапальні засоби (глюкокортикостероїди): гідрокордизон, дексаметазон; використовуються за неефективності препаратів попередніх груп; гарну дію при хронічному радикуліті має дипроспан, препарат тривалої дії для ін’єкційного введення;
  • спазмолітики: мідокалм та аналоги; знімають м’язовий спазм, полегшуючи стан пацієнта;
  • протинабрякові засоби (діуретики, магнію сульфат); знімають набряк із защемленого корінця, зменшуючи больовий синдром.

Посилити дію знеболюючих допомагають седативні препарати. Вони стабілізують роботу нервової системи та дозволяють людині трохи відпочити.

Додатково призначаються препарати для покращення нервової провідності: вітаміни групи В (мільгама, нейромультивіт та аналоги). При шийному радикуліті, що викликає головний біль, нудоту, запаморочення, застосовується відповідна терапія плюс препарати для поліпшення мікроциркуляції у структурах головного мозку.

В обов’язковому порядку призначаються препарати місцевої дії, що сприяють швидкому зняттю больового синдрому. Крім анальгетиків або НПЗЗ, вони можуть містити дратівливі компоненти (ментол, скипидар тощо). За рахунок розширення капілярів всмоктування основної діючої речовини відбувається швидше.

Немедикаментозне

Немедикаментозне лікування призначається поза гострою стадією захворювання. Воно спрямоване на зміцнення м’язового каркасу, покращення мікроциркуляції у проблемній області та активацію процесів регенерації тканин. Залежно від ситуації призначається:

  • фізіотерапія (лазерна та УФ-терапія, грязелікування, електро- або фонофорез із введенням анальгетиків або гормональних засобів, магнітотерапія);
  • масаж (проводиться з використанням щадних технік, щоб не спровокувати повторне обмеження нервового корінця);
  • лікувальна фізкультура для зміцнення м’язового корсета (використовуються спеціальні комплекси вправ, покликані розвантажити хребетний стовп);
  • голкорефлексотерапія;
  • мануальна терапія;
  • тракція хребта для зняття навантаження з нервового корінця (підводне витягування).

Хірургічне

Допомога хірурга необхідна, якщо утиск нервового корінця неможливо усунути з використанням консервативних методик. Хірурги видаляють грижу, міжхребцевий диск або штучно розширюють отвір, через який проходять корінці. У деяких випадках хребетний стовп стабілізується спеціальними конструкціями. Конкретна методика операції підбирається індивідуально.

Перша допомога при загостренні радикуліту

Гострий напад радикуліту здатний викликати сильний біль, який сковує рух людини. Щоб полегшити його стан, необхідно:

  • укласти або посадити людину так, щоб їй було зручно (бажано лягти на рівну поверхню);
  • мінімізувати пересування;
  • прийняти знеболювальні та седативні препарати з наявних під рукою (НПЗЗ, анальгетики, засоби на основі валеріани, собачої кропиви тощо);
  • нанести знеболювальну мазь на проблемну область;
  • якщо це не перший напад, і хворий має спеціальний корсет, одягнути його.

Гострий радикуліт вимагає лікарського спостереження, ось чому необхідно викликати додому лікаря для призначення термінового лікування та відправитися до клініки для обстеження після стихання гострого больового синдрому.

Ускладнення

Ускладнення радикуліту трапляються нечасто. Зазвичай вони виникають внаслідок надмірного здавлення нервів та залучення до патологічного процесу сусідніх структур. Зрідка фахівці стикаються з такими наслідками як:

  • ішемія та інфаркт спинного мозку;
  • запальний процес в структурах спинного мозку (арахноїдит, епідурит);
  • параліч кінцівки (повний чи частковий).

Своєчасне обстеження та повноцінне лікування зводить ризик розвитку ускладнень нанівець.

Профілактика

Позбутися радикуліту, так само як і викликає його остеохондрозу, практично неможливо. Головне завдання лікувальних та профілактичних заходів – знизити частоту та інтенсивність нападів та дозволити людині почуватися максимально вільно.

Для ефективної профілактики радикулопатії необхідно:

  • усунути гіподинамію: рекомендуються щоденні, легкі фізичні навантаження, без зайвої дії на хребет (ходьба, їзда на велосипеді, плавання); головне не прагнути рекордів, оскільки професійний спорт, на відміну аматорського, часто стає причиною травм;
  • уникати підняття тяжкості, це стосується як професійної діяльності, так і спорту чи хобі;
  • стежити за поставою, не допускати сутулості чи перекосу хребетного стовпа убік; це стосується як ходьби, так і роботи за комп’ютером чи письмовим столом;
  • регулярно виконувати профілактичний комплекс вправ для зміцнення м’язів спини;
  • спати на жорсткому, ортопедичному матраці та якісній подушці;
  • правильно харчуватися, не допускати переїдання, вживати достатню кількість вітамінів та мікроелементів;
  • нормалізувати масу тіла за її надлишку;
  • мінімізувати стрес, нестачу сну, перевтому;
  • уникати переохолодження;
  • своєчасно проходити комплексне обстеження та усувати всі хронічні захворювання.

Дотримання рекомендацій лікарів дозволить значно знизити ризик чергового нападу та жити повноцінним життям.

EuroMD
Додати коментар