Епілепсія: симптоми, ознаки та причини

Епілепсія – це специфічний стан, що виникає на тлі зміни електричної активності мозку. Вона є одним із найпоширеніших неврологічних захворювань у світі. Патологія може протікати майже непомітно, а може повністю підпорядковувати собі життя. Тільки повноцінна діагностика дозволяє виявити проблему та підібрати лікування, яке дозволить досягти стійкої ремісії.

Епілепсія ✔: симптоми, ознаки та причини, діагностика та лікування

 

Загальна інформація

Напади епілепсії були відомі людям дуже давно. Її то брали за одержимість демонами, то пов’язували з особливою обдарованістю людини. На сьогоднішній день та чи інша форма патології спостерігається у 10 людей із 1000. Симптоми можуть виникати і у новонароджених дітей, і у літніх людей, у чоловіків та у жінок з однаковою частотою. Більш того, подібні процеси протікають у центральній нервовій системі деяких тварин, наприклад собак.

Основний механізм появи нападів – це синхронізація роботи всіх нервових клітин у певній зоні. Вона називається епілептогенним осередком і визначає набір симптомів та їх виразність. Всупереч поширеній думці, захворювання не обмежується судомами зі втратою свідомості. Існує велика кількість варіантів нападів з різноманітною симптоматикою, яка залежить від зони мозку, в якій виникає патологічне вогнище.

Причини

Робота головного мозку – це найскладніший процес, що вимагає постійної взаємодії багатьох структур. Збій на будь-якому рівні може спричинити формування епілептогенного вогнища. Серед найчастіших причин епілепсії у дорослих та дітей виділяють:

  • спадковість;
  • черепно-мозкові травми;
  • гострі чи хронічні інтоксикації, особливо алкоголізм;
  • інфекційні ураження головного мозку або його оболонок (енцефаліти, менінгіти);
  • гострі та хронічні порушення мозкового кровообігу, у тому числі інсульти;
  • злоякісні та доброякісні пухлини в порожнині черепа;
  • пологові травми;
  • паразити, що розвиваються в структурах головного мозку: ехінокок, свинячий ціп’як;
  • нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, розсіяний склероз, хвороба Піка);
  • гормональні збої, особливо нестача тестостерону;
  • порушення обміну речовин тощо.

Трапляється, коли причину появи епілепсії так і не вдається виявити. У цьому випадку захворювання називають ідіопатичним.

Види та симптоми

Епілепсія багатогранна та багатолика, її симптоми не обмежуються лише судомами. Найбільш поширена класифікація залежно від виразності нападів та їх основних проявів.

Аура (провісники)

Багато нападів епілепсії починаються з аури. Так називають комплекс специфічних відчуттів, що виникає незадовго до нападу. Прояви аури можуть бути абсолютно різними: парестезії (патологічні відчуття), специфічний смак у роті, слухові, зорові або нюхові галюцинації тощо. Перед появою аури людина нерідко починає відчувати безпричинне занепокоєння, внутрішню напругу.

Парціальні (вогнищеві) напади

Ці стани виникають, коли в патологічне перезбудження залучено невелику ділянку головного мозку.

Прості парціальні напади характеризуються збереженою свідомістю і тривають лише 1-2 хвилини. Залежно від локалізації патологічного вогнища людина відчуває:

  • раптову зміну настрою без видимої причини;
  • невеликі посмикування в певній частині тіла;
  • відчуття дежавю;
  • галюцинації: вогники перед очима, незрозумілі звуки тощо;
  • парестезії: відчуття поколювання або повзання мурашок у якійсь частині тіла;
  • труднощі у вимові чи сприйнятті слів;
  • нудоту;
  • зміна частоти пульсу тощо.

Складні напади характеризуються більш вираженою симптоматикою і часто зачіпають свідомість і мислення. Людина може:

  • знепритомніти на 1-2 хвилини;
  • безглуздо дивитись у порожнечу;
  • кричати, плакати, сміятись без видимої причини;
  • постійно повторювати будь-які слова або дії (жування, ходіння по колу тощо).

Як правило, при складному нападі та деякий час після нього пацієнт на деякий час залишається дезорієнтованим.

Генералізовані судоми

Генералізовані напади відносяться до класичних ознак епілепсії, про які чув майже кожен. Вони виникають, якщо епілептогенне вогнище поширилося на весь головний мозок. Вирізняють кілька форм нападів.

  • Тонічні судоми. М’язи більшої частини тіла (особливо спини та кінцівок) одночасно скорочуються (приходять у тонус), залишаються у цьому стані 10-20 секунд і потім розслабляються. Такі напади часто трапляються під час сну та не супроводжуються втратою свідомості.
  • Клонічні судоми. Рідко виникають ізольовано з інших видів нападів. Виявляються ритмічним швидким скороченням та розслабленням м’язів. Рух неможливо зупинити чи затримати.
  • Тоніко-клонічні судоми. Цей вид нападу називають grand mal, що в перекладі з французької означає “велика хвороба”. Напад ділиться на кілька фаз:
    • провісники (аура);
    • тонічні судоми (20-60 секунд): м’язи сильно напружуються, людина скрикує та падає; у цей час у нього зупиняється дихання, обличчя набуває синюшного відтінку, а тіло вигинається дугою;
    • клонічні судоми (2-5 хвилин): м’язи тіла починають ритмічно скорочуватися, людина б’ється на підлозі, з рота виділяється піна, нерідко з домішкою крові через прикушений язик;
    • розслаблення: судоми припиняються, м’язи розслаблюються, нерідко трапляється мимовільне сечовипускання або дефекація; свідомість відсутня протягом 15-30 хвилин.

Після завершення генералізованого нападу у людини протягом 1-2 днів залишається відчуття розбитості, проблеми з координацією рухів та дрібною моторикою. Вони пов’язані з гіпоксією мозку.

  • Атонічні напади. Характеризуються короткочасним розслабленням м’язів, що супроводжується втратою свідомості та падінням. Приступ триває буквально 10-15 секунд, але після закінчення пацієнт нічого не пам’ятає.
  • Міоклонічні напади. Виявляються швидкими посмикуваннями мускулатури окремих частин тіла, зазвичай рук чи ніг. Припадок не супроводжується непритомністю.
  • Абсанси. Друга назва нападів – petit mal (мала хвороба). Цей симптом епілепсії виникає частіше у дітей, ніж у дорослих та характеризується короткочасною втратою свідомості. Хворий застигає дома, дивиться у порожнечу, не приймає звернену щодо нього мова і реагує неї. Нерідко стан супроводжується мимовільними морганнями очей, дрібними рухами рук чи щелеп. Тривалість нападу – 10-20 секунд.

Дитяча епілепсія

Дитяча епілепсія має багато масок. У новонароджених вона може проявлятися періодичними скороченнями м’язів, не схожими на судоми, частим відкиданням голови назад, поганим сном та загальним занепокоєнням. Більш дорослі діти можуть страждати від класичних нападів та абсансів. Парціальні напади найчастіше виявляються:

  • різкими головними болями, нудотою, блюванням;
  • короткими періодами розладу мови (дитина не може вимовити жодного слова);
  • нічними кошмарами з наступними криками та істерикою;
  • лунатизмом тощо.

Ці симптоми далеко не завжди є ознакою епілепсії, але вони повинні стати приводом для позачергового звернення до лікаря та повноцінного обстеження.

Діагностика

Діагностикою та лікуванням епілепсії займаються неврологи. Деякі з них спеціально розширюють свою кваліфікацію саме у цьому напрямі, що дозволяє їм діяти ще ефективніше.

Обстеження хворого з підозрою на епілепсію включає наступні методики:

  • збір скарг та анамнезу: лікар докладно розпитує пацієнта про симптоми, що його турбують, з’ясовує час та обставини їх виникнення; характерною ознакою епілепсії є поява нападів на тлі різких звуків, яскравого або миготливого світла тощо; особлива увага приділяється спадковості, перенесеним травмам та захворюванням, способу життя пацієнта та його шкідливим звичкам;
  • неврологічний огляд: лікар оцінює м’язову силу, шкірну чутливість, вираженість та симетричні рефлекси;
  • ЕЕГ (електроенцефалографія): процедура реєстрації електричної активності мозку, що дозволяє побачити характерну активність епілептогенного вогнища; при необхідності лікар може спробувати спровокувати перезбудження за допомогою спалахів світла чи ритмічних звуків;
  • МРТ головного мозку: дає можливість виявити патологічні ділянки та утворення: пухлини, тріщини, осередки ішемії, наслідки перенесеного інсульту тощо;
  • ангіографія судин голови: введення у кров контрастної речовини з наступною рентгенографією; дозволяє побачити ділянки звуження судин та погіршення кровотоку;
  • УЗД головного мозку (Ехо-енцефалограма): використовується у дітей першого року життя, у яких ще не закрилося тім’ячко; візуалізує пухлини та інші об’ємні утворення, скупчення рідини тощо;
  • реоенцефалографія: вимірювання електричного опору тканин голови, за допомогою якого можна діагностувати порушення кровотоку;
  • загальні обстеження: загальні аналізи крові та сечі, біохімія крові, тести на інфекції, ЕКГ тощо. для комплексної оцінки стану пацієнта;
  • консультації вузьких спеціалістів: нейрохірурга, токсиколога, нарколога, психіатра тощо. (Призначається залежно від передбачуваної причини нападів).

Список досліджень може змінюватись залежно від віку хворого, виду нападів, наявності хронічних патологій та інших факторів.

Епілепсія ✔: симптоми, ознаки та причини, діагностика та лікування

 

Лікування епілепсії

Лікування – це тривалий та складний процес. Навіть при правильному доборі ліків та повній відсутності будь-яких проявів протягом тривалого часу лікарі говорять лише про стійку ремісію, але не про повне усунення захворювання. Основу терапії складають медикаментозні засоби:

  • протисудомні препарати (фенобарбітал, клоназепам, ламотриджин, депакін та інші): приймаються постійно для запобігання нападам;
  • транквілізатори (феназепам, діазепам): усувають тривожність та розслаблюють організм;
  • нейролептики (аміназин): знижують збудливість нервової системи;
  • ноотропи (пірацетам, мексидол, пікамілон): покращують обмін речовин у головному мозку, стимулюють кровообіг тощо;
  • сечогінні (фуросемід): використовуються відразу після нападів для усунення набряку головного мозку.

За необхідності лікар може призначити інші групи препаратів.

Якщо ліки недостатньо ефективні, лікарі можуть вдатися до хірургічного лікування. Вибір конкретної операції залежить від локалізації патологічного вогнища та форми захворювання:

  • видалення патологічної освіти (пухлини, гематоми, абсцесу), що спричинило напади;
  • лобектомія: висічення ділянки мозку, в якому виникає епілептогенне вогнище, частіше скроневої частки;
  • множинна субпіальна транссекція: використовується при значному розмірі вогнища або неможливості його видалення; лікар робить дрібні надрізи у тканині мозку, які зупиняють поширення збудження;
  • каллезотомія: розсічення мозолистого тіла, що з’єднує обидві півкулі мозку; використовується при вкрай тяжких формах захворювання;
  • гемісферотопія; гемісферектомія: видалення половини кори головного мозку; втручання використовується вкрай рідко і лише у дітей до 13 років через значний потенціал для відновлення;
  • установка стимулятора блукаючого нерва: пристрій постійно збуджує блукаючий нерв, що надає заспокійливу дію на нервову систему і весь органім.

За наявності показань можуть використовуватися остеопатія, голкорефлексотерапія та фітотерапія, але лише як доповнення до основного лікування.

Ускладнення

Найбільш грізним ускладненням епілепсії є епілептичний статус. Цей стан характеризується наступними один за одним нападами судом, між якими людина не приходить до тями. Цей стан вимагає екстреної медичної допомоги через високий ризик розвитку набряку мозку, зупинки дихання та серцебиття.

Приступ епілепсії, що раптово виник, може стати причиною падіння і травми. Крім того, часті напади та відсутність якісного лікування призводить до поступового погіршення розумової діяльності та деградації особистості (епілептична енцефалопатія). Це особливо притаманно алкогольної епілепсії.

Перша допомога при нападі

Якщо у людини розвинувся класичний напад епілепсії зі втратою свідомості, тонічними та клонічними судомами, оточуючі повинні:

  • по можливості запобігти травматизації при падінні;
  • укласти хворого на бік;
  • обережно утримувати голову під час судом.

Категорично забороняється поміщати в рот хворому ложки, олівці та інші тверді предмети, щоб уникнути прикушування язика!

Якщо судоми не припиняються, або напади наслідують один за одним, необхідно терміново викликати швидку допомогу.

Профілактика та дієта

Профілактика епілепсії – це здоровий спосіб життя. Лікарі рекомендують:

  • уникати стресів та перевтоми;
  • своєчасно лікувати будь-які інфекції та запальні процеси, включаючи карієс;
  • мінімізувати (а краще, виключити зовсім) інтоксикації, включаючи алкоголь та куріння;
  • підтримувати індекс маси тіла у межах норми;
  • регулярно займатися спортом на аматорському рівні, більше гуляти;
  • повноцінно висипатися та відпочивати.

Дієта при вже діагностованій епілепсії, а також підвищеному ризику її розвитку має відповідати принципам правильного харчування:

  • достатню кількість та правильний баланс макро- та мікронутрієнтів (вітаміни, мінерали), а також води;
  • дрібне харчування невеликими порціями;
  • виняток чи різке скорочення спецій, кави, чорного чаю, газованих напоїв тощо.

Деякі форми епілепсії підлягають корекції за допомогою кетогенної дієти, що відрізняється мінімальною кількістю вуглеводів, середньою – білків та високою – жирів (до 80% усіх калорій). Перехід на цей стиль харчування повинен проводитися лише з дозволу лікаря та проходити під його суворим контролем.

EuroMD
Додати коментар