Хронічний вірусний гепатит В – ознаки, ускладнені форми, методи терапії

За даними ВООЗ, сьогодні близько 300 млн людей хворіють на хронічний гепатит В, а третина людства мають у своїй крові його маркери. Щороку від нього вмирає близько 1 млн. хворих. Захворювання небезпечне, оскільки є основною причиною розвитку цирозу та раку печінки. Гепатит Б може ніяк не проявляти себе, але в цей час в організмі вже відбувається повільне пошкодження печінкових тканин.

Характеристика вірусу та шляхи його передачі

Збудник захворювання – невеликий ДНК-вірус, що позначається як вірус ГВ, ВГВ чи HBV.

Його зовнішня оболонка складається з білка під назвою HBsAg. Внутрішнє ядро – HbcAg.

Воно містить ДНК вірусу та ферменти, необхідні для його розмноження. Основні характеристики збудника:

• Висока вірулентність, тобто здатність заражати організм.
• При дії кип'ятінням гине через 1 год.
• При кімнатній температурі зберігає вірулентність протягом 90 діб.
• Переносить заморожування протягом 15 років.
• Витримує обробку хлором близько 2 годин, формаліном – 7 діб.
• У спирті з концентрацією понад 80% гине протягом 2 хв.

Людина може навіть не підозрювати свого статусу, оскільки вірус починає проявляти себе через 2-8 тижнів після проникнення в організм. Шляхи передачі гепатиту В:

• статевий;
• парентеральний;
• побутовий;
• вертикальний.

Причини розвитку хронічної форми захворювання

При первинному проникненні в організм вірусу гепатиту B він спричиняє гостру форму захворювання.

Якщо лікування розпочато своєчасно, близько 90–95% пацієнтів одужують.

В інших хворих хвороба стає хронічною. Це відбувається під впливом наступних факторів:

• зловживання алкоголем;
• недостатня відповідь імунітету на вірус;
• прийому наркотиків;
• супутніх інфекцій;
• неправильне лікування гострого гепатиту.

Що відбувається в організмі під час хронізації інфекційного процесу

Хронічний гепатит починає формуватися вже після перенесеної пацієнтом гострої форми. Механізм розвитку:

1. Вірус вражає печінку, фіксуючись на її клітинах.
2. Відбувається активне розмноження вірусних часток.
3. Гепатоцити поступово руйнуються, швидкість їх відновлення набагато повільніша.
4. Якщо лікування не було розпочато вчасно, то на місці некрозу утворюється сполучна тканина, що веде до фіброзних змін.
5. Гепатит набуває затяжної течії.
6. На останній стадії розвивається цироз печінки, та був і рак.

Види хронічного гепатиту В

Залежно від вірусологічної характеристики гепатит B поділяється на HBeAg-позитивний («дикий»), HBeAg-негативний (мутантний) та інтегративний. Вони рівномірно розподілені по планеті, але мають різні біохімічні та реплікаційні профілі. Особливості типів:

Синдроми гепатиту

Лікування гепатиту B безпосередньо залежить від типу провідного синдрому. У перебігу захворювання може переважати лише одне із них. Виділяють такі види синдромів:

• холестатичний;
• аутоімунний;
• геморагічний;
• астено-вегетативний;
• цитолітичний;
• печінкової енцефалопатії;
• портальної гіпертензії;
• імунозапальний;
• синдром гіперспленізму;
• печінково-клітинної недостатності;
• диспепсичний.

Ускладнені форми

З огляду на розвитку хронічного вірусного гепатиту У часто реєструються вторинні інфекції.

До поширених ускладнень належать такі патології:

• сепсис;
• перитоніт;
• пневмонія;
• флегмона кишки;
• запальні патології жовчних шляхів;
• скупчення рідини в черевній порожнині (асцит);
• цироз печінки;
• печінкова кома.

Клінічні прояви

Симптоми гепатиту B залежить від реплікативної активності вірусу. Якщо він посилено розмножується, то ознаки захворювання будуть яскраво виражені. Також прояви залежить від типу переважаючого синдрому. Найпоширенішими з них вважаються такі:

Критерії встановлення діагнозу

Основні критерії для встановлення діагнозу прості. Хронічний гепатит встановлюється, якщо HBsAg визначається понад півроку, є ознаки захворювання при вивченні біоптату печінки, ДНК вірусу – понад 10 тис. копій на 1 мл, є періодичний ріст трансаміназ АСТ та АЛТ. Підтвердити захворювання допомагають такі процедури:

• аналіз крові на наявність специфічних антигенів вірусу HbeAg чи HbsAg;
• виявлення у сироватці крові антитіл до зазначених антигенів;
• ПЛР;
• коагулограма;
• загальний аналіз сечі;
• УЗД печінки;
• біопсія печінки із наступною гістологією.

Лікування хронічного гепатиту В

Основним спеціалістом, який призначає лікування гепатиту, є гепатолог. Залежно від виду та походження запалення печінки складанням схеми терапії можуть займатися інфекціоніст, імунолог, гастроентеролог. Тактика лікування залежить від стадії захворювання та провідного синдрому. Основні методи терапії:

Базисна медикаментозна терапія

Консервативне лікування спрямоване на пригнічення діяльності вірусу, підтримання та відновлення печінки, зниження вірусного навантаження на її клітини.

Для цього застосовують такі препарати:

• Противірусні. Ціль – придушення розмноження вірусу. Показані за будь-якого виду гепатиту.
• Глюкокортикоїди. Призначаються перед противірусною терапією для корекції імунної відповіді.
• Діуретики. Показані при набряку для виведення зайвої рідини.
• Кровоспинні. Використовуються при геморагічному синдромі для усунення кровоточивості.
• Дезінтоксикаційні. Мета – збільшення об'єму циркулюючої крові для виведення надлишків рідини через сечовидільну систему.
• Спазмолітики. Показані при сильних болях їхнього полегшення.

Методи нетрадиційної медицини при хронічному гепатиті

Застосування народних засобів допустиме лише за легкого ступеня тяжкості захворювання. Головна умова – використання рецептів лише після консультації з лікарем та як доповнення до основного лікування. Зупинити реплікацію вірусу можуть лише медикаменти. З методів народної медицини хороші відгуки мають такі засоби:

• Змішати рівні пропорції підігрітого меду із яблучним соком. Вживати напій щодня перед сном.
• На 0,5 г муміє взяти 0,5 л окропу, змішати, дати постояти півгодини. Приймати за півгодини до їди по 1 ст. л. Курс лікування триває 24 дні.
• Запарити 200 мл окропу 2 ч. л. подрібненого кореня оману. Наполягати щонайменше 8 год, процідити через марлю. Пити по 0,25 ст. до 4 разів протягом дня до покращення стану.

Відео