Невралгія трійчастого нерва

Невралгія трійчастого нерва (тригемінальна невралгія) – це дуже поширене захворювання. Воно проявляється сильними болями, а також супутніми порушеннями роботи мімічних та жувальних м’язів, а також вегетативними проблемами. Оскільки обидва трійчасті нерви охоплюють практично все обличчя, біль може виникнути в будь-якій ділянці.

Невралгія трійчастого нерва: симптоми, ознаки та причини, діагностика та лікування

 

Загальна інформація

Трійчастий нерв складається з чутливих та рухових волокон. Він бере початок у структурах головного мозку і ділиться на три гілки:

  • очна: відповідає за око, лоб і верхню повіку;
  • верхньощелепна: іннервує область від нижньої повіки до верхньої губи;
  • нижньощелепна: захоплює підборіддя, нижню щелепу, губи та ясна.

При невралгії уражається одна або кілька гілок трійчастого нерва, що визначає основні симптоми патології. Найбільш схильні до захворювання люди після 45 років, а жінки хворіють частіше за чоловіків.

Причини виникнення

Причини невралгії трійчастого нерва можуть мати різну природу:

  • здавлення тригемінального нерва цілком або його гілок на фоні:
    • збільшення артерій або вен головного мозку (аневризми, атеросклероз, інсульти, підвищений внутрішньочерепний тиск на фоні остеохондрозу, уроджені особливості розвитку);
    • пухлин головного мозку або тканин обличчя у безпосередній близькості від нервових волокон;
    • вроджені аномалії будови кісток, звужені отвори, через проходять гілки нерва;
    • травми черепа, лицьової області: переломи кісток, посттравматичні рубці м’яких тканин;
    • розростання рубцевої тканини після перенесеної травми, операції, запалення;
  • вірусні ураження безпосередньо нерва: герпес, поліомієліт, СНІД;
  • різні захворювання центральної нервової системи: розсіяний склероз, ДЦП, менінгіт, енцефаліт, епілепсія, енцефалопатії, пухлини;
  • стоматологічні проблеми: ускладнення після пломбування каналів, специфічна реакція на введення знеболювальних препаратів, періостит та інші запальні захворювання.

Ризик розвитку тригемінальної невралгії значно підвищується:

  • у віці старше 50 років;
  • на фоні психічних розладів;
  • при регулярних переохолодженнях;
  • при недостатньому надходженні в організм поживних речовин та вітамінів (анорексія, булімія, порушення всмоктування тощо);
  • при регулярному перевтомі, стресах;
  • при глистних інвазіях та інших гельмінтозах;
  • при гострих інфекціях: малярії, сифілісі, ботулізмі тощо;
  • при хронічному запаленні в ротовій порожнині (карієс, гінгівіт, абсцеси тощо);
  • на фоні аутоімунних уражень;
  • при надмірній схильності до алергії;
  • при метаболічних розладах.

Симптоми

Головною характерною ознакою невралгії трійчастого нерва є нападоподібний біль. Вона настає раптово і за своєю інтенсивністю та швидкістю поширення нагадує удар електричним струмом. Зазвичай інтенсивне больове відчуття змушує пацієнта завмерти дома очікуванні полегшення. Приступ може тривати від кількох секунд до 2-3 хвилин, після чого настає період затишшя. Наступна хвиля болю може прийти протягом кількох годин, днів, тижнів чи місяців.

Зараз читають:Грижа Шморля

Згодом тривалість кожного нападу невралгії збільшується, а періоди затишшя скорочуються аж до розвитку безперервного ниючого болю.

Провокуючим фактором виступає роздратування тригерних точок:

  • губи;
  • крила носа;
  • область брів;
  • середня частина підборіддя;
  • щоки;
  • область зовнішнього слухового проходу;
  • Ротова порожнина;
  • скронево-нижньощелепний суглоб.

Людина нерідко провокує напад при виконанні гігієнічних процедур (розчісування волосся, догляд за ротовою порожниною), при жуванні, сміхі, розмові, позіханнях і т.п.

Залежно від місця ураження біль захоплює:

  • верхню половину голови, скроню, очницю або ніс, якщо порушена очна гілка нерва;
  • щоки, губи, верхню щелепу – при ураженні верхньощелепної гілки;
  • підборіддя, нижню щелепу, а також зону попереду вуха – при невралгії нижньощелепної гілки.

Якщо поразка торкнулася всіх трьох гілок або сам нерв до його поділу, біль поширюється на відповідну половину обличчя цілком.

Больові відчуття супроводжуються іншим порушеннями чутливості: онімінням, почуттям поколювання або повзання мурашок. Зі ураженої сторони може відзначатися гіперакузія (підвищена слухова чутливість).

Оскільки трійчастий нерв містить як чутливі, а й рухові шляхи передачі імпульсів, при невралгії спостерігається відповідна симптоматика:

  • посмикування мімічної мускулатури;
  • спазми мускулатури повік, жувальних м’язів;

p align=”justify”> Третя група проявів невралгії – це трофічні порушення. Вони пов’язані з різким погіршенням кровообігу та відтоку лімфи. Шкіра стає сухою, починає лущитися, з’являються зморшки. Спостерігається локальне посивіння і навіть випадання волосся у ураженій області. Страждає не лише волосиста частина голови, а й брови з віями. Порушення кровопостачання ясен призводять до розвитку пародонтозу. У момент нападу пацієнт відзначає сльозотечу та слинотечу, набряклість тканин обличчя.

Постійні спазми м’язових волокон з хворого боку призводять до асиметрії обличчя: звуження очної щілини, опущення верхньої повіки та брови, переміщення куточка рота вгору зі здорового боку або опущення з хворої.

Сам пацієнт поступово стає нервовим і дратівливим, нерідко обмежує себе в їжі, оскільки жування може спричинити черговий напад.

Діагностика

Діагностикою невралгії трійчастого нерва займається лікар невролог. Під час першого візиту він ретельно опитує пацієнта, щоб з’ясувати:

  • скарги: характер болю, його інтенсивність та локалізація, умови та частота виникнення нападів, їх тривалість;
  • анамнез захворювання: коли вперше з’явилися болючі напади, як вони змінювалися з часом тощо;
  • анамнез життя: уточнюється наявність хронічних захворювань, перенесених травм та операцій, особлива увага приділяється стоматологічним захворюванням та втручанням.

Базовий огляд включає оцінку стану шкіри і м’язів, виявлення асиметрії та інших характерних ознак, перевірку якості рефлексів і шкірної чутливості.

Для підтвердження діагнозу проводяться:

  • МРТ головного та спинного мозку з контрастом або без: дозволяє виявити пухлини, наслідки травм, судинні порушення; іноді дослідження замінюється комп’ютерною томографією (КТ), але вона настільки інформативна;
  • електронейрографія: дослідження швидкості проведення нервового імпульсу з волокон; дозволяє виявити сам факт ураження нерва, оцінити рівень дефекту та його особливості;
  • електронейроміографія: досліджується не тільки швидкість проходження імпульсу по нервовому пучку, а й реакцію м’язових волокон на нього; дозволяє оцінити ураження нерва, і навіть визначити поріг чутливості тригерних зон;
  • електроенцефалографія (ЕЕГ): оцінка біоелектричної активності мозку

Лабораторна діагностика включає лише загальні дослідження, що дозволяють виключити інші причини больових нападів, а також оцінити стан організму загалом (зазвичай призначається загальний аналіз крові та сечі, а також стандартний набір біохімічних досліджень крові). При підозрі на інфекційну природу захворювання проводяться тести виявлення конкретних збудників чи антитіл до них.

Додатково призначаються консультації профільних фахівців: ЛОР (за наявності ознак патології носоглотки), нейрохірурга (за ознак пухлини або травми), стоматолога.

Невралгія трійчастого нерва: симптоми, ознаки та причини, діагностика та лікування

 

Лікування невралгії трійчастого нерва

Лікування спрямоване:

  • на усунення причини ушкодження;
  • на полегшення стану пацієнта;
  • на стимуляцію відновлення структур нерва;
  • зменшення збудливості тригерних зон.

Правильно підібране лікування дозволяє знизити частоту, інтенсивність і тривалість больових хвиль, і в ідеалі досягти стійкої ремісії.

Медикаментозне лікування

Тригемінальна невралгія потребує комплексного лікування з використанням препаратів кількох груп:

  • протисудомні (карбамазепін та аналоги): знижують збудливість нервових волокон;
  • міорелаксанти (баклофен, мідокалм): зменшують м’язові спазми, покращують кровообіг, знижують болючі відчуття;
  • вітаміни групи В (нейромультивіт, мильгамма): стимулюють відновлення нервових волокон, мають антидепресивну дію;
  • антигістамінні (димедрол): посилюють дію протисудомних засобів;
  • седативні та антидепресанти (гліцин, аміназин): стабілізують емоційний стан пацієнта.

При сильних болях може бути призначені наркотичні анальгетики. Раніше активно використовувалися лікарські блокади (обколювання проблемної зони анестетиками), але сьогодні цей спосіб лікування майже не використовується. Він сприяє додатковому пошкодженню нервових волокон.

В обов’язковому порядку проводиться лікування першопричини захворювання: усунення стоматологічних проблем, прийом препаратів для покращення мозкового кровообігу тощо.

Фізіотерапія та інші немедикаментозні методики

Немедикаментозні методи добре доповнюють лікарську терапію та сприяють стабілізації стану пацієнтів. Залежно від стану та супутніх захворювань можуть бути призначені:

  • ультрафіолетове опромінення: гальмує проходження імпульсів по нервових волокнах, надаючи знеболювальну дію;
  • лазерна терапія: знижує болючі відчуття;
  • УВЧ-терапія: покращує мікроциркуляцію та запобігає атрофії м’язів;
  • електрофорез з аналгетиками або спазмолітиками для полегшення больового синдрому та розслаблення мускулатури;
  • діадинамічні струми: знижують провідність нервових волокон; значно збільшують інтервали між нападами;
  • масаж обличчя, голови, шийно-коміркової зони: покращує кровообіг та відтік лімфи, покращуючи харчування тканин; повинен проводитися з обережністю, щоб не зачепити тригерні зони та не спровокувати напад; курс проводиться лише у період ремісії;
  • голкорефлексотерапія: сприяє зняттю больового синдрому.

Хірургічне лікування

Допомога хірургів незамінна, коли потрібно усунути здавлення нерва. За наявності показань проводяться:

  • видалення пухлин;
  • зміщення або видалення розширених судин, що давлять на нерв (мікросудинна декомпресія);
  • розширення кісткових каналів, у яких проходять гілки нерва.

Ряд операцій спрямовано зниження провідності нервового волокна:

  • вплив гамма-ножем або кібер-ножем;
  • балонна компресія тригемінального вузла: здавлювання вузла за допомогою наповненого повітрям балона, встановленого в безпосередній близькості від нього з подальшою загибеллю нервових волокон; операція часто призводить до часткової втрати чутливості та зменшення руху мускулатури;
  • резекція тригемінального вузла: проводиться рідко через складність і велику кількість ускладнень.

Ускладнення

Без лікування тригемінальна невралгія поступово прогресує. Згодом в одному з відділів мозку формується патологічне больове вогнище. В результаті біль захоплює все обличчя, провокується будь-яким незначним подразником і навіть спогадом про напад, а згодом набуває постійного характеру. Вегетативно-трофічні розлади прогресують:

  • формується необоротна атрофія лицевої мускулатури;
  • зуби розхитуються і починають випадати і натомість запущеного пародонтозу;
  • облисіння збільшується.

Через постійні болі у пацієнта порушується сон і розвивається виражена депресія. У важких випадках хворі можуть покінчити життя самогубством.

Профілактика

Профілактика невралгії трійчастого нерва – це комплекс нескладних заходів, які значно знижують ризик розвитку патології. Лікарі рекомендують:

  • регулярно проходити профілактичні огляди;
  • при перших ознаках захворювання звертатися за допомогою (що раніше буде розпочато лікування, тим більше буде його ефект);
  • правильно харчуватися, отримувати потрібну кількість вітамінів, мінералів, ненасичених жирних кислот;
  • регулярно займатись легкими видами спорту, гімнастикою;
  • повноцінно висипатися та відпочивати;
  • мінімізувати стреси та фізичне навантаження;
  • не допускати переохолодження та загартовуватися;
  • відмовитись від шкідливих звичок.
EuroMD
Додати коментар