Синдром Шлаттера (Осгуда-Шлаттера) – це захворювання колінних суглобів, у якому відбувається руйнація ядра і бугристості великогомілкової кістки. Причина – постійне навантаження зазначених структур за її інтенсивному зростанні. Код захворювання на МКБ-10 – М92.5. Патологія й у хлопчиків 10-18 років, які активно займаються спортом.
Причини
Згідно з медичною статистикою, хвороба Шлаттера у підлітків, які займаються спортом, зустрічається у 20% випадків. У дітей, не пов'язаних зі спортивною сферою, синдром Осгуда-Шлаттера виникає у 5% випадків. Конкретні причини розвитку хвороби:
- вивихи колінного суглоба;
- систематичні мікротравми коліна;
- переломи надколінка або гомілки;
- забиття коліна;
- розтягнення власної зв'язки надколінка.
Симптоми
Через постійні навантаження на колінний суглоб виникають надмірне натяг і мікротравми сухожилля. Це призводить до того, що коліна часто болять. Внаслідок порушення кровообігу в області бугристості великогомілкової кістки формується запалення в суміжних сумках.
Хвороба Шлаттера у дорослих діагностується у поодиноких випадках. У підлітків всі трубчасті кістки мають неміцну хрящову тканину – зони зростання. Всі ці патологічні процеси супроводжують такі симптоми:
- напруженість м'язів, що оточують коліно;
- постійні набряки внизу або вгорі колінного суглоба, особливо з ранку та після фізичних навантажень;
- болючість нижньої частини коліна;
- припухлість та сильні набряки суглоба;
- згладженість обрисів великогомілкової кістки при промацуванні коліна;
- промацування твердого наросту крізь набряклі тканини.
Діагностика
Постановка діагнозу здійснюється з урахуванням скарг пацієнта та вивчення його анамнезу. Лікар бере до уваги наявність у минулому травм коліна та ступінь фізичної активності пацієнта. Щоб уточнити діагноз, призначаються такі процедури:
- ультрасонографія;
- денситометрія;
- комп'ютерна та магнітно-резонансна томографія;
- рентгенографія у прямій та бічній проекції.
За результатами рентгена спеціаліст визначає тяжкість перебігу хвороби Шлаттера. З огляду на це хворому надають рентгенологічну групу:
|
Номер групи |
Критерій |
|
I |
Вікова осифікація апофізу великогомілкової кістки. |
|
II |
Уповільнена вікова осифікація апофізу великогомілкової кістки. |
|
III |
Кістковий наріст у проекції передньої поверхні хоботовидного відростка. |
Лікування хвороби Шлаттера
Більшості пацієнтів із синдромом Осгуда-Шлаттера показано амбулаторне консервативне лікування. Пацієнт спостерігається у ортопеда, травматолога, хірурга. Насамперед необхідно здійснити наступне:
- Виключити фізичні навантаження.
- Забезпечити максимально можливий спокій ураженого колінного суглоба. У важких випадках накладається пов'язка, що фіксує.
Загалом, існує два варіанти лікування: консервативне та хірургічне. У першому випадку терапія може тривати від півроку до 2 років, оскільки це максимальна кількість часу, протягом якого спостерігається хвороба Шлаттера. Симптоми недуги самоустраняются на момент закінчення зростання кісток – приблизно 17-19 років. Загальні методи лікування:
- носіння бандажу;
- прийом лікарських засобів;
- проходження курсу фізіотерапії;
- за наявності показань – хірургічне втручання.
Консервативна терапія
Нехірургічне лікування проводиться одразу кількома методами. Основна мета терапії – забезпечення сприятливих умов відновлення колінного суглоба. Додатково вживаються заходи щодо зменшення неприємних проявів хвороби. На виконання цих завдань хворому призначаються:
- Медикаментозне лікування . Для усунення симптомів синдрому Осгуда-Шлаттера використовують нестероїдні протизапальні засоби (Ібупрофен, Тайленол), препарати кальцію, антиагреганти, анальгетики, вітаміни групи В та Е.
- Обмеження фізичних навантажень . Пацієнт із синдромом Осгуда-Шлаттера повинен уникати бігу, стрибків, стояння на колінах та присідань. Замість травматичних видів спорту варто вибрати щадні методи – плавання в басейні.
- Носіння бандажа або фіксуючих пов'язок . Вони зменшують амплітуду усунення хоботовидного відростка.
- Заняття лікувальною фізкультурою . Спеціально підібраний комплекс вправ спрямований на розтягування чотириголового м'яза стегна та підколінних сухожиль.
Фізіотерапевтичні методи
Проведення курсу фізіотерапії залежить від присвоєної хворому на рентгенологічну групу. З огляду на це лікар може призначити такі процедури:
|
Номер рентгенологічної групи |
Рекомендовані процедури фізіотерапії |
|
I |
|
|
II |
|
|
III |
|
Часто фізіотерапевтичне лікування доповнюється іншими ефективними процедурами. При синдромі Осгуда-Шлаттера корисні такі методи фізіотерапії:
- ультрафіолетове опромінення;
- електрофорез;
- фонофорезу;
- лазеротерапія;
- ударно-хвильове лікування.
Хірургічне лікування
Суть операції – видалення всіх кісткових фрагментів, що відокремилися, з подальшим проведенням пластики зв'язок і сухожилля. Бугристість великогомілкової кістки фіксують за допомогою підшивання кісткового трансплантата. У післяопераційний період пацієнту прописують медикаменти, що прискорюють загоєння кісток. Протягом 1 місяця рекомендовано носіння бандажу або пов'язки, що давить. Показання до хірургічного лікування:
- Вік дитини на момент діагностування хвороби становить 14 років та більше.
- Стійкий больовий синдром, який не знімається іншими способами.
- Лікування хвороби протягом більше 2 років та неефективність консервативної терапії.
- Фрагментація великогомілкової бугристості та відділення уламків кістки.
Наслідки
У більшості пацієнтів після лікування від цієї хвороби зберігається шишка на коліні, яка не викликає дискомфорту та не порушує функції суглоба. За відсутності своєчасного лікування можливий розвиток ускладнень:
- остеоартроз колінного суглоба;
- ниючих болів та ломоти в коліні, які залежать від погоди;
- зміщення вгору надколінка;
- м'язової атрофії;
- руйнування суглоба.
