Хвороба Осгуда-Шлаттера – ознаки, прояви, методи лікування, ускладнення

Синдром Шлаттера (Осгуда-Шлаттера) – це захворювання колінних суглобів, у якому відбувається руйнація ядра і бугристості великогомілкової кістки. Причина – постійне навантаження зазначених структур за її інтенсивному зростанні. Код захворювання на МКБ-10 – М92.5. Патологія й у хлопчиків 10-18 років, які активно займаються спортом.

Причини

Згідно з медичною статистикою, хвороба Шлаттера у підлітків, які займаються спортом, зустрічається у 20% випадків. У дітей, не пов'язаних зі спортивною сферою, синдром Осгуда-Шлаттера виникає у 5% випадків. Конкретні причини розвитку хвороби:

  • вивихи колінного суглоба;
  • систематичні мікротравми коліна;
  • переломи надколінка або гомілки;
  • забиття коліна;
  • розтягнення власної зв'язки надколінка.

Симптоми

Через постійні навантаження на колінний суглоб виникають надмірне натяг і мікротравми сухожилля. Це призводить до того, що коліна часто болять. Внаслідок порушення кровообігу в області бугристості великогомілкової кістки формується запалення в суміжних сумках.

Хвороба Шлаттера у дорослих діагностується у поодиноких випадках. У підлітків всі трубчасті кістки мають неміцну хрящову тканину – зони зростання. Всі ці патологічні процеси супроводжують такі симптоми:

  • напруженість м'язів, що оточують коліно;
  • постійні набряки внизу або вгорі колінного суглоба, особливо з ранку та після фізичних навантажень;
  • болючість нижньої частини коліна;
  • припухлість та сильні набряки суглоба;
  • згладженість обрисів великогомілкової кістки при промацуванні коліна;
  • промацування твердого наросту крізь набряклі тканини.

Хвороба Осгуда-Шлаттера - ознаки, прояви, методи лікування, ускладнення

Діагностика

Постановка діагнозу здійснюється з урахуванням скарг пацієнта та вивчення його анамнезу. Лікар бере до уваги наявність у минулому травм коліна та ступінь фізичної активності пацієнта. Щоб уточнити діагноз, призначаються такі процедури:

  • ультрасонографія;
  • денситометрія;
  • комп'ютерна та магнітно-резонансна томографія;
  • рентгенографія у прямій та бічній проекції.

За результатами рентгена спеціаліст визначає тяжкість перебігу хвороби Шлаттера. З огляду на це хворому надають рентгенологічну групу:

Номер групи

Критерій

I

Вікова осифікація апофізу великогомілкової кістки.

II

Уповільнена вікова осифікація апофізу великогомілкової кістки.

III

Кістковий наріст у проекції передньої поверхні хоботовидного відростка.

Лікування хвороби Шлаттера

Більшості пацієнтів із синдромом Осгуда-Шлаттера показано амбулаторне консервативне лікування. Пацієнт спостерігається у ортопеда, травматолога, хірурга. Насамперед необхідно здійснити наступне:

  1. Виключити фізичні навантаження.
  2. Забезпечити максимально можливий спокій ураженого колінного суглоба. У важких випадках накладається пов'язка, що фіксує.

Загалом, існує два варіанти лікування: консервативне та хірургічне. У першому випадку терапія може тривати від півроку до 2 років, оскільки це максимальна кількість часу, протягом якого спостерігається хвороба Шлаттера. Симптоми недуги самоустраняются на момент закінчення зростання кісток – приблизно 17-19 років. Загальні методи лікування:

  • носіння бандажу;
  • прийом лікарських засобів;
  • проходження курсу фізіотерапії;
  • за наявності показань – хірургічне втручання.

Консервативна терапія

Нехірургічне лікування проводиться одразу кількома методами. Основна мета терапії – забезпечення сприятливих умов відновлення колінного суглоба. Додатково вживаються заходи щодо зменшення неприємних проявів хвороби. На виконання цих завдань хворому призначаються:

  • Медикаментозне лікування . Для усунення симптомів синдрому Осгуда-Шлаттера використовують нестероїдні протизапальні засоби (Ібупрофен, Тайленол), препарати кальцію, антиагреганти, анальгетики, вітаміни групи В та Е.
  • Обмеження фізичних навантажень . Пацієнт із синдромом Осгуда-Шлаттера повинен уникати бігу, стрибків, стояння на колінах та присідань. Замість травматичних видів спорту варто вибрати щадні методи – плавання в басейні.
  • Носіння бандажа або фіксуючих пов'язок . Вони зменшують амплітуду усунення хоботовидного відростка.
  • Заняття лікувальною фізкультурою . Спеціально підібраний комплекс вправ спрямований на розтягування чотириголового м'яза стегна та підколінних сухожиль.

Хвороба Осгуда-Шлаттера - ознаки, прояви, методи лікування, ускладнення

Фізіотерапевтичні методи

Проведення курсу фізіотерапії залежить від присвоєної хворому на рентгенологічну групу. З огляду на це лікар може призначити такі процедури:

Номер рентгенологічної групи

Рекомендовані процедури фізіотерапії

I

  • УВЧ;
  • магнітна терапія.

II

  • електрофорез із 2% розчином лідокаїну;
  • електрофорез із кальцієм хлориду, нікотиновою кислотою;
  • магнітотерапія.

III

  • електрофорез із Амінофіліном;
  • електрофорез з гіалуронідазою або калію йодидом.

Часто фізіотерапевтичне лікування доповнюється іншими ефективними процедурами. При синдромі Осгуда-Шлаттера корисні такі методи фізіотерапії:

  • ультрафіолетове опромінення;
  • електрофорез;
  • фонофорезу;
  • лазеротерапія;
  • ударно-хвильове лікування.

Хірургічне лікування

Суть операції – видалення всіх кісткових фрагментів, що відокремилися, з подальшим проведенням пластики зв'язок і сухожилля. Бугристість великогомілкової кістки фіксують за допомогою підшивання кісткового трансплантата. У післяопераційний період пацієнту прописують медикаменти, що прискорюють загоєння кісток. Протягом 1 місяця рекомендовано носіння бандажу або пов'язки, що давить. Показання до хірургічного лікування:

  • Вік дитини на момент діагностування хвороби становить 14 років та більше.
  • Стійкий больовий синдром, який не знімається іншими способами.
  • Лікування хвороби протягом більше 2 років та неефективність консервативної терапії.
  • Фрагментація великогомілкової бугристості та відділення уламків кістки.

Хвороба Осгуда-Шлаттера - ознаки, прояви, методи лікування, ускладнення

Наслідки

У більшості пацієнтів після лікування від цієї хвороби зберігається шишка на коліні, яка не викликає дискомфорту та не порушує функції суглоба. За відсутності своєчасного лікування можливий розвиток ускладнень:

  • остеоартроз колінного суглоба;
  • ниючих болів та ломоти в коліні, які залежать від погоди;
  • зміщення вгору надколінка;
  • м'язової атрофії;
  • руйнування суглоба.

Відео

EuroMD
Додати коментар