Як навчити дитину жувати тверду їжу: як привчити, коли починати, що робити, якщо дитина не хоче або погано жує тверду їжу

Абсолютно всі батьки намагаються створювати умови для повноцінного зростання та розвитку свого малюка. І більшість батьків знає, що провідну роль цьому процесі грає правильне харчування. Завдяки грамотно збудованому меню немовляти ми не тільки заповнюємо його енергетичні витрати, але й задовольняємо основні пластичні потреби організму, що росте. Але досягти ідеалу неможливо без повноцінно розвиненої функції жування. Багатьма дослідженнями було доведено, що активна жувальна функція забезпечує гармонійне зростання щелеп, зубів та формування лицьового скелета. Будь-які порушення в процесі жування призводять до поганої механічної обробки харчових продуктів, зниження засвоєння поживних речовин та формування дефіцитних станів.

Зміст: Приховати

1. Фізіологія жування
2. Розвиток досвіду жування
3. Послідовність зміни консистенції страв прикорму

При своєчасному введенні в харчування дитини продуктів, що вимагають тривалого і ретельного пережовування, формування постійного прикусу відбувається у нього набагато раніше, ніж у дітей, які отримують пюреподібну їжу. Але багато батьків однорічних малюків на прийомі у педіатра скаржаться на те, що їхній син чи дочка плюється густою їжею, не хоче їсти або давиться будь-яким шматочком, ставить питання, як навчити дитину жувати тверду їжу. Для запобігання подібним ситуаціям треба мати чітке уявлення про формування навички жування та грамотний підхід до введення прикорму.

Фізіологія жування

Здатність пережовувати тверду їжу дитина знаходить лише на тлі своєчасного дозрівання нервово-м'язової, травної, імунної та сечовидільної систем. У перші місяці життя (до 4 місяців) у немовлят ще недостатньо розвинена координація для формування харчової грудки, необхідна для його переміщення в ротову частину глотки та подальшого проковтування. Тому запровадження раннього прикорму є нефізіологічним. У віці 4-5 місяців у дітей згасає «рефлекс виштовхування ложки», і йде активний нервово-м'язовий розвиток, спрямований на підтримку тулуба у вертикальному положенні, що допускає можливість введення напіврідкої та твердої їжі (див. таблицю).

Жувальна функція – це рефлекс, який запускається у певних умовах. Цей навик, що не є вродженим, слід розвивати. Але слід зазначити, що дітей, які не вміють жувати у 5–6 років, не існує. Тому важливим залишається лише те, що жування треба навчити своєчасно. У зв'язку з великою кількістю рідких та пюреподібних продуктів прикорму на сучасному ринку батьки йдуть шляхом відстроченого введення твердої їжі і тим самим гальмують розвиток жувального рефлексу, що призводить до формування неправильного прикусу, порушення мовного розвитку, вибірковості в харчуванні та дефектів лицьового скелета. Тому залишається дуже важливим момент того, що потрібно привчити дитину до страв різної густини.

Розвиток досвіду жування

Харчовий інтерес починає формуватись після 4 місяців. Дитина виявляє інтерес до ложки, тарілок і страв зі столу. За наявності таких ознак батькам варто подумати про введення першого прикорму. Спираючись на міжнародні та вітчизняні рекомендації педіатрів щодо харчування дітей першого року життя, термін запровадження прикорму повинен коливатися в межах двох місяців – з 4 до 6 місяців. У цей період основні системи (травна, нервова, імунна) немовляти найбільше підготовлені до прийняття іншої їжі, ніж молоко. Прикорм слід розпочати з пюрованих гомогенізованих страв (каші, овочеві або фруктові пюре) з поступовим зміною їхньої консистенції. Затримки у введенні напівтвердих та твердих продуктів прикорму можуть призвести до порушень у формуванні правильної харчової поведінки та серйозних наслідків для здоров'я.

Важливо: Почати вводити прикорм можна з проби випити води з маленької ложечки. Якщо дитина із задоволенням бере з ложки воду, можна спробувати введення пюре чи каші. Але при появі перших зубів не варто форсувати події та давати тверді фрукти та овочі, тому що в цей період дитина ще не справляється з виштовхуванням шматочків до зубів і може подавитися.

Послідовність зміни консистенції страв прикорму

У віці 4-6 місяців дитині необхідно пропонувати як продукт першого прикорму страви високого ступеня подрібнення. Більшість виробників саме з цією метою прописують допустимий вік початку споживання продукту на етикетці. Перші страви у малюка є рідким пюре, ця консистенція є найбільш фізіологічною з позиції особливостей травної системи. Дитина вчиться формувати харчову грудку, ковтати густу їжу і робить перші спроби обертання щелеп для пережовування.

У віці 7-12 місяців дитині допускається змінити консистенцію страв до густішої та почати пропонувати їжу, що містить шматочки овочів/фруктів або пластівці злаків. У сучасній промисловості розроблені продукти для дітей другого півріччя життя, які є неоднорідними за складом каші, овочевими та м'ясо-овочевими пюре. Завдяки своєчасному введенню подібних страв дитина не тільки отримує найповніший спектр основних поживних речовин, а й формує навичку жування та позитивне ставлення до твердої їжі.

В останньому кварталі першого року життя дитини можна збагатити меню дитячим печивом. Рецептура практично будь-якого злакового продукту для дітей першого року життя, зокрема печива, розробляється з урахуванням фізіологічних потреб дитини раннього віку. Тому в основних рекомендаціях педіатрів та дитячих дієтологів допускається введення 2–3 штук печива Bebi Premium у раціон однорічного малюка. Такий обсяг забезпечує до 20% добової потреби в деяких мікроелементах, а також допомагає у розвитку навички жування, координації рухів голови та рук.

Після року консистенція страв наближається до дорослої, максимально заохочується харчовий інтерес дитини до сімейного столу, самостійне володіння ложкою. За дотримання цих умов дитина виросте здоровою і гармонійною.