Як виявляється і методи лікування синдрому Туретта

Синдром Жиля де ля Туретта – це нервово-психічне захворювання, яке вперше проявляється у дітей віком від 2 до 5 років, характеризується тиками кількох видів, змінами поведінки. Розлад діагностують після огляду проведення обстеження лікарем-неврологом. Хвороба Туретта сильніше виражена у дітей та підлітків, надалі її симптоми згладжуються, а при призначенні правильного лікування часто зникають зовсім. Терапія синдрому має бути комплексною, її обсяг залежить від типу та стадії патології.

Симптоми

Як виявляється і методи лікування синдрому Туретта

Перші ознаки захворювання найчастіше виявляються до 5-6 років, коли вихователі чи батьки помічають незвичайну поведінку дитини (часте моргання, вигуки, схлипи тощо).

При розвитку хвороби симптоми поширюються на кінцівки, м'язи тулуба. Тіки стають складними.

Лікарі виділяють другорядні ознаки синдрому:

  • порушення сну;
  • безпричинні емоційні розлади;
  • головний біль;
  • нерівна хода;
  • симптоми аутизму.

Як правило, синдром Туретта у дітей не заважає їхньому розумовому розвитку, але фахівці відзначають деякі труднощі з проявом емоцій, встановленням контакту.

У пацієнтів зустрічається невмотивована агресія, лабільність психіки.

Тікі при синдромі Туретта

Як виявляється і методи лікування синдрому Туретта

Тікі при хворобі Туретта є рухами, звуками. Вони з'являються періодично, часто з однаковим інтервалом, але завжди непередбачувано на тлі нормальної емоційної чи рухової активності. Тики при синдромі Туретта виникають через збої в роботі деяких центрів головного мозку. Мимовільні рухи розрізняють за частотою, тяжкістю, кількістю.

На відміну від тиків при інших захворюваннях, при синдромі Туретта рухи одноманітні, але не ритмічні.

Нерідко перед початком нападу пацієнти відчувають неконтрольоване спонукання (чхнути, покашляти і т.д.). Самі люди описують сильний позивок на кшталт наростання напруги, тиску, який проходить після тику.

Тіки поділяють на прості та складні. У розвитку перших бере участь обмежена кількість м'язових груп, вони виглядають як короткі рухи, що повторюються. Складні є чіткі, скоординовані дії, наприклад, гримаси, викрикування фраз.

Тики можуть бути моторними чи вокальними. Як правило, людина відчуває лише один з них, але трапляються й змішані варіанти.

Моторні

За статистикою зустрічаються частіше, ніж вокальні. Іноді моторні тики не викликають занепокоєння у батьків або лікарів і виглядають як сильні поодинокі зажмурення або просто різкі рухи. При важких формах захворювання можуть заважати нормального життя пацієнта: йому складно приймати їжу, розмовляти чи фіксувати погляд.

Вокальні

Тики такого типу проявляються виголошенням окремих звуків або слів, як правило, не несуть сенсу. Вокальні тики можуть виявлятися свистом, пихтінням, скрикуванням або шипінням. Іноді вони серйозно порушують промову, призводячи до заїкуватості, інших порушень.

До вокальних феноменів при синдромі Туретта відносять і багаторазове повторення слів, зміни акценту, ритму, швидкості мови.

Один із варіантів звукових порушень – копролалія. Це спонтанне бажання вигукувати заборонені, матюки або лайки. Зустрічається приблизно у 15% хворих. Часто такий симптом з'являється у підлітків, згодом він замінюється неприйнятною жестикуляцією.

Пов'язані з хворобою розлади

Як виявляється і методи лікування синдрому Туретта

Багато пацієнтів страждають на додаткові патології нервової системи. Часто ці розлади не пов'язані з СТ безпосередньо, а виявляються через наявність у людини генетичної схильності до таких захворювань. До них відносять дефіцит уваги, гіперактивність, проблеми з читанням, листом, важке навчання, нав'язливі стани.

Нерідко синдром Туретта поєднується з обсесивно-компульсивним розладом.

Наприклад, побоювання з приводу бруду і мікробів тісно пов'язані з миттям рук, що повторюється, а страхи катастроф, аварій – наслідок постійних підрахунків і впорядкування.

Причини та фактори ризику

Механізм розвитку захворювання досі не відомий. Вчені відводять велику роль спадковому та інфекційному фактору, але не виключають таких причин, як травми (фізичні, психологічні), внутрішньоутробна гіпоксія, вживання матір'ю ліків під час вагітності та надмірний прийом дитиною психостимуляторів. Серед факторів ризику – чоловіча стать (хлопчики хворіють у 3-4 рази частіше).

Одна з теорій говорить про можливу роль дофаміну у розвитку хвороби Туретта.

Підвищення його вмісту або збільшення чутливості рецепторів до нього призводить до виникнення тиків. Таке припущення виникло після спостереження за пацієнтами, яким було призначено антагоністи дофаміну. Їхні симптоми значно зменшувалися практично відразу після прийому препаратів.

успадкування синдрому

Як виявляється і методи лікування синдрому Туретта

Наявність генетичної схильності до СТ доводять множинні випадки, коли на захворювання страждають кілька кровних родичів (сестер, братів, батьків, дітей). Тип успадкування точно визначено, т.к. не вдалося відстежити закономірності генотипу та прояви синдрому.

Інструментальними та лабораторними методами доведено, що генетичний фактор пов'язаний, насамперед, з патологіями будови та роботи базальних гангліїв у головному мозку.

Інфекційна природа хвороби

Невідомо, чи можуть бактерії та віруси стати першопричиною хвороби Туретта, але вони впливають на тяжкість проявів, провокують старт розвитку синдрому. Встановлено, що великий відсоток дітей з нервово-психічними розладами (в т.ч. та СТ) до початку захворювання перехворіли на стрептококову інфекцію, після чого їх стан погіршився.

Діагностика

При підозрі на розлад лікар збирає докладну сімейну історію хвороби, розпитує про симптоми, коли вони з'явилися, як часто виникають і т.д. Неврологи встановлюють діагноз синдрому Туретта, якщо тики продовжуються протягом 1 року і більше. Наявність супутніх патологій також свідчить про цей діагноз.

Іноді нетипові прояви (наприклад, поява симптомів у дорослих) можуть потребувати спеціальних додаткових обстежень. Для встановлення діагнозу не потрібно спеціальних лабораторних аналізів. В окремих випадках різні види томографій застосовуються для виключення інших станів.

Лікування

Методу, який повністю вилікував людину від хвороби Туретта, немає. Розроблено кілька стратегій усунення симптомів захворювання. Їх обсяг визначає лікар-невролог, спираючись на вік пацієнта, рівень тяжкості симптомів, успішність попереднього лікування.

Ліки

Як виявляється і методи лікування синдрому Туретта

Ін'єкції призначають, коли симптоми (тіки, нав'язливі стани) заважають повноцінному життю. Використовують препарати групи нейролептиків (наприклад, Галоперидол, Пімозид). Такі препарати мають багато побічних ефектів, але їх можна контролювати шляхом поступового початку, подальшого зниження дози до тієї, що має лікувальний ефект, але не викликає негативних реакцій.

Припинення застосування нейролептиків після тривалого прийому має бути плавним, інакше може розвинутись синдром відміни. Іноді для терапії симптомів використовують альфа-адреноміметики (Клонідин).

При розвитку депресій або компульсивних станів призначають антидепресанти (амінотриптілін, флуоксетин).

Психотерапія

Сеанси із психологом допомагають знизити тривожність у дитини, стан паніки. Діти стикаються із хворобою в ранньому віці і тому налякані своїми симптомами, на відміну від інших.

Психотерапія допомагає зменшити ризик розвитку депресії, прийняти синдром та необхідність постійного лікування.

Когнітивно-поведінкова психотерапія

Як виявляється і методи лікування синдрому Туретта

Тренування на усвідомленість використовуються, перш за все, для психологічної адаптації пацієнта, що надалі призводить до зменшення тиків. Навчання добровільному руху у відповідь спонукання знижує кількість і силу симптомів. КПП допомагає відрегулювати проведення імпульсів у руховій ділянці мозку за допомогою релаксації або спеціальних вправ.

Прогноз лікування

Хоча не існує лікування від синдрому Туретта, на тлі правильної терапії стан у багатьох людей покращується в пізньому підлітковому віці після 20 років. В результаті, деякі симптоми захворювання повністю пропадають. Хвороба Туретти хронічна, але це не руйнівний процес.

Люди з СТ мають нормальну тривалість життя та зберігають інтелект.

Життя із синдромом Туретта

Діти з СТ зберігають дієздатність і можливість до самообслуговування, але іноді їм потрібна допомога (якщо тики дуже сильні і заважають руху). Часто до підліткового віку пацієнти набувають повної самостійності. Люди із СТ схильні до депресій, уникають соціальних контактів, навіть коли їх симптоми куповані. Це може бути результатом негативних спогадів, пов'язаних із хворобою чи почуттям неповноцінності.

Дітям з СТ необхідні сеанси з психологом, які можуть мати профілактичний або лікувальний характер.

Допомога дітям із синдромом Туретта

Хвороба добре піддається лікуванню, але дітям із таким синдромом потрібен особливий підхід у вихованні та навчанні. Важлива й емоційна підтримка. Необхідно інтегрувати дитину у суспільство, запобігти появі депресій та пригніченості.

Слідкуйте, щоб він спілкувався з однолітками, не соромився своєї хвороби.

Учні з СТ, якщо їх симптоми згладилися під час лікування, добре адаптуються у звичайних освітніх закладах. При тяжкому перебігу захворювання після всебічної оцінки діти повинні бути поміщені у навчальне середовище, яке відповідає їх індивідуальним потребам. Іноді пацієнти потребують домашнього навчання.

Відео

EuroMD
Додати коментар