Невропатія лицевого нерва (неврит)

Невропатія лицевого нерва (параліч Белла) – це захворювання, що характеризується ураженням нервових волокон та супутнім паралічем мімічних м’язів лівої чи правої половини особи. При своєчасному лікуванні симптоматика повністю усувається, але при ігноруванні рекомендацій лікаря асиметрія може зберегтися протягом усього життя.

Невропатія лицевого нерва (неврит): симптоми, ознаки та причини, діагностика та лікування

 

Інформація про захворювання

Лицьовий нерв відповідає за забезпечення рухів мімічних м’язів особи, роботу слізної залози, м’язи, що напружує барабанну перетинку, а також іннервує передні дві третини язика. Він виходить із черепа у вузькому каналі, розташованому в товщі скроневої кістки. Найменший набряк у цій галузі призводить до здавлення волокон та розвитку відповідної симптоматики.

Патологія частіше виникає у людей середнього віку, які часто нехтують заходами профілактики через високий темп життя. Пік захворюваності припадає на холодну пору року, оскільки низькі температури є одним із факторів, що провокують.

Причини

Залежно від причини розрізняють такі форми невропатії лицевого нерва:

  • ідіопатична: причина паралічу залишається невиявленою (найчастіший варіант захворювання);
  • інфекційна: патологія виникає на тлі інфекційного ураження нервових волокон при герпесі, туберкульозі, паротиті, сифілісі та деяких інших захворюваннях;
  • отогенна: є ускладненням запалення середнього вуха чи соскоподібного відростка;
  • травматична: невропатія розвивається на фоні черепно-мозкової травми;
  • ішемічна: захворювання пов’язане з порушенням кровотоку та зниженням надходження кисню до нервових волокон.

Ризик виникнення патології суттєво підвищується у таких ситуаціях:

  • при порушеннях обміну речовин, зокрема на тлі цукрового діабету;
  • при занедбаних формах артеріальної гіпертензії;
  • під час вагітності, особливо при вираженому токсикозі.

Пусковим фактором розвитку патології нерідко є переохолодження.

Форми

Розрізняють три форми (стадії) невропатії лицевого нерва:

  • гостра: триває не більше 14 днів, характеризується швидким розвитком симптоматики та швидким відновленням;
  • підгостра: тривалість від 14 днів до 1 місяця;
  • хронічна: симптоми нерідко виражені меншою мірою порівняно з гострою, але зберігаються протягом тривалого часу (більше місяця).
Зараз читають:Причини болю у спині

Симптоми

Симптоми невропатії лицевого нерва дають можливість відразу запідозрити захворювання. Ознаки виникають із боку ураженого нерва. Пацієнти відзначають:

  • гострий біль: зазвичай вона починається в районі вуха і поступово поширюється по всій особі та починає віддавати в потиличну область;
  • інтенсивна сльозотеча, рідше сухість слизових оболонок очей;
  • дискомфорт або дзвін у вусі при різких звуках;
  • порушення відчуття смаку передніх частинах мови.

У міру прогресування захворювання з’являються ознаки ураження рухових волокон нерва:

  • згладженість шкірних складок, особливо носогубної;
  • здуття щоки при видиху чи спробі вимовити приголосний звук;
  • відсутність повного змикання повік, поворот очного яблука вгору та назовні (лагофтальм);
  • витікання рідини з кута рота;
  • застрявання їжі між яснами та щокою при їжі;
  • обмеження міміки: пацієнт не може насупитися або посміхнутися.

Якщо причиною невропатії є інфекційний процес, до характерних ознак приєднуються симптоми загальної інтоксикації:

  • висока температура тіла;
  • головний біль;
  • нудота та блювання;
  • слабкість.

Діагностика

Неврологічні розлади, характерні для невропатії лицевого нерва, можуть виникати і за інших захворювань, зокрема, при інсульті. Саме тому у разі виникнення будь-яких схожих симптомів необхідно терміново звернутися до невролога.

Діагностика патології включає:

  • збирання скарг;
  • збір анамнезу, під час якого лікар уточнює час та обставини виникнення симптомів, фіксує перенесені та хронічні захворювання, травми та інші важливі деталі;
  • неврологічний огляд, під час якого фахівець перевіряє шкірну чутливість, рухову функцію, м’язову силу, якість рефлексів, роботу центральної нервової системи тощо;
  • аналізи: загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові з обов’язковим визначенням рівня глюкози, визначення антигенів та антитіл до інфекційних захворювань при підозрі на їх наявність;
  • рентгенографія органів грудної клітки: дозволяє діагностувати туберкульоз, пухлини;
  • МРТ або КТ головного мозку: допомагає візуалізувати пухлини, осередки гострої ішемії, крововиливу, наслідки перенесених травм та інсультів;
  • КТ скроневої кістки;
  • електронейроміографія: оцінка швидкості проведення імпульсу по нервових волокнах і м’язах, дозволяє визначити рівень ураження та тяжкість захворювання;
  • консультації фахівців: терапевта, оториноларинголога, ендокринолога, інфекціоніста у разі потреби.

Список досліджень може коригуватися залежно від конкретної клінічної ситуації.

Невропатія лицевого нерва (неврит): симптоми, ознаки та причини, діагностика та лікування

 

Лікування невропатії лицевого нерва

Для лікування використовується комбінація медикаментозних та немедикаментозних методів. Як правило, лікарі призначають лікарські препарати з цих груп:

  • нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): ібупрофен, мелоксикам, німесулід, диклофенак та інші препарати; необхідні для зняття больового синдрому та запалення, усунення набряку; застосовуються при невропатії легкого та середнього ступеня тяжкості;
  • глюкокортикостероїди: преднізолон, гідрокортизон, дексаметазон; мають протизапальну дію, знімають набряк; використовуються при тяжких формах захворювання, а також при неефективності НПЗЗ;
  • сечогінні засоби: фуросемід, лазікс; необхідні для усунення набряку тканин;
  • судинні препарати: пентоксифілін, нікотинова кислота, кавінтон; стимулюють активний кровотік у зоні ураження, покращують харчування тканин;
  • метаболічні засоби: актовегін; необхідні для стимуляції обміну речовин та регенерації пошкоджених структур;
  • противірусні та антибактеріальні засоби при інфекційній природі патології;
  • антихолінестеразні препарати: нейромідин, аксамон; покращують передачу збудження від нерва до м’яза, допомагають швидше позбавитися паралічу мімічної мускулатури;
  • вітаміни групи В: Мільгамма, комбіліпен; стимулюють регенерацію нерва та покращують проведення імпульсів.

Якщо нейропатія перейшла у хронічну форму, і парез м’язів змінився на їх спазм, призначаються міорелаксанти: мідокалм, карбамазепін, баклофен. Вони замінюють антихолінестеразні засоби та сприяють розслабленню мускулатури. При неефективності цих засобів використовують ін’єкції на основі ботулінічного токсину.

Медикаментозне лікування доповнюється фізіотерапією. В гострому періоді використовуються:

  • УВЧ;
  • вплив змінним магнітним полем;
  • фонофорез із гормонами.

Через півтора-два тижні від початку хвороби до цих методів додаються:

  • електротерапія (діадинамічні струми тощо);
  • електростимуляція м’язів;
  • електрофорез;
  • магнітотерапія;
  • лазерна терапія;
  • дарсонвалізація.

Додатковий ефект забезпечується грязьовими аплікаціями, лікувальними ваннами, голкорефлексотерапією.

У гострий період також рекомендується:

  • спати лише на боці (на ураженому боці);
  • підв’язувати обличчя хусткою для запобігання розтягуванню паралізованих м’язів;
  • проводити тейпування мускулатури: натягувати м’язи за допомогою лейкопластиру (тривалість від 30-60 хвилин до 2-3 годин);
  • кілька разів на день нахиляти голову у бік поразки та підтримувати м’язи долонею; тривалість процедури – 10-15 хвилин.
Зараз читають:Деменція

Після згасання гострого запалення рекомендується виконувати вправи лікувальної гімнастики для розробки уражених м’язів:

  • нахмуруватись і піднімати брови вгору;
  • широко відкривати та заплющувати очі;
  • розширювати ніздрі;
  • надувати щоки;
  • посміхатися з відкритим та закритим ротом;
  • витягувати губи, задувати уявну свічку, свистіти;
  • висовувати мову тощо.

Чим більше пацієнт гримасуватиме, тим швидше відновиться мускулатура. У цей період допустимо легкий лікувальний масаж для стимуляції кровообігу.

Якщо протягом 2-3 місяців лікування не дає ефекту, лікарі рекомендують скористатися хірургічними способами лікування. Використовуються два типи операцій:

  • відновлення проведення імпульсу по нерву:
    • декомпресія нервового волокна при його стисканні в каналі скроневої кістки;
    • реіннервація: заміщення ураженої ділянки донорським нервом (сегментом під’язикового, діафрагмального або додаткового нерва, а також здоровими гілками лицьового);
  • пластичні операції для усунення косметичного дефекту:
    • часткове ушивання повік (тарзофазія);
    • підтягування шкіри обличчя та ін.

Вибір конкретної методики лікування залежить від форми захворювання, його причини, ступеня тяжкості та рівня ураження.

Можливі ускладнення

За відсутності адекватного лікування нейропатія лицевого нерва може призвести до контрактури мімічної мускулатури. Це стан, при якому м’яз залишається спазмованим і не розслабляється. Обличчя у своїй виглядає асиметричним, естетика серйозно порушується.

Порушення роботи повік нерідко стає причиною тяжких запальних процесів: кон’юнктивітів, блефаритів тощо.

Профілактика

Дотримання правил профілактики невропатії лицевого нерва дозволяє зменшити ймовірність виникнення патології. Це особливо актуально при підвищеному ризик розвитку захворювання. Лікарі рекомендують:

  • уникати переохолоджень, травм особи;
  • дотримуватися техніки безпеки на виробництві для запобігання пошкодженню очей;
  • вчасно звертатися до лікаря при інфекціях та отитах;
  • контролювати рівень цукру на крові;
  • своєчасно діагностувати та лікувати хронічні захворювання.

Невропатія лицевого нерва – це досить часта патологія. Щоб вона не призвела до незворотної асиметрії обличчя, якнайшвидше звертайтеся до фахівця.

 

EuroMD