Клімактеричний синдром – симптоми та ознаки, сучасні способи лікувальної корекції

Настання клімаксу передбачає суттєві гормональні зміни у жіночому організмі. Такі трансформації можуть викликати дискомфортні відчуття різного ступеня важкості. Явище виникає у всіх представниць прекрасної статі, але патологічний перебіг процесу характерний лише для деяких пацієнток. Розвиток синдрому може спричинити тяжкі прояви з боку психоемоційної, ендокринної та вегетативної сфер, виявивши які потрібно негайно звертатися до гінеколога.

Що таке клімактеричний синдром у жінок

Являє собою кліматологічний фізіологічний стан жіночого організму, зумовлений генетично, що полягає у вікових змінах вищих відділів центральної нервової системи. Це не розцінюється фахівцями як захворювання. Клімакс протікає у 3-х фазах:

  • Пременопаузальна – виникають ознаки згасання гормональної функції. Фаза триває до останньої менструації, загалом 4-5 років. Пременопауза виражається порушенням циклу, зміною обсягу, тривалості виділень. Можуть відбуватися спонтанні овуляції, у яких дітородна функція зберігається. Імовірність розвитку патологічної течії у цій фазі становить 35%.
  • Менопаузальна – характеризується відсутністю будь-яких кров'янистих виділень. Починається з останньої менструації і триває близько року. Патологічне протягом цієї фазі розвивається у 70% випадків.
  • Постменопаузальна – визначається відсутністю вироблення яєчниками естрогенів, збільшенням рівня гонадотропних гормонів, розбудовою жіночої статевої системи.

Синдром клімактеричного періоду є сукупністю симптомів, що спостерігаються при патологічному перебігу клімаксу. Стан характеризується порушеннями психоемоційної, адаптогенної, нейровегетативної, обмінно-ендокринної, серцево-судинної сфер жіночого організму. Розвивається патологія у 30-60% представниць прекрасної статі у віці 45-55 років . Тривалість синдрому становить середньому 2-3 року. У деяких випадках його тривалість зростає до 10-15 років.

Причини патології

Основною причиною розвитку патологічного клімаксу є зміни у структурі гіпоталамуса, які мають віковий характер. Ця залоза регулює циклічність менструальної функції жіночого організму. У гіпоталамусі відбувається синтез нейрогормону гонадоліберину, під впливом якого виробляються лютеїнізуючий, фолікулостимулюючий гормони. Речовини впливають на процес дозрівання, функціонування жовтого тіла яєчника, фолікулів.

Зміни у роботі гіпоталамуса ведуть до зниження рівня естрогенів, збільшення концентрації гонадотропних гормонів. В результаті відбувається згасання функціонування яєчників, припинення овуляції, репродуктивну здатність жінки. Гіпофіз та гіпоталамус міцно пов'язані з корою головного мозку та іншими залозами внутрішньої секреції, тому під впливом негативних вікових змін порушується робота серцево-судинної, периферичної нервової систем, процеси метаболізму, розвивається остеопороз.

Патологічне протягом клімаксу характерне не для всіх представниць прекрасної статі. Причинами виникнення синдрому стають такі фактори:

  • спадкова схильність;
  • професійна діяльність – робота, що передбачає постійне інтелектуальне, фізичне перевтому, вплив на організм шкідливих речовин;
  • патологічні зміни функціонування ендокринної, центральної нервової системи, внутрішніх органів, що виникли на початок клімаксу;
  • запалення органів малого тазу, збої циклічності менструації, серйозні оперативні втручання;
  • помірно чи надмірно підвищена маса тіла;
  • ускладнення, що виникли при вагітності, пологах, у післяпологовому періоді;
  • наявність інфекційних недуг, хвороб, що супроводжуються тривалими больовими синдромами.

Клімактеричний синдром - симптоми та ознаки, сучасні способи лікувальної корекції

Клінічні прояви клімактеричного синдрому

Симптоматика синдрому характеризується різноманітністю проявів, які можуть завдавати жінці серйозного дискомфорту. Перебіг патологічного процесу залежить від фізичного та емоційного стану пацієнтки, ступеня порушення гормонального фону, впливу зовнішніх факторів, наявності хронічних захворювань. Усі клінічні прояви синдрому можна розділити на 3 групи:

  • вазовегетативні;
  • психоневротичні;
  • ендокринні (соматичні).

Вазовегетативні

Найпоширенішим клінічним симптомом цієї групи є припливи жару до голови, обличчя, верхньої частини тулуба . Їхня тривалість варіюється від 30 до 120 секунд. Вазовегетативні прояви клімактеричного синдрому виражаються у підвищеній пітливості, що супроводжує припливи. Приступи жару можуть бути під впливом подразників: погодних змін, стресу та інших несприятливих умов. Під час припливів відбувається збільшення температури тіла, розширення периферичних судин, почастішання серцебиття.

До вегетативних клінічних проявів фахівці відносять виникнення почервоніння у вигляді намиста на шиї та грудях, нападоподібного головного болю, вазомоторного риніту, гіпертонічних кризів, зміна показників артеріального тиску. Деякі жінки відзначають набряклість, оніміння, судоми кінцівок, підвищену збудливість, сонливість, сухість шкіри. Вазовегетативні прояви кліматичного патологічного стану можуть спровокувати збільшення чутливості нервової системи, болю в різних органах.

Психоневротичні

Ця група симптомів виражається зниженням уваги, пам'яті, постійним почуттям утоми, дратівливістю, нестійкістю емоційної сфери. У деяких пацієнток невротичні розлади супроводжуються відчуттям тривоги, страху, плаксивістю, непереносимістю певних звуків, запахів. Велика частина жінок страждає на стійку депресію, викликану сприйняттям клімаксу як ознаки старості. Це явище фахівці відносять до тяжких психоневротичних розладів, які важко піддаються терапії.

Ендокринні

Соматичні (ендокринні) симптоми клімактеричного періоду можуть виникнути у зв'язку із змінами процесів обміну, характерних для певного віку, або високим ступенем реакції організму на зниження вмісту естрогенів. У пацієнток виявляються запальні явища у стінках піхви, кровотечі, свербіж, дистрофія вульви, хворобливе, мимовільне сечовипускання. Ослаблення тонусу м'язів призводить до опущення матки. При подальшому погіршенні стану м'язів можливе випадання дітородного органу.

Нестача естрогенів впливає як на статеву систему, а й молочні залози, шкірні покриви, волосся, нігті. Ці ділянки тіла зазнають атрофії, викликаної дефіцитом колагену. У жінок з'являються зморшки, збільшується вага, знижується синтез вітаміну D, що порушує засвоєння кальцію, призводить до його підвищеного вимивання з кісток. Скелет поступово починає руйнуватися, з'являється остеопороз, біль у кінцівках ночами, патології хребта. У деяких жінок розвиваються порушення функціонування щитовидної залози.

Класифікація патології

Синдром клімактеричного періоду класифікується за ступенем тяжкості. Виділяють 3 форми:

  1. Легку – відзначається по 7-10 припливів на добу, практично не виявляється змін працездатності та стану пацієнтки. Така форма діагностується у 16% жінок.
  2. Середню – характеризується зростанням частоти припливів (10-20 щодня). У представниці прекрасної статі з'являються виражені ознаки синдрому: запаморочення, головний біль, погіршення пам'яті, загального самопочуття, порушення сну. Ця форма клімактеричної патології зустрічається у 33% пацієнток.
  3. Тяжку – найпоширеніший вид синдрому. Виникає різке погіршення здоров'я, втрата працездатності. Якщо патологія сформувалася в 38-43 роки, для неї характерно тривалий, особливо тяжкий перебіг. І тут можливі серйозні порушення психосоціальної адаптації.

Клімактеричний синдром - симптоми та ознаки, сучасні способи лікувальної корекції

Існує класифікація клімактеричної патології, залежно від клінічних проявів. Виділяють такі форми:

  1. Неускладнену (типову) – проявляється лише підвищеною пітливістю (гіпергідрозом) та припливами. Виникає вона під впливом надмірного розумового чи фізичного напруження у здорової жінки. Характеризується типова форма класичними ознаками клімаксу, які зникнуть через 1-2 роки, своєчасним настанням менопаузи. Загальне самопочуття жінки мало змінюється. У пацієнток із неускладненою формою синдрому виявляються незначні відкладення підшкірного жиру, зменшення пружності шкіри. Усі зміни відповідають віку.
  2. Ускладнена – розвивається і натомість хвороб серцево-судинної системи, органів травлення, порушень функціонування щитовидної залози, цукрового діабету. Форма патології зустрічається у представниць прекрасної статі старше 45 років. Ускладнений перебіг синдрому характеризується зростанням частоти та тяжкості припливів, наявністю посиленого серцебиття, порушенням сну, уваги, пам'яті. Можуть виникати почуття завмирання та біль у серці. Жінки, які страждають на гіпертонію, входять у зону ризику розвитку ускладненої форми синдрому.
  3. Атипова – зустрічається у пацієнток, які перенесли операції, психічні чи фізичні травми, тяжкі захворювання, працювали тривалий час у несприятливих умовах. Для цієї форми характерні збої в менструальному циклі, що згодом трансформуються в повне припинення місячних. Через деякий час виникають типові кліматичні симптоми: плаксивість, зниження пам'яті, порушення сну, погіршення працездатності. Зовнішні прояви атипової форми синдрому виражаються у ламкості та випаданні волосся, сухості шкіри, пігментних плямах на поверхні грудей, рук, голови. Характерними ознаками є свербіж кінцівок, у сфері статевих органів, почастішання сечовипускання, набряклість, збільшення ваги, біль у суглобах. Стан пацієнтки, що страждає на атипову форму синдрому, швидко погіршується, можуть розвинутися панічні атаки, остеопороз, гіпоглікемія, остеохондроз, астма.

Ускладнення

Несвоєчасна чи неправильна терапія патологічного синдрому може спричинити несприятливі наслідки. Імовірні деякі ускладнення:

  • патологічні зміни урогенітальної сфери, що виражаються нетримання сечі;
  • збільшення ризику формування атеросклерозу, тромбозу, виникнення інсульту, ішемії, цукрового діабету;
  • розвиток у молочних залозах, репродуктивних органах новоутворень доброякісного чи злоякісного характеру;
  • зростання ризику появи остеопорозу; ймовірності хронічних переломів;
  • погіршення якості життєдіяльності, рівня працездатності жінки.

Діагностика

Якщо у жінки виявляються симптоми патологічного клімаксу, їй слід негайно звернутися до гінеколога . Крім того, потрібно пройти обстеження у терапевта, ревматолога. Жінкам у віці рекомендується отримати консультацію психотерапевта, окуліста, ендокринолога. Щоб діагностувати клімактеричний синдром, необхідні дослідження:

  • Збір анамнезу з виявлення спадкового, гінекологічного чинників появи клімаксу, хронічних захворювань, аналізу скарг пацієнтки.
  • Опитування лікаря щодо менструальної функціональності організму. Гінеколог повинен з'ясувати вік, коли почалися перші місячні, їх регулярність, частоту та тривалість на даний момент. Якщо функція відсутня, необхідно дізнатися про дату останньої менструації.
  • Гінекологічний огляд визначення правильності розвитку репродуктивних органів, їх розмірів, локалізації болючості. Для цього лікар застосовує дворучне дослідження піхвової порожнини.
  • Обстеження грудей – виявлення змін патологічного характеру у структурі молочних залоз.
  • Дослідження стану організму загалом. Діагностичний захід необхідний виявлення супутніх синдрому патологій, які стосуються захворювань статевої системи. Потрібна оцінка працездатності серцево-судинної системи, вимірювання артеріального тиску, вивчення стану шкіри, нігтів, волосся, маси тіла.
  • Аналізи крові для визначення рівня гормонів, ступеня згортання на біопсію. Також береться мазок на цитологію.
  • Мамографія – виявлення серйозних патологій молочних залоз у вигляді рентгенографії.
  • Ультразвукове дослідження (УЗД) органів малого тазу.
  • Денситометрія – метод призначений виявлення стану скелета (хребетного стовпа, передпліч, стегон). Результати допомагають визначити наявність остеопорозу.

Клімактеричний синдром - симптоми та ознаки, сучасні способи лікувальної корекції

Лікування клімактеричного синдрому

Терапією патологічного клімаксу має займатися лікар-гінеколог або гінеколог-ендокринолог. При необхідності ці фахівці можуть направити жінку на консультацію до терапевта та ендокринолога для отримання повніших відомостей про її стан. Обстеження у психотерапевта буде потрібно за наявності у пацієнтки нервових розладів, депресії, астенії. Для профілактики або терапії захворювань суглобів та кісток необхідна консультація ревматолога. Схему лікування вегетативних проявів має призначати лікар-невролог.

Розрізняють дві основні стратегії терапії синдрому: медикаментозну та немедикаментозну. Другий вид лікування включає дієту, фізичні вправи, аромотерапію, масаж та інші процедури, народні засоби. Така терапія призначена для клімактеричних патологій легкого ступеня. Середньотяжкий та тяжкий перебіг синдрому передбачає застосування медикаментів: гормональних, седативних препаратів, нейролептиків, транквілізаторів, вітамінних комплексів. Часто спеціалісти призначають комбіноване лікування.

Раціон харчування

До комплексу немедикаментозної терапії синдрому входить правильне харчування. Раціон необхідно насичувати овочами та фруктами, жирами рослинного походження. Особливо корисна їжа, що містить фітоестрогени . Природні гормони входять до складу лляної олії, горіхів, сої, висівок, вишні, яблук, цитрусових, шпинату, часнику, броколі, зелені петрушки.

При клімаксі жінці слід вживати нежирні молочні продукти. Серед напоїв перевагу потрібно надавати трав'яним чаям. Потрібно обмежити споживання кофеїну, вуглеводної їжі (шоколаду, цукерок, здоби, варення), алкоголю, червоного м'яса, копчених, гострих продуктів. Сезонний недолік вітамінів та мінералів поповнюється за рахунок комплексних препаратів, призначених фахівцем.

Фізіотерапевтичні процедури

Для підтримання хорошого самопочуття жінки при клімаксі лікарі часто призначають фізіотерапію. Рекомендовані наступні процедури:

  • Лікувальна гімнастика – починати заняття необхідно ще під час підготовки до клімактеричного періоду. Щоденне виконання вправ сприяє зниженню вираженості психоневротичних симптомів, зменшенню рівня інсуліну, покращенню кисневого та вуглеводного обміну. Тип лікувальної фізкультури, програму тренувань має підбирати лікар на підставі показань. Пацієнткам можуть рекомендувати заняття у групах або виконання гімнастики вдома. З метою запобігання опущенню матки призначаються вправи Кегеля, Бубновського, Юнусова.
  • Голкорефлексотерапія – допомагає ефективно справлятися із симптомами, якими проявляється патологічний клімактеричний синдром. Процедура благотворно впливає на тонус судин, збільшує активність імунної, нейрогуморальної, ендокринної систем. Перевагою голкорефлексотерапії є безпека, безболісність, практично повна відсутність протипоказань.
  • Лікувальний масаж – при клімактеричних змінах в організмі рекомендується проводити загальну та точкову дію. Обидва види процедури призначаються у складі комплексної терапії, разом з іншими фізіотерапевтичними методиками, медикаментами, дієтою. Масаж допоможе позбутися стомлюваності, перепадів настрою, знизити інтенсивність і частоту припливів. Процедура покращує тонус м'язів та судин, лімфообігу, активізує обмінні процеси, надає розслаблюючу дію на нервову систему.
  • Гідротерапія може проводитися в санаторно-курортних або домашніх умовах. Процедура включає обливання, контрастний душ, гарячі ніжні, хвойні, шавлієві ванни. Вплив води сприяє зменшенню частоти припливів, поліпшення емоційного стану пацієнтки, підвищення судинного тонусу, пружності шкіри.
  • Ароматерапія – ефірні олії материнки, шавлії, апельсина, лаванди, жасмину, що вдихаються за допомогою холодних інгаляцій або аромалампи, сприятливо впливають на жіночий організм. Речовини заспокоюють нервову систему, нормалізують теплообмін, знімають слабкість, тривожність, плаксивість. Натуральні олії розслаблюють організм, перешкоджаючи появі депресії, відновлюють його після перенесеного стресу.

Медикаментозна терапія

Лікування патологічного клімаксу медикаментами використовується при середній та тяжкій формах недуги. Залежно від показань призначаються такі групи препаратів:

  1. Седативні – використовуються для нормалізації стану нервової системи, покращують загальне самопочуття. До засобів цієї групи відносяться настоянки трави собачої кропиви, кореня валеріани, плодів і квітів глоду.
  2. Нейролептики (фенотіазиновий ряд) – рекомендуються при депресіях, іпохондричному синдромі. Ліки зменшують психомоторне збудження, надають заспокійливу дію, пригнічують почуття тривоги, страху. До медикаментів групи відносять Френолон, Метеразін, Тріфтазін, Етаперазін.
  3. Транквілізатори – рекомендуються при розвитку астенії, психоемоційних порушеннях, легких клімактеричних неврозах. Препарати знімають страх, тривожність, неспокій, внутрішню напругу. Часто призначаються Еленіум, Діазепам.
  4. Вітаміни A, C, E – виписуються всім пацієнткам. Засоби зміцнюють організм, покращують стан шкіри, волосся, знижують ризик утворення та розвитку мастопатії, ендометріозу, міоми матки, уповільнюють вироблення гонадотропних гормонів, посилюють дію прогестерону та естрогену.
  5. Гормональні препарати – використовуються для лікування тяжких форм синдрому. Ліки допомагають впоратися з припливами, дискомфортом у піхві. Підбір препаратів здійснюється лікарем індивідуально, згідно з показаннями. Популярними медикаментами цієї групи є Норгестрел, Утрожестан, Дідрогестерон.

Клімактеричний синдром - симптоми та ознаки, сучасні способи лікувальної корекції

Профілактика клімактеричного синдрому

Щоб уникнути загострення патологічних симптомів клімактеричного періоду, необхідно вживати профілактичних заходів. Жінкам слід керуватися кількома аспектами:

  • вести здоровий спосіб життя – правильно, повноцінно харчуватися, забезпечити контроль маси тіла, застосовувати помірні фізичні навантаження, сформувати режим дня, відвести час для відпочинку;
  • приймати гормональні препарати у суворій відповідності до інструкції, приписів лікаря;
  • своєчасно лікувати захворювання, особливо інфекції, запалення;
  • проходити профілактичний огляд спеціалістів-гінекологів не рідше 1 разу на півроку.

Відео

EuroMD
Додати коментар