Остеохондроз поперекового відділу хребта – лікування захворювання

В англомовній медичній літературі термін “остеохондроз хребта” має на увазі дегенеративні процеси в центрах окостеніння у дітей. Звичне вітчизняній медицині захворювання, яке вважається найпоширенішим серед усіх проблем опорно-рухового апарату, приховано за словами ішіас, грижа диска, дорсалгія (біль у спині). Поперек, згідно з офіційною статистикою, страждає частіше від інших відділів, що призводить до важких ускладнень для всього організму. Чому так і як лікувати остеохондроз?

Що таке остеохондроз поперекового відділу

Дегенеративне нейро-ортопедичне захворювання, що торкається міжхребцевих дисків і призводить до вторинних компенсаторних та реактивних змін у кістково-зв'язувальному апараті та нервовій системі – таке визначення дають лікарі остеохондрозу. Вражає він переважно поперековий відділ, який розташовується між грудним та крижовим і складається з п'яти хребців. Між ними знаходяться диски – фіброзно-хрящові утвори, сформовані з таких елементів:

  • хрящова тканина (оболонка, що бере участь у живленні дисків від судин тіла хребця);
  • драглисте ядро (гелеподібна маса в центрі, що має пульпозне ядро);
  • фіброзне кільце (захищає рідку частину).

На тлі проблем із кровообігом, зміни складу хрящової тканини, зневоднення пульпозного ядра погіршується пружність та еластичність міжхребцевого диска, страждають на його фіксуючі властивості. Під впливом несприятливих факторів слабшає м'язова фіксація і хребці набувають надмірної рухливості. Відтак дегенеративні та деструктивні процеси зачіпають кісткові поверхні суміжних хребців, виникає дистрофія (порушення живлення тканин) хребта. Подальший процес виглядає так:

  1. У розпушеному фіброзному кільці з'являються мікротріщини. Пульпозне ядро починає в нього впроваджуватися, поступово прориває кільце фіброзу і пошкоджується, що призводить до грижі диска або протрузії (початкова стадія).
  2. Грижа здавлює спинномозковий канал, може сприяти защемленню нервових корінців та кровоносних судин, викликаючи болі та проблеми з руховою активністю.
  3. Зважаючи на підвищений тиск на хребці (від стоншення диска) починається прискорене продукування кісткової тканини та утворюються остисті відростки (остеофіти).

Причини

Деякі фахівці схильні називати міжхребцевий остеохондроз поперекового відділу хребта та інших «хворобою цивілізації», першочергово обумовленої прямоходінням, що підвищило навантаження на спину сучасної людини. Переважно захворювання починається у осіб віком від 30 років, у чоловіків діагностується частіше, ніж у жінок. До розвитку остеохондрозу поперекового відділу можуть призвести:

  • надлишкові навантаження на хребетний стовп (побутові, професійні, спортивні);
  • слабкі м'язи спини;
  • неправильний розподіл побутового навантаження на хребет (для поперекового відділу – найпоширеніша причина);
  • часте напруження м'язів спини;
  • надмірна вага, особливо на тлі цукрового діабету;
  • травми хребта;
  • порушення обмінних процесів;
  • неправильно підібране взуття; наявність плоскостопості;
  • проблеми з поставою, що дають нерівномірний розподіл навантаження по хребту;
  • переохолодження поперекового відділу;
  • сидячий спосіб життя, тривале перебування за кермом;
  • гормональні порушення (переважно у жінок);
  • уроджені патології опорно-рухової системи;
  • вік (природні зміни у фіброзно-хрящової тканини виникають у осіб віком від 50 років);
  • часті стреси, емоційні перенапруги.

Остеохондроз поперекового відділу хребта - лікування захворювання

Ступені розвитку

Перебіг хвороби повільний і поступовий, більшість пацієнтів розпізнають серйозну проблему лише на 2 стадії або пізніше. За відсутності грамотного лікування остеохондроз прогресує та може призвести до інвалідності. Основна медична класифікація:

  1. Початкова стадія характеризується запуском процесу руйнування міжхребцевих дисків, зниженням пружності, еластичності. Захворювання дається взнаки переважно при навантаженні на хребет.
  2. Деструктивні процеси торкаються фіброзного кільця, відбувається скорочення відстані між хребцями (диск стоншується), страждає амортизація, з'являються протрузії (вибухання міжхребцевого диска без розриву кільця). Виникають защемлення нервових корінців та запалення тканин, що посилює больовий синдром.
  3. Відбувається розрив фіброзного кільця, з'являється грижа. Здавлюються судини, нервові закінчення. Зміни в поперековому відділі призводять до загальної деформації хребта.
  4. На останній стадії атрофуються м'язи ураженого відділу, страждають на рухову активність і працездатність. Хребетний стовп помітно викривляється – з'являються виражений сколіоз (3-площинна деформація), лордоз (гіпертрофований прогин попереку вперед).

Симптоми поперекового остеохондрозу

Клінічні прояви захворювання залежить від стадії виразності. Основним симптомом є локальний больовий синдром, що виникає у відповідь на фізичні навантаження, підйом тяжкості, переохолодження попереку, тривале збереження незручної пози (у положенні сидячи навантаження вище, ніж у вертикальному). Обумовлюється він роздратуванням синувертебрального (поворотного) нерва. Ознаки остеохондрозу поперекового відділу хребта по стадіях виглядають так:

  • На початковій стадії виникають дискомфорт у зоні попереку, болі рідкісні, переважно при високому навантаженні на спину. Проходять швидко.
  • На 2 стадії погіршується рухливість поперекового відділу, біль виникає після фізичних навантажень і без них (при сильному кашлі, зміні пози), поступово посилюються, довго зберігаються. Можливі збої у роботі внутрішніх органів.
  • При розвитку остеохондрозу болі набувають перманентного (постійного) характеру, а хребці деформуються. Защемлюються нервові закінчення, тому біль може віддавати в криж, ногу, ставати гострою, що стріляє. Втрачається чутливість кінцівок, сідниць, стегон, виникають оніміння, парестезії (печіння, поколювання, мурашки). З'являються дисфункції органів малого тазу.
  • На останній стадії порушується рухова функція або стає цілком неможливою, відбувається викривлення хребта. Біль носить постійний характер, людина несвідомо приймає неприродне становище її зменшення.

Рефлекторні синдроми захворювання в офіційній медицині маються на увазі на 3 групи: м'язово-тонічні, нейродистрофічні, вегетосудинні. Останні 2 категорії яскраво себе виявляють на 3 стадії хвороби та пізніше. У клінічній картині можуть бути:

  • ослаблі або зниклі рефлекси ахіллового сухожилля, згинання пальців (якщо додався остеохондроз крижового відділу);
  • сухість шкірних покривів, посиніння;
  • порушення сечовипускання (затримки або нетримання сечі); біль у ділянці сечового міхура;
  • спазми та болі в області стегон на тлі порушень харчування та кровообігу;
  • напружена, нестійка хода, кульгання;
  • підвищене потовиділення; жар при посиленні болю в спині;
  • больовий синдром, що віддає в ділянку серця (якщо уражений грудо-поперековий відділ).

Ускладнення

Якщо діагностували остеохондроз поперекового відділу хребта, лікування слід розпочати негайно, оскільки на останній стадії можлива повна інвалідність пацієнта. На тлі компресії (здавлювання) спинного мозку хребцями, між якими не залишилося простору, може розвинутись параліч нижніх кінцівок. Крім цього, остеохондроз може стати причиною:

  • порушень роботи органів малого тазу (у чоловіків страждає еректильна функція, у жінок – діяльність яєчників);
  • люмбаго (гострі болі в попереку), ішіаса (защемлення та запалення сідничного нерва);
  • випадання міжхребцевого диска, стенозу (звуження хребетного каналу);
  • ушкодження оболонки спинного мозку, що веде до летального результату.

Діагностика

З метою встановлення правильного діагнозу та оцінки ступеня тяжкості захворювання лікарем проводиться збір даних анамнезу (вивчення скарг пацієнта, способу життя, спадкових факторів). Після цього здійснюється фізіологічний огляд, де оцінюються рухові можливості пацієнта, постава, рівень чутливості, тонус і розміри м'язів, їх спазмування. За допомогою постукування молоточком відзначаються зони іррадіації (куди віддає) болю при остеохондрозі поперекового відділу. Після пацієнта призначаються:

  • Рентгенографія – найдоступніший спосіб огляду анатомічних параметрів хребців, оцінки тенденції до звуження отворів між основами, виявлення кістяних наростів.
  • МРТ (магнітно-резонансна томографія) – допомагає оцінити стан судин, що живлять хребет, нервових відростків, дисків.
  • КТ (комп'ютерна томографія) – призначається лише для перевірки змін у судинах, оболонці спинного мозку та вивчення крайових розростань.

Лікування при остеохондрозі поперекового відділу хребта

Хірургічне втручання вважається крайнім заходом, призначеним переважно пацієнтам, у яких спостерігаються значні неврологічні порушення, високий ризик отримання інвалідності. Цими проблемами характеризується запущений остеохондроз поперекового відділу хребта – проводити лікування 1 та 2 стадій лікарі намагаються за консервативною методикою. Терапевтичні заходи спрямовані на:

  • усунення больового синдрому;
  • зняття м'язового спазму, гіпертонусу;
  • усунення запального процесу;
  • поліпшення кровообігу в уражених ділянках та обмінних процесів;
  • нормалізацію рухливості хребців поперекового відділу;
  • відновлення чутливості попереку.

Універсального способу лікування немає: кожен конкретний випадок остеохондрозу вимагає складання індивідуальної схеми. Особливо важливо врахувати форму захворювання: гостру чи хронічну. Терапія обов'язково має комбінований характер, маючи на увазі використання медикаментів (внутрішньо і зовнішньо) разом з фізичними маніпуляціями – масаж, гімнастика, фізіопроцедури. Схема лікування остеохондрозу поперекового відділу може доповнюватися акупунктурою, гірудотерапією. Ефективність його підвищиться, якщо дотримуватись наступних правил:

  • Під час лікування слід носити спеціальний пояс чи корсет, щоб зменшити навантаження на хребетний стовп.
  • Фізичні навантаження виключаються (залишаються лише ті, які порекомендує лікар), щоб не додавати факторів, що провокують.
  • Важливо уважно стежити за раціоном харчування: хрящової тканини потрібні джерела колагену (желатин, холодець, заливне), а всьому організму – рослинна їжа, риба, горіхи. Від солоних, копчених, маринованих продуктів бажано відмовитись, як і від гострих сирів, жирного м'яса.
  • Схемі, розписаній лікарем, необхідно слідувати до кінця: не переривати лікування, коли стихли основні симптоми, не змінювати самостійно набір препаратів і процедур.
  • Разом з лікарем варто підібрати ортопедичний матрац, який сприятиме розслабленню попереку під час сну, та спеціальне взуття. Жінкам повністю заборонено підбори.

Остеохондроз поперекового відділу хребта - лікування захворювання

Окремої уваги потребує гострий остеохондроз поперекового відділу хребта – його лікування починається із призначення пацієнту постільного режиму на кілька діб. Больові відчуття знижують ін'єкціями анальгетиків, не виключені новокаїнова блокада та глюкокортикоїдна. Поліпшити стан допомагають витягування хребта (використовуються тракційний стіл або вертикальний апарат), ходьба на милицях, електрофорез та лазеротерапія.

Медикаментозна терапія

Препарати для лікування остеохондрозу поперекового відділу хребта використовуються внутрішньо та місцево. Місцеві гелі та мазі – це симптоматична терапія: усунення запалення та болю, зняття м'язового спазму та набряку, поліпшення кровообігу. При гострих станах показані ін'єкції, які мають негайний протизапальний ефект, жарознижувальний, аналгетичний. Переважно лікарі призначають для домашнього медикаментозного лікування остеохондрозу:

  • Хондропротектори (Мукосат, Терафлекс) – захищають хрящову тканину та сприяють її відновленню, показані для тривалого застосування (від півроку та довше).
  • Засоби, що покращують кровообіг та обмінні процеси у тканинах (Трентал, Еуфілін) – таблетки, які приймають кілька місяців, оскільки ефект накопичувальний.
  • Міорелаксанти (Тізанідин, Толперизон) – знімають м'язовий спазм, використовуються перорально коротким курсом.
  • Нестероїдні протизапальні (Диклофенак, Нурофен, Індометацин) – швидко блокують біль, пригнічують вироблення простагландинів, що беруть участь у запальному процесі. Мазі та гелі наносяться на уражену ділянку 1-2 рази на добу, якщо в інструкції не вказано інше. На початкових стадіях можна обійтися зовнішніми формами, потім дублюють таблетками.
  • Кортикостероїди (Дексаметозон, Преднізолон) – ін'єкції, що знімають біль, призначаються лише за відсутності значущого ефекту від нестероїдних препаратів.
  • Мазі, що надають розігріваючий ефект (Капсікам, Диклоберл) – допомагають зняти болючі відчуття та покращити кровообіг у тканинах, безпечніші, ніж нестероїдні препарати, але при запальному процесі заборонені.
  • Вітаміни групи В та полівітамінні комплекси призначаються тривалим курсом для підвищення загальної результативності від лікування.

Фізіотерапевтичні процедури

З метою посилення ефекту від медикаментозного лікування та прискорення одужання пацієнту можуть призначатися курси фізіопроцедур. Їх можна чергувати чи проходити одночасно кілька варіантів. Конкретна методика підбирається відповідно до стадії та форми хвороби. Остеохондроз поперекового відділу хребта – лікування включає результативні методики:

  • Електротерапія (електрофорез) – має на увазі вплив електрострумів низької потужності для поліпшення кровообігу в уражених ділянках.
  • Лазеротерапія – активує біологічні процеси у нервових закінченнях, знімає симптоми нейро-дистрофічного синдрому.
  • УВЧ – локальна дія на поперекову область магнітним полем високої частоти, щоб зупинити запальний процес, стимулювати клітинну регенерацію (відновлення) тканин, зменшити біль.
  • Фонофорез та електрофорез – допомагають доставити лікарські препарати в зону, яка їх потребує, що підвищує ефективність медикаментозного лікування. Результат залежить від конкретного засобу, який використовується під час процедури.
  • Дарсонвалізація – лікувальна дія змінним струмом високої частоти з метою розширення судин, поліпшення кровообігу та живлення тканин. На симптоматику процедура впливає менше за інших.
  • Ампліпульс – локальна дія синусоїдально-модульованими струмами, завдяки якому зменшується вираженість больових відчуттів. Процедура має аналгетичний ефект, судинорозширювальний, нейростимулюючий, покращує трофіку тканин.

Лікувальна гімнастика

Фізичні навантаження – особливо коли йдеться про ранній (початкова стадія) остеохондроз поперекового відділу хребта – в лікування включають обов'язково: вони допомагають розслабити м'язи і зміцнити їх, сприятливо впливають на харчування тканин. Особам з двома ступенем захворювання та більш важкої вправи підбираються лікарем. При загостренні гімнастика, плавання, йога (найефективніші напрями) заборонені. Хороший результат показують такі вправи:

  • Прийняти упор на коліна та долоні, спину тримати рівно (паралельно підлозі). На видиху повільно прогнути поперековий відділ, голову злегка закинути. Розрахувати до 5-8 (залежить від здоров'я), зробити вдих і вигнути спину колесом. Знову дорахувати до 5–8 та прийняти вихідне положення. Вправу виконують 10-12 разів у повільному темпі. При необхідності їх розбивають на 2-3 підходи.
  • Лягти на живіт. На видиху повільно відірвати грудну клітку від підлоги, прогинаючись у попереку і намагаючись піднятися якомога вище. Руки витягуються наперед, ноги не рухаються. Затриматись у цій позиції на 5–10 секунд і плавно опуститись. Повторити вправу 8-10 разів, поступово збільшуючи тривалість затримки у верхній точці.

Масаж

Ефективним методом лікування будь-якої стадії остеохондрозу, що допомагає зняти неприємні симптоми, прибрати м'язовий спазм, нормалізувати відтік лімфи та кровопостачання уражених ділянок, є масаж. Додатково дана процедура стимулює відновлення атрофованих м'язів та знімає обмеження рухливості хребців, зміцнює зв'язковий апарат. Масаж проводиться медичним фахівцем курсами по 10-12 сеансів, коли симптоми гострої стадії вщухли.

Оперативне втручання

Якщо у пацієнта діагностовані значні неврологічні порушення, втрачається контроль над сечовипусканням, є сильне грижове випинання, необхідне хірургічне втручання. Додатковим показанням до нього є відсутність позитивного ефекту від консервативного лікування (що триває довше місяця). Перед отриманням направлення на операцію лікар повинен оцінити всі ризики, особливо якщо вибрано традиційну технологію, а не мікродискектомію. Під час процедури хірург може:

  • видалити патологічно змінені ділянки, поставивши на них місцево імпланти (дискектомія), які розробляються індивідуально під кожного пацієнта;
  • провести вирівнювання хребетного стовпа за допомогою особливого стрижня – це допомагає правильно розподіляти навантаження та перешкоджати новій деформації.

Дисектомія проводиться під загальним наркозом, доступ до хірурга задній. Під час операції шкіра розсікається на довжину 10 см, м'язи розсуваються, видаляється уражений диск. Після завершення процедури рана ушивається пошарово. Тривалість хірургічного втручання – близько 2 годин, наступну добу пацієнту слід лежати на спині. Період реабілітації становить 2 місяці. При мікродискектомії процедура триває 1,5 години, надріз роблять на 3 см, а підвестися можна вже після відходу від наркозу.

Лікування остеохондрозу поперекового відділу народними засобами

Після консультації з лікарем, який може оцінити стан пацієнта, допускається використання рецептів народної медицини. Вони не дають такого ж вираженого ефекту, як медикаментозна терапія, не замінюють фізіопроцедури, масаж та гімнастику, але підвищують ймовірність позитивного результату від основного лікування. Декілька простих варіантів:

  • Натерти очищену чорну редьку (350 г), з'єднати з рідким медом (250 г) та горілкою (100 мл). Використовувати для розтирання попереку легкими масажними рухами протягом 10 хвилин уранці та ввечері. Після цього зону бажано укутати вовняною тканиною і полежати годину під ковдрою. Процедуру проводять 8-10 днів, після роблять перерву.
  • При сильних поперекових болях можна взяти 100 г сиру середньої жирності, додати 1 ч. л. яблучного оцту, викласти на бавовняну тканину чи марлю. Пов'язку тримають 2 години, процедуру при необхідності повторюють 2 рази на добу. Тривалість лікування обмежена.
  • Зібрати свіжі квіти бузку, заповнити ними літрову банку, не застосовуючи. Залити літром горілки, наполягати у холодному місці 3 тижні. Використовувати для розтирання ураженої ділянки 1 р/добу протягом місяця. Накривати поперек нічим після обробки не потрібно.

Остеохондроз поперекового відділу хребта - лікування захворювання

Профілактика остеохондрозу поперекового відділу

Лікарі стверджують, що запобігти більшій частині захворювань спини можна за допомогою регулярного фізичного навантаження, яке зміцнює м'язи, покращує кровообіг та харчування тканин. Не виняток і остеохондроз поперекового відділу хребта – лікування проводити не доведеться, якщо систематично займатися гімнастикою, йогою, плаванням. Додаткові заходи профілактики:

  • контроль за раціоном харчування (більше рослинної їжі, менше тваринних жирів, солінь, маринадів: як при лікуванні);
  • обмеження тяжких навантажень на хребетний стовп;
  • контроль стану ендокринної системи;
  • виключення шкідливих звичок (алкоголь, куріння);
  • використання ортопедичного матраца;
  • стеження за поставою;
  • уникнення взуття на високому (від 7 см) підборах для жінок.

Відео

EuroMD
Додати коментар