Перикардит гострий та хронічний – класифікація, діагностика та рекомендації

Запалення навколосерцевої сумки – це чи окреме захворювання, чи ознака інших патологій. Небезпека перикардиту – у неявних симптомах та перебігу, тяжких ускладненнях. У 20% випадків хвороба повертається, а за відсутності лікування відбувається здавлювання серця. Пацієнт часто навіть не знає, що хворіє: перикардит схожий на інші серцеві патології.

Що таке перикардит

Перикардит – запалення листків навколосерцевої сумки. Причина захворювання часто залишається невстановленою. Початок запалення провокується вірусною інфекцією, бактеріями, грибком, аутоімунним процесом.

Захворювання зустрічається переважно у дорослих та літніх людей, причому чоловіки хворіють частіше за жінок. Перикардит у дітей спостерігається після тяжких інфекційних хвороб.

Код МКБ-10 залежить від різновиду захворювання:

  • гострий перикардит – 130.0;
  • інфекційний – 130.1;
  • гострий ревматичний – 101.0;
  • хронічний ревматичний – 109.2.

У розвитку захворювання фахівці виділяють два етапи:

  1. Ексудативний перикардит. Для зниження тертя між листками перикарду виділяється небагато рідини (5-30 мл). При запаленні її накопичується дуже багато, і вона здавлює серце. Через це міокард не може повністю розслабитись. При повільному розвитку процесу хворий довго не помічає змін у своєму стані.
  2. Сухий перикардит. Поступово кількість рідини між листками серцевої сумки зменшується, але її білки залишаються у порожнині. Утворюються фібринозні спайки, відбувається зрощення ділянок перикарда. Це призводить до обмеження руху серця.

Перикардит гострий та хронічний - класифікація, діагностика та рекомендації

Чим небезпечне запалення навколосерцевої сумки

Імовірність розвитку ускладнень залежить від кількох факторів: типу захворювання, віку пацієнта та інших серцевих патологій. Так, у пацієнтів з постінфарктним синдромом або вадами серця ризик несприятливого результату перикардиту значно вищий.

Серед небезпечних ускладнень захворювання виділяють тампонаду серця.

Вона розвивається, коли рідина в перикарді накопичується дуже швидко. Серце повністю здавлене ексудатом, відбувається його зупинка, можливий летальний кінець. Серед інших ускладнень зазначають:

  • Потовщення, спаювання листків серцевої сумки. Розвивається, якщо щільний наліт із фібрину після скупчення рідини не розсмоктується. У пацієнта виникає біль за грудиною (особливо при фізичному навантаженні), збільшуються порожнини серця.
  • Формування отворів у перикарді. Ускладнення зустрічається лише при гнійних перикардитах. Для нього характерні сильний біль, порушення серцевого ритму. Дефект потребує хірургічного лікування.
  • Порушення провідності серця. Виникають через ураження м'язового шару органу. При такому ускладненні відзначаються напади аритмії та тахікардії.

Перикардит гострий та хронічний - класифікація, діагностика та рекомендації

Класифікація

Перикардит поділяють на первинний (розвивається самостійно) та вторинний (формується через інші захворювання). По локалізації патологія може бути частковою (обмеженою) або тотальною. Залежно від клінічного перебігу розрізняють гострий та хронічний перикардит. У першому випадку хвороба стрімко розвивається, симптоми явно виражені.

Гострий перикардит протікає інтенсивно, симптоми зберігаються до півроку. Захворювання поділяють на кілька форм:

  • Фібринозний чи сухий – кров'ю наповнюється серозна серцева оболонка. Об'єм рідини, що виділяється мінімальний. Накопичується фібрин, який формує спайки.
  • Ексудативний або випітний – рідина накопичується між листками навколосерцевої сумки. Типи ексудату:
    • серозно-фібринозний;
    • серозний;
    • гнійний;
    • кров'яний.

Хронічна форма хвороби відрізняється тривалою (більше півроку) і складною течією. Якість життя хворих погіршується через постійні загострення. Хронічний перикардит поділяють на три види:

  • Випітний. Аналогічний при гострій формі, але має стерті симптоми і протікає більше 6 місяців.
  • Адгезивний перікардит (констриктивний). Являє собою залишкові явища різних гострих запалень навколосерцевої сумки. Формується рубцева, грануляційна тканина, утворюються спайки з грудиною, діафрагмою або плеврою.
  • Ексудативно-адгезивний (змішаний). Поєднує ознаки випітного та адгезивного перикардиту.

Перикардит гострий та хронічний - класифікація, діагностика та рекомендації

Симптоми перикардиту

Основні прояви хвороби пов'язані з підвищеним тиском, порушенням рухливості перикарда та стисненням порожнин серця. Часто виражені симптоми, що вказують на порушення кровообігу (блідість, запаморочення та ін.). Всі пацієнти скаржаться на біль, що давить за грудиною і слабкість.

Гостра форма захворювання

Характерні для гострої форми симптоми розвиваються протягом днів після початку захворювання. До них відносяться:

  • сильний біль у грудях при вдиху, активних рухах;
  • зниження артеріального тиску;
  • підвищення температури;
  • порушення ритму серця;
  • дисфагія;
  • кашель;
  • слабкість;
  • підвищена стомлюваність.

Ознаки хронічних перикардитів

Хронічну форму супроводжують болючі відчуття в ділянці грудної клітки, пульсація міжреберних артерій. Біль носить тупий, ниючий характер. Якщо хвороба запущена, з'являються ознаки серцевої недостатності:

  • блідість;
  • синюшність шкіри;
  • набряки;
  • тахікардія.

Перикардит гострий та хронічний - класифікація, діагностика та рекомендації

Причини

Серед основних причин захворювання виділяють:

  • туберкульоз;
  • кісти;
  • ниркову недостатність;
  • подагру;
  • системний червоний вовчак;
  • цукровий діабет;
  • стенокардію;
  • інфаркт;
  • венозний застій у легенях;
  • цироз печінки;
  • алергічні реакції;
  • травми, забої грудної клітки;
  • хвороба Аддісона (недостатність кори надниркових залоз);
  • тиреотоксикоз;
  • хвороби крові.

Перикардит гострий та хронічний - класифікація, діагностика та рекомендації

Діагностика

Лікар ставить діагноз на основі таких досліджень як:

  • Огляд. Для людей із перикардитом характерна блідість, сухість шкіри. Яремні вени на шиї вибухають, пульсують.
  • Вислуховування серця. При сухому типі захворювання визначається шум тертя листків перикарду. При ексудативному перикардиті тони серця приглушені, іноді зовсім не вислуховуються.
  • УЗД серця – ЕхоКГ. Дослідження допомагає оцінити розміри серця, визначити рідину у перикарді. На УЗД також помітні потовщення стінок навколосерцевої сумки, дрібні пухлини у цій галузі.
  • Загальний аналіз крові. Для перикардиту типовими є ознаки запалення, підвищення кількості лейкоцитів.
  • Мікробіологічні випробування. Їх проводять уточнення збудника захворювання при інфекційних перикардитах.
  • Цитологічне дослідження . Воно допомагає визначити точний тип запалення, його можливу причину.

При утрудненій діагностиці призначають інші методи досліджень. Проводять аналіз крові на гормони щитовидної залози, надниркових залоз, тести на аутоімунні патології. Іноді показано проведення комп'ютерної томографії, пункції перикарда.

Перикардит гострий та хронічний - класифікація, діагностика та рекомендації

ЕКГ при перикардиті

За допомогою електрокардіограми оцінюють функцію та провідність серця. Результати дослідження виключать або підтвердять екстрені стани. Основні ознаки перикардиту на кардіограмі:

  • зменшення електричної активності м'язового шару серця;
  • порушення ритму;
  • негативний зубець Т;
  • піднятий сегмент ST;
  • зниження вольтажу у всіх відведеннях.

Перикардит гострий та хронічний - класифікація, діагностика та рекомендації

Лікування перикардиту

Терапію гострого перикардиту проводять у стаціонарі. При легких формах лікаря дозволяють лікуватися амбулаторно, але з регулярним лікарським контролем. Методи терапії залежить від форми перикардиту, наявності ускладнень. Стандартна схема лікування – ліки та дотримання дієти. Під час лікування дотримуйтесь рекомендацій:

  • відмовтеся від куріння, алкоголю;
  • скоротите кількість жирів, солі, простих вуглеводів у раціоні;
  • уникайте стресів;
  • дотримуйтесь фізичного спокою.

Медикаментозна терапія

Перикардит гострий та хронічний - класифікація, діагностика та рекомендації

Ліки призначають для усунення причини хвороби, симптомів та ускладнення. Застосовують такі препарати:

  • Антибіотики широкого спектра дії ( Ампіцилін, Цефтріаксон ). Ефективні при бактеріальній, гнійній, туберкульозній формі.
  • Для нормалізації обміну речовин у міокарді ( Мілдронат, Інозін, Триметазидин ).
  • Протизапальні, у т.ч. глюкокортикоїди ( Преднізолон, Диклофенак, Індометацин ).
  • Сечогінні ( Лазікс, Фуросемід ). Вони допомагають при тяжких ексудативних перикардитах.

Хірургічне втручання

Операції проводять, коли консервативні методи лікування не є ефективними або розвинулися ускладнення. Існує два методи хірургічного втручання при перикардиті: видалення зовнішнього листка перикарда та пункція. Операцію не проводять у разі:

  1. вагітності (за винятком загрозливих для життя станів);
  2. сепсису, порушення зсідання крові.

Можливі ускладнення при операціях:

  • кровотечі;
  • ушкодження порожнин серця;
  • біль у грудині;
  • нагноєння;
  • головний біль.

Перикардит гострий та хронічний - класифікація, діагностика та рекомендації

Провідний спосіб хірургічного лікування запалення перикарда – його повне чи часткове видалення.

У більшості випадків операцію проводять при констриктивному типі хвороби. Тільки висічення потовщеної зовнішньої оболонки дає реальний терапевтичний ефект та знімає більшість серцевих симптомів.

Операцію проводять за загального наркозу в кілька етапів:

  1. Доступ до серця роблять через серединну лінію грудини.
  2. Після розкриття грудної клітини послідовно відокремлюють змінений перикард, виділяючи та зберігаючи головні судини та камери серця.
  3. Надріз перикарда проводиться до появи серця, що скорочується.
  4. При необхідності із навколосерцевої сумки видаляють зайву серозну рідину.

Пункцію серцевої сумки проводять, коли потрібно швидко видалити великий об'єм рідини із порожнини перикарда.

Якщо ексудату багато, процедура швидко полегшить симптоми хвороби, стабілізує стан хворого. Пацієнт відчуває значне поліпшення вже перші години після маніпуляції.

Крім видалення ексудату пункцію виконують для введення препаратів (частіше антибіотиків) у перикард або з метою забору рідини для дослідження. До цього способу лікування та діагностики намагаються не вдаватися, т.к. ризик ускладнень великий, а можливість позитивного ефекту невисока.

Прогноз та профілактика

У середньому при правильному своєчасному лікуванні пацієнт одужує через 2-6 тижнів. Ще в 10-12% запалення серцевої сумки переходить у хронічний перебіг. Частота рецидивів залежить від трьох факторів:

  • причини хвороби;
  • віку пацієнта;
  • способу життя хворого.

Перикардит гострий та хронічний - класифікація, діагностика та рекомендації

Смертність від ускладнень перикардиту невисока – лише 3–5%. Велика їх частина припадає на пацієнтів похилого віку з множинними патологіями. Щоб попередити хворобу, дотримуйтесь рекомендацій:

  • Остерігайтеся травм, забій грудної клітки.
  • Своєчасно лікуйте гострі та хронічні хвороби.
  • Відмовтеся від шкідливих звичок.
  • Дотримуйтесь режиму праці та відпочинку.

Відео

EuroMD