Біль за грудиною, що підсилюється на вдиху, слабкість і відчуття, ніби серце працює з перешкодою, — так нерідко починається перикардит. Запалення навколосерцевої сумки підступне тим, що його симптоми легко сплутати з іншими серцевими патологіями, а пацієнт довго не здогадується про справжню причину. У 20% випадків хвороба повертається, а без лікування рідина може здавлювати серце аж до його зупинки. Водночас перикардит — це не завжди самостійне захворювання: часто він є ознакою іншого процесу в організмі.
Що таке перикардит і як він розвивається
Перикардит — це запалення листків навколосерцевої сумки, тобто перикарда. Причину запалення вдається встановити не завжди. Поштовхом можуть стати вірусна інфекція, бактерії, грибок або аутоімунний процес.
Хворіють переважно дорослі та люди літнього віку, причому чоловіки — частіше за жінок. У дітей перикардит трапляється після тяжких інфекційних хвороб.
У розвитку запалення фахівці виділяють два етапи, і розуміння цієї послідовності допомагає пояснити, чому симптоми змінюються з часом.
Ексудативний перикардит
У нормі між листками перикарда є трохи рідини — приблизно 5–30 мл, вона зменшує тертя під час скорочень серця. Під час запалення цієї рідини накопичується значно більше, і вона починає тиснути на серце. Через це міокард не може повноцінно розслабитися. Якщо процес розвивається повільно, людина довго не помічає змін у своєму стані.
Сухий перикардит
Згодом кількість рідини між листками серцевої сумки зменшується, але її білки залишаються в порожнині. Утворюються фібринозні спайки, ділянки перикарда зростаються між собою. Це обмежує рухливість серця і стає підґрунтям для подальших ускладнень.
Чим небезпечне запалення навколосерцевої сумки
Імовірність ускладнень залежить від типу захворювання, віку пацієнта та наявності інших серцевих патологій. У людей із постінфарктним синдромом або вадами серця ризик несприятливого перебігу перикардиту значно вищий.
Найгрізніше ускладнення — тампонада серця. Вона виникає, коли рідина в перикарді накопичується дуже швидко: серце виявляється повністю стиснутим ексудатом, його робота зупиняється, і це може закінчитися смертю. Саме тому швидке наростання задишки, різке падіння тиску й виражена слабкість потребують негайної медичної допомоги.
Серед інших ускладнень:
- Потовщення та зрощення листків серцевої сумки. Виникає, якщо щільний наліт із фібрину після скупчення рідини не розсмоктується. Пацієнт відчуває біль за грудиною, особливо при фізичному навантаженні, а порожнини серця збільшуються.
- Формування отворів у перикарді. Трапляється лише при гнійних перикардитах, супроводжується сильним болем і порушенням серцевого ритму, потребує хірургічного лікування.
- Порушення провідності серця. З’являється через ураження м’язового шару органу, проявляється нападами аритмії та тахікардії.
Класифікація перикардиту
За походженням перикардит поділяють на первинний, що розвивається самостійно, і вторинний, який формується на тлі інших захворювань. За локалізацією запалення буває частковим (обмеженим) або тотальним. За клінічним перебігом розрізняють гостру та хронічну форми: у першому випадку хвороба розвивається стрімко, і симптоми виражені яскраво.
Гострий перикардит
Гострий перикардит протікає інтенсивно, симптоми зберігаються до пів року. У межах цієї форми виділяють кілька різновидів:
- Фібринозний (сухий) — серозна оболонка серця просочується кров’ю, об’єм рідини, що виділяється, мінімальний. Накопичується фібрин, який формує спайки.
- Ексудативний (випітний) — рідина накопичується між листками навколосерцевої сумки. Типи ексудату: серозний, серозно-фібринозний, гнійний, кров’яний.
Хронічний перикардит
Хронічна форма відрізняється тривалим (понад пів року) і складним перебігом. Якість життя погіршується через постійні загострення. Виділяють три види:
- Випітний — аналогічний гострій формі, але симптоми стерті, а перебіг триває понад 6 місяців.
- Адгезивний (констриктивний) — залишкові явища різних гострих запалень навколосерцевої сумки. Формується рубцева та грануляційна тканина, утворюються спайки з грудиною, діафрагмою або плеврою.
- Ексудативно-адгезивний (змішаний) — поєднує ознаки випітного й адгезивного перикардиту.
Окремо в міжнародній класифікації хвороб (МКБ-10) перикардит кодують залежно від різновиду: гострий перикардит — I30.0, гострий ревматичний — I01.0, хронічний ревматичний — I09.2.
Симптоми перикардиту
Основні прояви хвороби пов’язані з підвищеним тиском у порожнині перикарда, порушенням його рухливості та стисненням камер серця. Часто на перший план виходять симптоми порушення кровообігу — блідість, запаморочення. Практично всі пацієнти скаржаться на біль, що давить за грудиною, і слабкість.
Гостра форма
Симптоми гострої форми розвиваються протягом кількох днів після початку захворювання. До них належать:
- сильний біль у грудях при вдиху та активних рухах;
- зниження артеріального тиску;
- підвищення температури тіла;
- порушення ритму серця;
- підвищена стомлюваність.
Ознаки хронічного перикардиту
Хронічну форму супроводжують болючі відчуття в ділянці грудної клітки та пульсація міжреберних артерій. Біль має тупий, ниючий характер. Якщо хворобу запущено, з’являються ознаки серцевої недостатності.
Причини перикардиту
Серед основних причин захворювання виділяють:
- ниркову недостатність;
- системний червоний вовчак;
- венозний застій у легенях;
- травми та забої грудної клітки;
- хворобу Аддісона (недостатність кори надниркових залоз);
- інфекційні збудники — віруси, бактерії, грибки.
Нерідко жоден із цих чинників не підтверджується, і тоді перикардит вважають ідіопатичним. Це не означає, що причини немає, — просто її не вдалося виявити наявними методами.
Діагностика
Діагноз лікар ставить на підставі комплексу досліджень, а не одного аналізу.
- Огляд. Для людей із перикардитом характерні блідість і сухість шкіри. Яремні вени на шиї набухають і пульсують.
- Вислуховування серця. При сухому типі визначається шум тертя листків перикарда. При ексудативному тони серця приглушені, іноді зовсім не вислуховуються.
- УЗД серця (ЕхоКГ). Дозволяє оцінити розміри серця й визначити рідину в перикарді. На УЗД також помітні потовщення стінок навколосерцевої сумки та дрібні новоутворення в цій ділянці.
- Загальний аналіз крові. Для перикардиту типові ознаки запалення та підвищення кількості лейкоцитів.
- Мікробіологічні дослідження. Їх проводять для уточнення збудника при інфекційних перикардитах.
- Цитологічне дослідження. Допомагає визначити точний тип запалення та його можливу причину.
Якщо діагноз залишається неясним, призначають додаткові методи: аналіз крові на гормони щитовидної залози й надниркових залоз, тести на аутоімунні патології. Іноді показані комп’ютерна томографія та пункція перикарда.
ЕКГ при перикардиті
За допомогою електрокардіограми оцінюють функцію та провідність серця, а результати допомагають виключити або підтвердити невідкладні стани. Основні ознаки перикардиту на кардіограмі:
- зменшення електричної активності м’язового шару серця;
- негативний зубець Т;
- піднятий сегмент ST;
- зниження вольтажу в усіх відведеннях.
Лікування перикардиту
Терапію гострого перикардиту проводять у стаціонарі. При легких формах лікар може дозволити лікування амбулаторно, але з регулярним медичним контролем. Методи залежать від форми перикардиту та наявності ускладнень. Стандартна схема — медикаменти плюс дотримання дієти та режиму. Під час лікування варто:
- відмовитися від куріння й алкоголю;
- скоротити кількість жирів, солі та простих вуглеводів у раціоні;
- дотримуватися фізичного спокою.
Медикаментозна терапія
Ліки призначають, щоб усунути причину хвороби, полегшити симптоми та запобігти ускладненням. Використовують такі групи препаратів:
- антибіотики широкого спектра дії (наприклад, ампіцилін, цефтріаксон) — ефективні при бактеріальній, гнійній і туберкульозній формі;
- засоби для нормалізації обміну речовин у міокарді (мельдоній, інозин, триметазидин);
- протизапальні препарати, зокрема глюкокортикоїди (преднізолон, диклофенак, індометацин);
- сечогінні (фуросемід, лазикс) — допомагають при тяжких ексудативних перикардитах.
Конкретні дози, тривалість курсу та комбінації препаратів визначає лише лікар з урахуванням форми захворювання, супутніх хвороб і протипоказань. Самолікування тут небезпечне: неправильно підібрані ліки можуть замаскувати симптоми й відкласти потрібну допомогу.
Хірургічне втручання
Операції проводять, коли консервативні методи неефективні або розвинулися ускладнення. Існують два підходи: видалення зовнішнього листка перикарда та пункція. Операцію не виконують при вагітності (крім станів, що загрожують життю), сепсисі, порушенні зсідання крові. Серед можливих ускладнень — ушкодження порожнин серця.
Провідний спосіб хірургічного лікування запалення перикарда — його повне або часткове видалення. У більшості випадків операцію виконують при констриктивному типі хвороби: тільки висічення потовщеної зовнішньої оболонки дає реальний терапевтичний ефект і знімає більшість серцевих симптомів. Втручання проводять під загальним наркозом у кілька етапів:
- Доступ до серця формують через серединну лінію грудини.
- Після розкриття грудної клітки послідовно відокремлюють змінений перикард, виділяючи та зберігаючи головні судини й камери серця.
- Надріз перикарда роблять до появи серця, що скорочується.
- За потреби з навколосерцевої сумки видаляють зайву серозну рідину.
Пункцію серцевої сумки виконують, коли потрібно швидко видалити великий об’єм рідини з порожнини перикарда. Якщо ексудату багато, процедура швидко полегшує симптоми й стабілізує стан хворого: пацієнт відчуває значне поліпшення вже в перші години після маніпуляції. Крім видалення ексудату, пункцію застосовують для введення препаратів (частіше антибіотиків) у перикард або для забору рідини на дослідження. До цього способу вдаються обережно, адже ризик ускладнень високий, а ймовірність позитивного ефекту невелика.
Прогноз і профілактика
У середньому при правильному й своєчасному лікуванні пацієнт одужує за 2–6 тижнів. Ще в 10–12% випадків запалення серцевої сумки набуває хронічного перебігу. Частота рецидивів залежить від трьох факторів, серед яких спосіб життя хворого. Смертність від ускладнень перикардиту невисока — лише 3–5%, і більшість таких випадків припадає на пацієнтів літнього віку з множинними патологіями.
Щоб знизити ризик захворювання та повторного запалення, варто дотримуватися простих правил:
- уникати травм і забоїв грудної клітки;
- своєчасно лікувати гострі та хронічні хвороби;
- відмовитися від шкідливих звичок;
- дотримуватися режиму праці та відпочинку.
Перикардит добре піддається лікуванню, якщо звернутися по допомогу вчасно. Найбільша помилка — списати біль у грудях на втому чи стрес і відкласти обстеження. Будь-який біль за грудиною, що підсилюється на вдиху, супроводжується задишкою, слабкістю чи підвищенням температури, є приводом для консультації лікаря. Інформація в цій статті має загальноосвітній характер і не замінює індивідуальної консультації та призначення фахівця.
