Синдром Дресслера після інфаркту міокарда

Інфаркт міокарда турбує лікарів та пацієнтів не тільки через загибель тканин серцевого м'яза та порушення роботи серцево-судинної системи: не меншу загрозу організму становлять його ускладнення. Аутоімунний постінфарктний стан або синдром Дресслера є не найпоширенішим наслідком, але таким, що триває довго, характеризується хвилеподібною течією і призводить до порушення якості життя хворого. Як він проявляється і чи підлягає лікуванню?

Що таке синдром Дресслера

В офіційній медицині ця патологія відома і під альтернативною назвою – постінфарктний синдром Дресслера. Є аутоімунним станом (організм виробляє антитіла до своїх клітин сполучної тканини), яке вважається ускладненням перенесеного інфаркту міокарда. Саме поняття було запропоновано польським кардіологом Уіяльмом Дресслером у середині 20 століття. Пара фактів:

  • Розвивається в підгострому періоді (імовірність виникнення – з 10-го дня до кінця 6-го тижня) у осіб з інфарктом міокарда. У окремих випадках ускладнення з'являється на 8–11 тижнях. Течія циклічна, тривалість – від 3 днів до 3 тижнів.
  • Класичний синдром Дресслера у кардіології зустрічається лише у 4% осіб, які мають гостру коронарну недостатність. Якщо зважати на всі типи (включаючи малосимптомний), рівень поширеності підвищується до 23–30%.

Причини

Основу постінфарктного синдрому формують загибель кардіоміоцитів (клітин міокарда – середнього м'язового шару серця), порушення кровопостачання даної ділянки та наступний некроз (омертвіння), при якому утворюються продукти розпаду – міокардальні та перикардальні антигени. Коли вони потрапляють у кров, розвивається аутоімунна агресія і до власних клітин аналогічного типу (з ідентичною структурою), які розташовані на сполучній тканині, а причинами цього можуть бути:

  • трансмуральний (гостре припинення припливу крові до м'яза, стінка серця вражена наскрізь) або великовогнищевий інфаркт міокарда (через закупорку коронарних судин);
  • травми кардіальної області (сильний удар, контузія, рана);
  • вірусна інфекція;
  • аутоімунні захворювання в анамнезі (червоний вовчак, ревматоїдний артрит);
  • реконструктивні операції на мітральному клапані;
  • тривале слідування постільному режиму після інфаркту та пізніше початок рухової активності;
  • наявність склеродермії (дифузне захворювання сполучної тканини), саркоїдозу (запалення органів з утворенням гранульом – вузликів, що виникають при розподілі клітин), поліміозиту (системне ураження м'язової тканини) в анамнезі.

Синдром Дресслера після інфаркту міокарда

Симптоми

Синдром Дресслера характеризується проявами інтоксикації, артралгії (суглобового болю), загального нездужання, слабкості. Може супроводжуватися больовим синдромом в області серця або за грудиною давлячого, стискаючого, ниючого характеру різного ступеня інтенсивності та тривалості. Клінічна картина без урахування конкретної форми патології така:

  • підвищення температури тіла до 39 градусів, що періодично знижується до 37;
  • гострі болі, що давлять за грудиною, що посилюються при вдиху, кашлі, чханні, іррадіюють (віддають) в шию, плече;
  • сухий кашель, кровохаркання, вологі хрипи, біль у спині (уражені легкі);
  • кардіоплечовий синдром: характеризується блідістю та мармуровістю шкірних покривів, відчуттям оніміння лівої руки, поколювання кисті;
  • шкірні висипання алергічного типу;
  • набряк зони ключиці та грудини з лівої сторони;
  • утруднене дихання, задишка;
  • м'язова та суглобова ломота;
  • набухання шийних вен;
  • почастішання пульсу, падіння тиску.

Форми

Постінфарктне ускладнення Дресслера характеризується класичною тріадою – перикардит, пневмоніт, плеврит, але може торкнутися і суглобових оболонок, шкірних покривів. На цій підставі в офіційній медицині виділяють 3 форми цього стану:

  • Типова – характеризується ураженням сполучних тканин перикарду (зовнішня оболонка серця), легенів, плеври (оболонка, що покриває легені та грудну клітину). Всі 3 області можуть торкатися одночасно або різних поєднаннях. Моноваріанти – коли пошкоджені лише перикард, плевра чи тканини легень – типової форми постінфарктного ускладнення Дресслера майже зустрічаються. Дуже рідко розвивається поліартрит: запалення кількох суглобових оболонок.
  • Атипова – ураження шкірних покривів, що виражається висипаннями та гіперемією (почервоніння). Людина стикається з кропивницею, дерматитом (ключова ознака – лущення), еритемою (шкірне запалення з порушенням кровообігу). Можливі прояви артриту (аутоімунний процес торкається великих суглобів), астми, перитоніту (запалення серозного покриву черевної порожнини). Рідше зустрічається кардіоплечовий синдром.
  • Малосимптомна (безсимптомна) – діагностується за аналізами крові, хімічний склад якої змінюється (зростання швидкості осідання еритроцитів, підвищення кількості лейкоцитів, еозинофілів, гаммаглобулінів). Серед ознак цієї форми лікарі згадують і пропасницю (тривала субфебрильна температура), артралгію.

Класичний симптомокомплекс синдрому Дресслера

Найбільш типові прояви аутоімунного стану після перенесеного інфаркту стосуються ураження тканин грудної клітини – це перикардит, плеврит та пневмоніт, які в офіційній медицині дістали назву «класична тріада». Симптомокомплекс може формуватися з різних поєднань її елементів, але переважно у пацієнтів спостерігаються одночасне запалення перикарда та плеври.

Перикардит

Запальний процес у серозній оболонці серця (зовнішньої сполучної тканини, серцевій сумці) проявляється збільшенням об'єму рідини в порожнині (щілина між оболонкою та епікардом – внутрішнім шаром перикарду) або формуванням фіброзних стриктур (звуження просвіту). Клінічна картина перикарда, що виник при постінфарктному синдромі:

  • гарячка;
  • озноб;
  • посилене серцебиття;
  • інтоксикація (нездужання, слабкість, м'язовий біль);
  • сухий кашель;
  • серцеві болі, що посилюються після прийняття горизонтального становища (характер варіюється від приступообразных до помірних);
  • шум тертя перикарда біля лівого краю грудини (у міру накопичення рідини він стає менш виразним).

Характер серцевого болю непостійний: вони можуть доставляти мінімум дискомфорту або стати болісними та постійними. Найчастіше посилення больового синдрому відбувається на глибоких вдихах, при кашлі, але з часом він стихає. Якщо перикардит протікає тяжко, до основної симптоматики додаються:

  • асцит (скупчення рідини в черевній порожнині);
  • збільшення печінки;
  • задишка;
  • набухання шийних вен;
  • набряк нижніх кінцівок.

Синдром Дресслера після інфаркту міокарда

Плеврит

Клінічна картина для запального процесу в оболонці легень та грудної клітки менш яскрава, ніж для перикардиту, але сам стан може мати кілька форм. Якщо на запалену плевру випадає фібрин (неглобулярний білок, що синтезується в печінці), цей сухий різновид, а якщо накопичується рідина – волога (ексудативна). Ключові ознаки:

  • задишка;
  • болі в грудях, що дряпають відчуття, що посилюються на вдихах;
  • підвищення температури;
  • шум тертя плеври.

При аускультації (прослуховування грудної клітки) звукові явища можуть спостерігатися ліворуч та/або праворуч, що говорить про односторонню або двосторонню форму. Больовий синдром при плевриті проходить самостійно через кілька діб. Ексудативного різновиду аутоімунного синдрому характерно поступове накопичення рідини, що призводить до усунення шуму тертя, але появи нових симптомів:

  • акроціаноз (посинення шкірних покривів, переважно на пальцях рук);
  • тупий звук при перкусії (простукування грудної клітки).

Пневмоніт

Найрідкіснішим проявом класичної тріади симптомів при постінфарктному стані Дресслера є запальний процес нижніх відділів легень (аутоімунні ураження тканин інших відділів майже не діагностуються). У клінічній картині синдрому присутні такі симптоми:

  • звук при перкусії короткий;
  • у грудній клітці чути вологі хрипи;
  • при кашлі відторгається мокротиння з домішками крові;
  • періодично з'являються біль за грудиною, задишка.

Інші прояви

Симптоми ураження шкірних покровів або суглобів у підгострому періоді зустрічаються рідше, але протікають легше, ніж класична тріада. Малосимптомна та атипова форми можуть доповнювати традиційний серцево-легеневий симптомокомплекс постінфарктного синдрому або виникати поодиноко. Течія хронічна, з рідкісними загостреннями. Періоди ремісії тривають кілька місяців.

Ураження шкіри

Атипова форма постінфарктного синдрому з почервоніннями та елементами висипу, що супроводжуються або не супроводжуються свербінням, спостерігається рідко. До шкірних проявів можуть додаватися зміни хімічного складу крові, лихоманка та біль відсутні. У клінічній картині спостерігаються:

  • червоні плями;
  • місцеве підвищення температури (на ділянці із висипаннями);
  • дрібний висип зі слабким свербінням;
  • шкірні лущення.

Суглобів

Поразка внутрішньої (синовіальної) оболонки великих суглобів (уражається як один, так і кілька) трапляється на тлі тривалого постільного режиму у осіб, які перенесли інфаркт. У клінічній картині хворого з аутоімунним синдромом панують ознаки артриту:

  • больовий синдром;
  • обмеження рухливості суглоба;
  • локальна гіперемія, набряк;
  • підвищення температури;
  • парестезії (порушення чутливості: поколювання, печіння, «мурашки»).

Синдром Дресслера після інфаркту міокарда

Малосимптомний перебіг

Якщо немає явних ознак постінфарктного синдрому, але у пацієнта спостерігається субфебрильна (37,1–38 градусів) температура, яка не збивається кілька діб, слід здати аналіз крові. Додатково хворого можуть насторожити періодичні суглобові болі, у яких немає набряку, гіперемії шкірних покривів, обмежень рухливості ураженої ділянки. Малосимптомному перебігу синдрому характерні зміни складу крові:

  • лейкоцитоз (збільшення кількості білих кров'яних тілець);
  • еозинофілія (абсолютне або відносне підвищення рівня еозинофілів – гранулоцитарних лейкоцитів);
  • підвищення ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів);
  • гіпергаммаглобулінемія (збільшення числа гаммаглобулінів, найчастіше всіх або кількох класів).

Ускладнення

За відсутності своєчасного лікування або великої кількості факторів ризику, що призводять до тяжкого перебігу синдрому Дресслера, можливі ускладнення не тільки на серці, а й на судини, нирки.

  • аутоімунний гломерулонефрит (запалення у ниркових клубочках);
  • геморагічний васкуліт (імунопатологічне запалення судин);
  • сліпливий перикардит (серцевий м'яз не розслабляється, спостерігається застій крові);
  • рестриктивна (діастолічна) серцева недостатність (порушення розслаблення та кровонаповнення лівого шлуночка).

Діагностика

Після розгляду скарг пацієнта, який нещодавно переніс інфаркт, кардіолог проводить аускультацію для перевірки звукових явищ: вологих хрипів у легенях, шумів тертя перикарду, плеври. Якщо підозри на аутоімунне стан Дресслера зміцняться, призначаються додаткові діагностичні заходи:

  • Розгорнутий аналіз крові – для оцінки ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів), рівня лейкоцитів, еозинофілів.
  • Імунологічне дослідження (імунограма), ревмопроби, біохімічний аналіз крові – з метою перевірки С-реактивного білка (рівень підвищується при запаленні), фракції тропонінів (біомаркери серцевих захворювань), рівня цукру, холестерину.
  • Електрокардіограма, ехокардіограма, УЗД серця – допомагає визначити області зниженої скоротливості міокарда, наявність випітної рідини (утворюється при патологічному процесі) у перикардіальній щілині.
  • Рентгенографія грудного відділу – з метою діагностування плевриту, пневмоніту (огляд легенів). На рентгенограмі лікар може побачити потовщення легеневої міжчасткової тканини, лінійні або осередкові затемнення, збільшення тіні серця.
  • МРТ (магнітно-резонансна томографія) – для більш детального огляду легень та уточнення характеру пневмоніту, перикардиту, виявлення спайок.

Лікування синдрому Дресслера

Пацієнт, який переніс гострий інфаркт міокарда, повинен приділити увагу своєму меню та способу життя – ці фактори для серцевого м'яза та імунітету мають більшу важливість, ніж прийом медикаментів. Основні правила харчування:

  • регулярно вживати велику кількість овочів та фруктів у свіжому вигляді (стосується тих різновидів, які не вимагають термічної обробки), соків з них, ягідних морсів;
  • відмовитися від тваринних жирів на користь рослинних;
  • ввести в меню злакові: особливо овес, гречану крупу;
  • не забувати про продукти, багаті калієм: банани, родзинки, курага, горіхи, глід (ягоди);
  • виключити каву, жирні сорти м'яса та птиці, намагаючись використати в меню рибу, морепродукти;
  • не зловживати гострими, солоними, копченими, смаженими, пряними, консервованими продуктами та стравами (по можливості відмовитися від них зовсім);
  • готувати тільки на пару або варити.

Обсяги порцій та кількість їжі на день встановлюються індивідуально. Аналогічно з водним режимом: за добу рекомендовано випивати 1,5 л чистої води, але це залежить від маси тіла. Про спосіб життя після інфаркту варто знати наступне:

  • Жодних шкідливих звичок – забути про алкоголь та куріння.
  • На 2-у добу підгострої стадії рекомендовано розпочати дихальні вправи. Якщо постільний режим є суворим, виконувати обертання кистями рук.
  • З третьої доби під контролем лікаря робити лікувальну гімнастику, сидячи в ліжку, не довше 10 хвилин.
  • Коли пацієнту можна вставати, йому показані ходьба, лікувальна гімнастика.

Медикаментозна терапія

Лікування пацієнта з синдромом Дресслера, який відбувся вперше, рекомендовано проводити в умовах стаціонару (з наступними рецидивами при нетяжкому перебігу можна боротися амбулаторно), де буде призначена медикаментозна терапія. Підбирається вона лікарем (включаючи дозування), після вивчення результатів обстеження, і має на увазі наступні групи препаратів:

  • Нестероїдні протизапальні засоби (Діклофенак, Індометацин) – надають жарознижувальний ефект, усувають запальні процеси. Якщо стан хворого не тяжкий, ними медикаментозний вплив обмежується.
  • Глюкокортикостероїди (Преднізолон, Дексаметазон) – для тривалої (місяць і більше) терапії з метою зупинення аутоімунної реакції. Призначаються пацієнтам із тяжким перебігом хвороби, ефект помітний вже на 2-3 день.
  • Бета-блокатори (Атенолол, Конкор) – обмежують ділянку некрозу, знижують ймовірність рецидиву та аритмії.
  • Гіполіпідемічні препарати (Ловастатин) – знижують концентрацію деяких фракцій ліпідів, призначаються при підвищеному холестерині.
  • Антикоагулянти (Аспірин-кардіо, Варфарин) – розріджують кров, перешкоджають формуванню тромбів.
  • Кардіотропні засоби (Триметазидин, Аспаркам) – для терапевтичного впливу на ішемічну хворобу, нормалізують обмінні процеси у міокарді.
  • Аналгетики (Анальгін з Димедролом) – ін'єкційно, для усунення сильних болів (часто суглобових).
  • Антибіотики – виключно при приєднанні бактеріальної інфекції.

Синдром Дресслера після інфаркту міокарда

Хірургічне втручання

При появі ускладнень (гострий випітний перикардит і плеврит) постінфарктного синдрому, що провокують скупчення рідини в плевральній порожнині або навколосерцевій сумці, потрібно провести її видалення. Роблять це під місцевою анестезією за допомогою пункції – прокол тонкою голкою, через яку відкачується рідина. Процедура займає 20-60 хвилин. Після хірургічного втручання проводять рентгенографію, щоб переконатися у відсутності проколу легень.

Профілактика синдрому Дресслера

Первинних способів захисту (націлені на усунення причин) від постінфарктного аутоімунного синдрому в сучасній медицині не існує. Лікарі припускають, що з профілактичною метою має сенс:

  • розпочати ранню рухову активність у пацієнтів, які перенесли інфаркт (переважно впливають на частоту проявів суглобових ускладнень);
  • використовувати нестероїдні протизапальні засоби НПЗЗ (як протирецидивна терапія – що знижує ризик відновлення таких станів);
  • пройти терапію глюкокортикоїдами;
  • провести лікування інфаркту міокарда до загострення (щоб не допустити значного некрозу тканин);
  • регулярно обстежуватися у кардіолога з метою виключення будь-яких уражень серцевого м'яза.

Відео

EuroMD
Додати коментар