Псевдотуберкульоз (далекосхідна скарлатиноподібна лихоманка) – це інфекційне захворювання із групи зоонозів, яке супроводжується скарлатиноподібним висипом, інтоксикаційним синдромом, лихоманкою, мезентеріальним лімфаденітом, симптомами ураження інших органів. Збудником є Yersinia pseudotuberculosis.
Морфологія збудника
Ієрсинія псевдотуберкульозу є рухомою грамнегативною овоидной паличкою розміром 0,8х0,4 мкм із сімейства Enterobacteriaceae, що відрізняється гетерогенністю. Бактерія має джгутики та капсулу, рухлива при температурі від 18 до 37° С. У своїй антигенній структурі мікроорганізм містить 2 антигени – О (соматичний) та Н (джгутиковий). Соматичний антиген є специфічним – у ньому збудник підрозділяється на 10 сероваріантів.
Культуральні властивості
Бактерія не має особливих вимог до поживних середовищ і росте навіть на збіднених середовищах без органічних та азотовмісних речовин, у тому числі за низьких температур 4–8 °С. Ієрсинія псевдотуберкульозу відноситься до факультативних анаеробів. Оптимальна кислотність становить 6-8, а температура 28-30 °С. При культивуванні різних середовищах виростають S і R форми колоній.
Патогенні властивості
Yersinia pseudotuberculosis більш вірулентна, ніж інші види єрсиній. Мікроорганізм має термостабільний ендотоксин, а деякі його сероваріанти здатні до синтезу екзотоксин. Поширення мікроорганізму за межі кишечника супроводжується бактеріємією, що характеризується бактеріально-токсичною поразкою інших систем організму. Переважний шлях передачі бактерій – аліментарний з фекально-оральним механізмом, можливе зараження водним чи контактним шляхом. Джерела інфекції:
- вода;
- кішки;
- велика рогата худоба;
- гризуни;
- випорожнення;
- вівці;
- олені;
- грунт;
- птахи;
- свині;
- собаки.
