Деменція

Деменція – це один з різновидів недоумства, що найчастіше виникає у людей похилого віку. Стан супроводжується поступовим зниженням інтелекту та розпадом особистості, що зрештою призводить до повної інвалідності. Своєчасна діагностика, лікування та профілактичні заходи дозволяють значно зменшити швидкість прогресування захворювання та довше зберегти розум людини.

Деменція ✔: симптоми, ознаки та причини, діагностика та лікування

 

Загальна інформація про деменцію

Популярна назва деменції – старечий маразм або старече недоумство. Найчастіше це захворювання виникає на тлі старіння організму та супутніх йому змін. Зазвичай деменція розвивається у віці після 65 років, але на фоні деяких захворювань, інтоксикацій або травм може виявитись і в більш ранньому віці. Поразка центральної нервової системи є незворотною, правильно підібране лікування дозволяє лише зупинити процес, але не повернути його назад.

Легка форма захворювання проявляється приблизно у кожної десятої людини старше 65 років, а у 5% людей похилого віку розвивається важкий ступінь. Вона призводить до повної втрати здатності до самообслуговування, внаслідок чого хворий вимагає постійного догляду та спостереження. Жінки страждають удвічі частіше за чоловіків.

Причини

Причинами деменції є захворювання та стани, що викликають дегенерацію та загибель клітин головного мозку:

  • хвороба Альцгеймера;
  • хвороба Піка;
  • тяжке атеросклеротичне ураження судин шиї та головного мозку;
  • геморагічні та ішемічні інсульти, а також транзиторні ішемічні атаки;
  • тромбози артерій;
  • артеріальна гіпертензія у тяжкій формі;
  • цукровий діабет (високий глюкози в крові стає причиною ангіопатії – ураження дрібних судин із наступним кисневим голодуванням);
  • гострі та хронічні інтоксикації (у тому числі алкогольні);
  • нейроінфекції (енцефаліти, менінгіти);
  • травми голови (струси, забиття головного мозку);
  • злоякісні та доброякісні пухлини головного мозку.

Наявність деменції у батьків чи інших старших родичів значно збільшує ризик розвитку патології. Також до сприятливих факторів відносять надмірну масу тіла та недостатню роботу інтелекту протягом життя.

Види патології

Існує кілька видів класифікації старечого недоумства. Найбільш поширена ґрунтується на механізмі розвитку захворювання. Виділяють такі типи патології:

  • альцгеймерівський (атрофічний): в основі лежить дегенеративний процес у корі головного мозку, найчастіше зустрічається при хворобі Альцгеймера;
  • церебрально-судинний: виникає на тлі хронічної недостатності кровопостачання;
  • змішаний.

Розташування патологічних вогнищ лежить в основі другої класифікації: виділяють кіркову, підкіркову, змішану та мультифокальну форми деменції.

Клінічні прояви дозволяють виділити два варіанти захворювання:

  • лакунарна деменція: страждає в основному інтелектуальна сфера, страждає пам’ять, але людина усвідомлює себе і може оцінювати свій стан;
  • тотальна: втрата навичок самостійного обслуговування та неадекватне сприйняття дійсності.

Ступені тяжкості

Виділяють три ступені тяжкості патології:

  • легка: відзначається зниження короткочасної пам’яті, емоційна нестійкість, нездатність запам’ятовувати нове; людина може обслуговувати себе самостійно та розуміє необхідність лікування;
  • середньоважка: утруднюється самообслуговування; людина починає забувати про елементарні дії (зачинити двері, вимкнути газ), може загубитися дорогою в магазин; вже на цій стадії пацієнт потребує постійного контролю;
  • важка: повна втрата здатність до самообслуговування та критичного сприйняття дійсності, необхідність постійного догляду.

Симптоми

Основні симптоми деменції зустрічаються при всіх формах та типах захворювання. Вони включають:

  • зниження короткочасної пам’яті;
  • утруднення сприйняття нової інформації, навчання нових навичок (наприклад, роботі з комп’ютером або смартфоном);
  • в’язкість мислення: хворий довго розуміє, йому потрібно більше часу на вирішення будь-яких завдань чи питань;
  • Труднощі мови: невиразна вимова, проблеми з підбором слів;
  • порушення координації рухів, особливо дрібної моторики;
  • невпевненість, хиткість ходи;
  • неадекватна поведінка: хворі стають надмірно солодкими або, навпаки, агресивними;
  • дезорієнтацію у просторі та часі.

Різні види деменції мають характерні ознаки. Так, наприклад, альцгеймерівський тип проявляється в основному розладами психіки та пам’яті, зміною мислення, неадекватною поведінкою. Судинна форма захворювання характеризується і інтелектуальними, і руховими порушеннями, а деменція з тільцями Леві нерідко набуває характеру психіатричної патології і супроводжується галюцинаціями, маренням, безсонням і депресією.

Деменція ✔: симптоми, ознаки та причини, діагностика та лікування

 

Діагностика

Діагностикою деменції займаються неврологи та психіатри. Обстеження включає:

  • збирання скарг та анамнезу, визначення приблизних термінів початку захворювання, найбільш виражених ознак, а також супутньої патології;
  • докладний неврологічний огляд з оцінкою рефлексів, рухової та чутливої функції;
  • загальний аналіз сечі, загальний та біохімічний аналізи крові, тести на гормони, інфекції, електроліти, визначення основних показників згортання крові;
  • ЕКГ, УЗД серця;
  • КТ чи МРТ мозку виявлення структурних поразок;
  • УЗДГ судин шиї та головного мозку;
  • електроенцефалограма (ЕЕГ);
  • нейропсихічні тести для оцінки стану психіки та якості мислення.

За потреби проводиться більш розгорнута діагностика.

Лікування деменції

Лікування залежить від її типу та ступеня. Основним завданням лікаря є:

  • нормалізація поведінки хворого;
  • покращення роботи центральної нервової системи;
  • підвищення якості життя.

При легкій формі захворювання препаратами вибору стають:

  • седативні засоби при надмірній тривожності;
  • антидепресанти для поліпшення емоційного стану та корекції пам’яті;
  • засоби для покращення мозкової діяльності, що покращують проведення нервових імпульсів (донезепіл та препарати на його основі, нейромідин).

Уповільнити прогрес захворювання на першій стадії допомагає психотерапія. Хворого навчають спеціальним вправам для тренування пам’яті, логічного мислення. При регулярних заняттях хворі стають адаптованішими до повсякденного життя, а процес деградації уповільнюється.

Середня міра деменції вимагає призначення препаратів для захисту нервових клітин (актовегін, церебролізин), а також засобів для відновлення пам’яті та мислення (фенібут). Симптоматично можуть використовуватись снодійні або седативні засоби.

При тяжкій деменції застосовуються потужні препарати, що стимулюють мозкову діяльність (мемантин, ривастигмін). Вони приймаються постійно і дозволяють максимально довго зберегти відносно ясне свідомість хворого. При агресивній поведінці, галюцинаціях призначаються нейролептики (галоперидол).

Підбір ліків для підтримки хворого на деменцію – це складне завдання, що вимагає постійної взаємодії лікаря, пацієнта та його родичів.

Догляд за хворим із деменцією

Родич із вираженою деменцією – це справжнє випробування. Від поведінки оточуючих його залежить поведінка і самопочуття пацієнта, ось чому важливо приділяти достатньо часу догляду. Щоб підтримувати відносно стабільний стан пацієнта, рекомендується:

  • організувати чіткий, зрозумілий та стабільний режим дня;
  • максимально залучати людину до життя сім’ї, спілкування;
  • постійно стимулювати мислення: вирішувати кросворди, грати у шахи, читати та обговорювати прочитане;
  • давати невеликі доручення по дому, щоб пацієнт відчував свою значущість та користь;
  • уникати конфліктів, насильства, знущань, а також надмірної опіки.

У міру прогресування недоумства рекомендується максимально убезпечити будинок, прибравши всі небезпечні предмети та закріпивши важкі елементи меблів. Пацієнт потребує постійного спостереження та контролю, оскільки він може нашкодити собі або загубитися, просто вийшовши з дому. Тяжкі ступеня вимагають постійного догляду: годівлі, виконання гігієнічних процедур.

Профілактика

Профілактика деменції допомагає не тільки запобігти розвитку цієї патології, але й уповільнити прогресування процесу, що вже почався. Лікарі рекомендують:

  • своєчасно обстежуватися та проходити лікування при необхідності;
  • не допускати надмірної маси тіла;
  • відмовитися від куріння та вживання алкоголю;
  • регулярно займатися аматорським спортом для підтримки тонусу (ходьба, плавання, йога тощо);
  • правильно та збалансовано харчуватися, вживати достатню кількість чистої води;
  • уникати стресів, фізичної та психічної перевтоми;
  • регулярно займатися розумовою роботою.

 

EuroMD
Додати коментар