Небезпека вірусного гепатиту З на відміну інших форм у цьому, що з 70-80% пацієнтів захворювання перетворюється на хронічну форму. У п'ятій частині хворих розвивається цироз чи рак печінки. Тому гепатит С вважають найнебезпечнішим. У медицині він відомий як HCV-інфекція. За даними ВООЗ, у світі близько 500 млн. осіб є носіями вірусу гепатиту С.
Причини розвитку захворювання
Провідний патогенетичний механізм у разі розвитку захворювання – порушення взаємодії гепатоцитів, що містять вірус, з клітинами імунної системи. Недуга викликає вірус HCV. Збудник представлений 11 різними генотипами і може існувати в організмі людини. З цим пов'язують здатність вірусу вислизати від імунітету і викликати хронічний гепатит. Він розвивається на тлі наступних несприятливих факторів:
- неправильне лікування гострої форми;
- алкогольної чи наркотичної інтоксикації;
- обтяженому преморбідному фоні;
- неповної реконвалесценції на момент виписки;
- інфікування іншими вірусами.
Фази перебігу хвороби
Вірус гепатиту С вміє «вислизати» від імунної відповіді та перебувати в організмі практично довічно.
Основні фази розвитку захворювання:
Фаза |
Опис |
Гостра |
Ця фаза часто залишається нерозпізнаною. Триває близько півроку. Клінічна картина мізерна, можуть виявлятися такі ознаки:
|
Латентна |
Може тривати довгі роки – до 20-30 років. Скарги відсутні, тому інфіковані особи вважають себе здоровими. Під час обстеження виявляють збільшену печінку, періодичне підвищення АлАТ. |
Реактивації |
Це початок клінічно-маніфестної стадії захворювання. Тут послідовно розвиваються хронічний гепатит, цироз печінки (через 18 років), гепатокарцинома (через 23-28 років). |
Симптоми хронічного гепатиту С
На вираженість симптомів впливають тривалість перебігу захворювання та наявність супутніх порушень. Патологія протікає з астеновегетативним, диспепсичним, геморагічним синдромами, сплено- та гепатомегалією. Загальні прояви захворювання:
- різка втрата маси тіла;
- слабкість організму;
- швидка стомлюваність;
- постійна сонливість;
- дискомфорт у верхній частині живота;
- субфебрилітет.
Астеновегетативний синдром
Найчастішим проявом хронічних вірусних гепатитів є астеновегетативний синдром. Його симптоми переважають серед інших ознак. Астеновегетативний синдром проявляється вже з моменту, коли хвороба стає хронічною. Найчастіше спостерігається у фазі реактивації. Основні ознаки синдрому:
- апатія;
- підвищена дратівливість;
- зниження працездатності;
- слабкість;
- дратівливість;
- непереносимість смаженої та жирної їжі;
- емоційна лабільність;
- головний біль;
- пітливість;
- порушення сну.
Диспепсичний та геморагічний
Розвиток диспепсії пов'язаний із порушенням нормальної роботи печінки. Також до причин відносять супутні ураження біліарного тракту, підшлункової залози, 12-палої кишки. Характерні ознаки диспепсії:
- болючі відчуття в області епігастрії;
- напади нудоти;
- блювання;
- рідкий стілець;
- відсутність апетиту.
Геморагічний синдром діагностується у половини хворих на хронічний гепатит С. Він пов'язаний з порушенням вироблення факторів згортання та зниженням кількості тромбоцитів. На розвиток геморагії вказують такі симптоми:
- схильність до шкірних крововиливів;
- петехіальні висипання;
- кровотеча з носа;
- розширення капілярів;
- судинні «зірочки»;
- посилення судинного малюнку на грудях.
Гепатомегалія та спленомегалія
Збільшення печінки називається гепатомегалією. Орган починає виступати з-під реберної дуги на 0,5-8 см. При перкусії верхня межа печінки спостерігається лише на рівні VI-IV міжреберій. Орган стає щільним або щільноеластичним. При пальпації у зоні проекції печінки може спостерігатися болючість. Збільшення селезінки при вірусному гепатиті З називається спленомегалією. Основні ознаки цього відхилення:
- підвищення температури;
- нудота;
- блювання;
- послаблення випорожнень;
- біль у лівому підребер'ї;
- блідість шкірних покривів;
- зниження апетиту.
Діагностика захворювання
Критеріями для встановлення діагнозу «хронічний гепатит С» є тривалий поточний інфекційний процес (більше 6 місяців), диспепсичний, астенічний та геморагічний синдроми, гепатоспленомегалія. Підтвердити захворювання допомагають такі методи:
- ПЛР-діагностика. Проводиться виявлення РНК вірусів у крові.
- Імуноферментний аналіз (ІФА). Призначається визначення маркерів вірусу HCV.
- Біохімічні аналізи крові з вени. Допомагає оцінити рівень пошкодження паренхіми печінки.
- УЗД. Дослідження печінки проводиться з метою оцінки стану печінкової паренхіми.
- Біопсія печінки. Процедура оцінює активність хронічного вірусного гепатиту.
Лікування хронічного гепатиту С
На стадії ремісії пацієнту призначають дієту, профілактичні курси полівітамінів, жовчогінних препаратів, гепатопротекторів. При загостренні захворювання лікування проводять у стаціонарі.
Основу терапії складають противірусні препарати інтерферони. Інші групи ліків, що призначаються, залежно від провідного синдрому гепатиту:
Провідний синдром |
Групи препаратів |
Назви |
Цитолітичний |
Білкові препарати |
|
Холестатичний |
Адсорбенти |
|
Препарати ненасичених жирних кислот |
|
|
Автоімунний |
Імунодепресанти |
|
Глюкокортикоїди |
|
Чому гепатит С називають лагідним вбивцею
Причина такої назви захворювання в тому, що вона може протікати без особливих симптомів, а потім виявлятися у вигляді ускладнень. При обтяженому анамнезі, зловживанні алкоголем, ВІЛ-інфекції прогноз несприятливий. У багатьох хворих виникають такі наслідки:
- фіброз, цироз, рак печінки;
- стеатоз;
- асцит;
- гепатоцелюлярна карцинома;
- енцефалопатія;
- печінкова недостатність.