Ліктьовий епікондиліт – симптоми, діагностика та способи лікування

Запалення тканин у ділянці ліктьового суглоба чи епікондиліт часто виникає при перевантаженні м'язів передпліччя. За статистикою особи середнього віку стикаються із хворобою частіше за інших. Її ще називають «лікоть тенісиста». У цьому виді спорту під час професійних занять вона розвивається особливо часто.

Механізм розвитку захворювання

Надмірне навантаження на ліктьовий суглоб призводить до травм. Вони непомітні, але коли трапляються регулярно, даються взнаки. На їхньому тлі в тканинах сухожилля починається дегенеративний процес. Це утворення дрібних рубців, які знижують його стійкість до навантажень. Кожен новий рух створює дрібний розрив. Розвивається запалення сухожилля у надвиростка – точки прикріплення до суглоба. Провокують хворобу рухи, що одночасно відбуваються:

  • приведення та відведення передпліччя;
  • згинання та розгинання ліктьового суглоба.

Класифікація патології

Загальний принцип появи епікондиліту завжди однаковий – це надмірне навантаження на суглоб, м'язи та сухожилля. За симптомами та області ураження його ділять на 2 види: зовнішній та внутрішній. Обидві форми поширені. Епікондиліт часто вражає робочу руку. Основні відмінності основних форм цієї хвороби:

Вид епікондиліту

Механізм виникнення

Частота розвитку

Умови виникнення

Зовнішній (латеральний)

запалення розвивається при травмуванні передпліччя важким навантаженням, вражає короткий променевий розгинач кисті

  • у 7-10 разів частіше за внутрішній;
  • переважно вражає чоловіків

Причина зовнішнього епікондиліту – перевантаження м'язів-розгиначів у зовнішньої сторони передпліччя при однотипній фізичній напрузі. Цьому сприяє професійна діяльність. Зовнішній епікондиліт торкається:

  • спортсменів;
  • будівельників;
  • доярок;
  • різноробочих.

Внутрішній (медіальний)

епікондиліт виникає при монотонному навантаженні передпліччя і викликає ураження променевого згинача кисті

у жінок розвивається частіше

Мікротравми та запалення з'являються при монотонних рухах низької інтенсивності. Внутрішній епікондиліт з'являється у:

  • гольфістів;
  • друкарок;
  • швачок.

Причини запалення ліктьового суглоба

Монотонні однакові рухи – головний провокуючий фактор епікондиліту.

Хвороба який завжди пов'язані з професійним спортом. Від неї можуть постраждати навіть офісні працівники. Набір тексту за комп'ютером для сучасної людини становить велику небезпеку.

Це може викликати запалення не лише ліктьового суглоба, а й інших ділянок руки. До факторів, що сприяють розвитку епікондиліту, відносяться і:

  • травми ліктьового суглоба;
  • забиття м'яких тканин;
  • уроджена слабкість зв'язкового апарату;
  • збої обмінних процесів;
  • порушення провідності ліктьового нерва;
  • шийний остеохондроз.

Ліктьовий епікондиліт - симптоми, діагностика та способи лікування

Як проявляється епікондиліт ліктьового суглоба

Перебіг хвороби залежить від форми: внутрішня легша. Неприємні відчуття часто неінтенсивні, тому пацієнт довго не наважується піти до лікаря. Запалення зовнішніх м'язів та сухожилля протікає складніше, дається взнаки яскравіше. За клінічною картиною епікондиліт прийнято ділити на 3 стадії:

Стадії епікондиліту

Особливості симптоматики

Гостра

  • болі постійні та інтенсивні, розходяться по передпліччю;
  • симптоми епікондиліту посилюються, якщо зібрати пальці у кулак;
  • рука відчувається слабкою;
  • можливе почервоніння в ліктьовій зоні, місцеве підвищення температури.

Підгостра

  • болі виникають тільки при навантаженні – у стані спокою епікондиліт не дається взнаки;
  • неприємні відчуття в наддмищелці та передпліччі з'являються через місяць після початку епікондиліту;
  • спостерігається слабкість м'язів.

Хронічна (епікондиліт триває більше 3-х місяців)

  • болі спонтанні, посилюються при різких рухах передпліччя, вночі;
  • чим довше триває епікондиліт, тим частіше виникають тупі та ниючі болі;
  • неприємні відчуття розходяться вниз до кисті;
  • амплітуда ліктьового руху зменшується.

Зовнішній

Біль виникає, якщо розгинати та обертати назовні кисть, піднімати тяжкості. З'являється на зовнішній зоні ліктьового суглоба, що не розтікається по руці. Якщо натиснути на цю точку, хворобливість буде очевидною, але не гострою. У цьому місці м'язи ослаблені – можна відчути при обертанні кисті. Визначити латеральний епікондиліт можна простим тестом:

  1. Наповнити чашку об'ємом 200 мл та більше водою.
  2. Спробувати підняти її ураженою рукою.
  3. Поява болю свідчить про позитивний результат тесту.

Внутрішній

Цей вид епікондиліту часто протікає у хронічній формі. Додатково може постраждати ліктьовий нерв. Болі виникають на внутрішній поверхні суглоба. М'язи у цій зоні ослаблені. Визначити це легко при хапанні. Посилення болю відбувається, якщо зігнути передпліччя із опором. Нижня частина внутрішнього надвиростка ущільнена – це відчувається при обмацуванні. Для перевірки цієї форми хвороби проводять тест імітації доїння.

Діагностика

Спочатку хірург збирає скарги пацієнта, проводить первинний огляд. Обмацує хвору руку, виконує тести на стиснення, утримання. Запалення сухожилля ліктьового суглоба за симптомами схоже на артрит, міозит, бурсит. Для того, щоб унеможливити ці захворювання проводиться додаткова діагностика. Якщо в анамнезі є травма, необхідно встановити відсутність перелому надвиростка. Поставити точний діагноз допомагають:

  • Комп'ютерна томографія;
  • рентген суглоба (суглобові зміни на фото будуть видні лише за хронічної стадії);
  • магнітно-резонансна томографія (виключити тунельний синдром);
  • аналіз крові (при підозрі на запальні захворювання).

Ліктьовий епікондиліт - симптоми, діагностика та способи лікування

Лікування епікондиліту ліктьового суглоба

З появою описаних вище симптомів слід здатися хірургу чи травматологу. На основі проведених обстежень він поставить діагноз та підбере грамотну схему лікування. Хворому суглобу показаний повний спокій. Для цього лікар може його знерухомити частково або повністю. Терапія може проводитися консервативними методами та хірургічними. Її основні завдання:

  • Усунути больовий синдром, зупинити запалення – медикаментозно або за допомогою операції.
  • Поліпшити кровообіг у ураженій ділянці – ін'єкціями препаратів, фізіотерапією.
  • Відновити ліктьовий рух повністю за допомогою лікувальної фізкультури.
  • Не допустити атрофію м'язів – застосовуються масаж, цілющі грязі, фізіопроцедури.

Консервативні методи

Починають лікування лікарі завжди зі спроб обійтися без операції. Виняток становлять випадки запущеного запалення, коли тканини активно руйнуються. Схему терапії створюють під кожного пацієнта окремо і вона має комплексний характер. Головні методи лікування – це гімнастика, застосування ліків, фізіопроцедури. У 80-95% випадків їх вистачає, щоб усунути проблему. Вони повинні:

  • зупинити розвиток хвороби;
  • відновити роботу м'язів та суглоба;
  • зняти усі неприємні симптоми.

Іммобілізація суглоба

Перші 7-10 днів лікування вимагають обмежити рухливість хворої ділянки. Це важливо в гострій і підгострій стадії. Хірург використовує гіпсову лонгету, шину, ортез або косинчасту пов'язку. Спосіб вибирають відповідно до точного діагнозу та скарг пацієнта. При хронічній течії застосовують лише еластичний бинт. Він накладається на ліктьовий згин та передпліччя. Носити бинт треба вдень, а перед сном знімати.

Медикаментозна терапія

Ліки використовують як спосіб позбавлення неприємних симптомів. Вони покликані усувати больовий синдром та зупиняти запалення. Залежно стану хворого можна застосовувати мазі, таблетки, уколи, пластирі. Бажано, щоб ін'єкції ставив лікар – це зменшить ризик травми та побічних ефектів. У терапії епікондиліту використовують такі ліки:

  • Анестетики (Лідокаїн) – застосовуються разом із гормонами для блокади суглоба ін'єкційно.
  • Нестероїдні протизапальні препарати (Діклофенак, Ібупрофен) – мазь, гель, пігулки, капсули. Больовий синдром усувають за 2-3 тижні.
  • Кортикостероїди (Діпроспан) – гормони, які вводять уколом у зону ураження за відсутності ефекту від нестероїдних засобів.

Фізіотерапевтичні методи

У гострому та підгострому періодах пацієнтам обов'язково відвідувати кабінет фізіопроцедур. Методику підбирає лікар кожної стадії окремо. Сеанси потрібно проводити щодня. Курс триває 1-2 тижні. Добре знімають неприємні симптоми хвильові коливання (ультразвукові). Під час процедури утворюються мікротравми. Вони допомагають стимулювати одужання. Спосіб поки що не отримав схвалення всіх фахівців. З цієї причини найчастіше пацієнтам призначають:

  • електрофорез (з гідрокортизоном);
  • парафінові аплікації;
  • лазеротерапію;
  • магнітотерапію;
  • аплікації з озокеритом;
  • голковколювання.

Лікувальна гімнастика при ліктьовому епікондиліті

Виконувати вправи можна, коли буде усунено постійний біль. Більшість хірургів рекомендують проводити гімнастику на хронічній стадії запалення. Мета її – покращити кровообіг та не дати м'язам атрофуватися. Спочатку роблять розтягуючі вправи. Коли вони перестануть давати дискомфорт, можна зміцнювати м'язи. Гімнастика прискорює процес одужання, але без основної терапії це не дає результату.

Ліктьовий епікондиліт - симптоми, діагностика та способи лікування

Оперативне втручання

До хірургічних методів вдаються рідко. Це може спричинити рецидив, посилити біль, спровокувати спайки. Операція потрібна, якщо за півроку-рік немає позитивного результату лікування. Її призначають, коли посилюється м'язова атрофія, защемлені нервові стовбури. Можливе проведення при частих рецидивах, якщо біль не вщухає. Втручання проводять відкритим способом через великий розріз або артроскопічним через 2 проколи. Основних варіантів операції 4:

  • тенотомія – розсікається уражене сухожилля, з'єднане з надпрудком, операція може проводитись як частина складнішого втручання;
  • невротомія – відсікається гілка променевого нерва;
  • міофасцитомія – видаляється частина окістя;
  • подовження сухожилля променевого розгинача.

Народні засоби при епікондиліті

Нетрадиційна медицина пропонує велику кількість засобів для місцевого застосування. Популярністю користуються домашні мазі та компреси. Використовувати їх можна, доки не пропадуть симптоми епікондиліту. Вони допомагають зняти біль, послабити запалення. Бажано застосовувати всі рецепти лише у поєднанні з основною схемою лікування. Особливо це важливо у хронічній стадії. Найефективніші варіанти:

Рецепт

Спосіб застосування

200 г блакитної глини залити теплою (45-50 градусів) водою до стану густої каші

  1. Накласти масу двічі складену марлю.
  2. Помістити теплий компрес на хвору ділянку.
  3. Укрити теплою тканиною. Тримати годину.
  4. Повторювати 3 десь у день поліпшення самопочуття.

500 г коріння кінського щавлю залити спиртом (0,5 л), наполягати 10 діб

  1. Просочити засобом марлю.
  2. Прикласти до хворого місця, накрити пергаментом. Прикріпити бинтом.
  3. Тримати півгодини.
  4. Використовувати 2 рази на добу до усунення болю.

10 год. оливкової олії підігріти, залити 1 ч. л. подрібненого лаврового листа

  1. Розподілити теплу масу по марлі.
  2. Прикласти до хворого місця.
  3. Зафіксувати бинтом і укрити вовняною тканиною.
  4. Тримати компрес півгодини-годину.
  5. Проводити процедуру щодня до усунення симптомів епікондиліту.

Прогноз та профілактика захворювання

Якщо звернутися до лікаря на ранній стадії, проблеми можна позбутися. При запущеному запаленні можна досягти сталої ремісії. Для цього потрібно прибрати всі фактори, що провокують. Без цього кроку інші заходи профілактики менш ефективні і для здорової, і для людини, що перенесла епікондиліт. В обох ситуаціях актуальні такі рекомендації:

  • Дозувати навантаження на передпліччя.
  • Захищати ліктьовий суглоб фіксуючою пов'язкою під час тренувань.
  • Регулярно проводити масаж ліктя, гімнастику.
  • Підібрати зручну для роботи позу.
  • Уникати одноманітних рухів для ліктя та передпліччя або робити перерви у монотонній роботі.
  • Проводити суглобову розминку перед тренуванням
  • Дотримуватися техніки безпеки у спорті.
  • Вчасно боротися із остеохондрозом.
  • З появою дискомфорту звертатися до лікаря для своєчасного вирішення проблеми.

Відео

EuroMD
Додати коментар