Що таке негативний резус-фактор
Резус-фактор (Rh) — це білок, який може бути присутнім на поверхні червоних кров’яних клітин (еритроцитів). Якщо цей білок, відомий як антиген D, є, резус вважається позитивним. Якщо його немає — резус негативний. Така особливість крові не впливає на повсякденне життя, самопочуття чи працездатність. Вона стає важливою лише в двох ситуаціях: під час вагітності та при переливанні крові.
Резус-фактор визначається незалежно від групи крові за системою AB0. Лабораторний аналіз показує наявність або відсутність антигену D у плазмі. Якщо антиген не виявлено, людина має Rh(–). Поширеність негативного резусу неоднорідна у різних популяціях. Наприклад, серед азіатів та індіанців вона становить близько 5%, серед ізраїльських євреїв і кавказців — до 25%, а серед іспанських басків — близько 30%. У загальній європейській популяції частка Rh(–) людей становить приблизно 15%.
Резус-фактор успадковується від батьків або навіть через покоління. Він залишається незмінним протягом усього життя. Тому достатньо одного разу визначити свій резус, щоб знати його назавжди. Однак є ситуації, коли ця інформація стає критично важливою:
- Хірургічне втручання. Перед операцією обов’язково визначають резус-фактор. При можливій крововтраті лікарі повинні мати запас сумісної плазми.
- Планування вагітності. Особливо важливо для жінок з Rh(–), якщо батько дитини має Rh(+). У такому разі можливий резус-конфлікт.
- Аборт або викидень. Переривання вагітності у резус-негативної жінки може вплинути на майбутні вагітності через сенсибілізацію організму.
Як негативний резус впливає на вагітність
Найбільше занепокоєння негативний резус викликає у жінок, які планують дитину. Ризик виникає лише тоді, коли мати має Rh(–), а батько — Rh(+). У такій парі дитина може успадкувати позитивний резус від батька. Тоді організм матері може сприйняти еритроцити плода як чужорідні та почати виробляти проти них антитіла. Цей процес називається резус-конфліктом.
Механізм резус-конфлікту такий: позитивні еритроцити плода потрапляють через плаценту в кров матері. Імунна система жінки реагує на незнайомий антиген D і починає синтезувати антитіла. Ці антитіла здатні проникати назад через плаценту і руйнувати червоні кров’яні клітини дитини. Внаслідок цього у плода розвивається гемолітична хвороба: підвищується рівень білірубіну, що може пошкодити мозок, печінка та селезінка збільшуються, настає кисневе голодування (гіпоксія).
Резус-фактор плода починає формуватися вже на 7–8 тижні вагітності, коли запускається кровотворення. Саме тоді може статися перший контакт крові матері та дитини. Під час ультразвукового дослідження лікар може помітити ознаки резус-конфлікту:
- аномальна товщина плаценти;
- збільшення внутрішніх органів плода;
- «поза Будди» — малюк розводить ніжки через накопичення рідини в животі;
- роздвоєння контуру голови.
Перша вагітність
При першій вагітності резус-конфлікт трапляється рідко. Організм матері ще не зустрічався з чужорідним білком, тому вироблення антитіл зазвичай незначне або відсутнє. Більшість таких вагітностей завершуються природними пологами без ускладнень. Однак лікарі все одно контролюють рівень еритроцитів дитини протягом усього терміну. Також варто пам’ятати, що Rh(–) може сприяти загостренню хронічних захворювань у майбутньої мами, а також підвищувати ризик токсикозу або відшарування плаценти.
Друга та наступні вагітності
Після першої вагітності (навіть якщо вона закінчилася пологами, викиднем або абортом) в організмі жінки можуть залишитися клітини пам’яті, які «запам’ятали» антиген D. При наступній вагітності з резус-позитивним плодом імунна відповідь буде швидшою та сильнішою. Антитіла матері атакують еритроцити дитини, що може призвести до гемолітичної хвороби та інших ускладнень.
Фактори, які підвищують ризик сенсибілізації (тобто вироблення антитіл) у резус-негативної жінки:
- аборт або викидень, особливо після 7 тижнів, коли порушується цілісність плодових оболонок;
- переливання резус-позитивної крові або її компонентів у минулому;
- позаматкова вагітність;
- ускладнення під час вагітності: відшарування плаценти, гестоз, які можуть призвести до потрапляння крові плода в кровотік матері;
- інвазивні процедури: амніоцентез, кордоцентез, ручне відділення плаценти.
Як контролюють резус-конфлікт
Сучасна медицина має ефективні методи профілактики та лікування резус-конфлікту. Протягом усієї вагітності жінці з Rh(–) регулярно роблять аналіз крові на наявність антитіл. Частота залежить від терміну та індивідуального ризику, але зазвичай це роблять щонайменше один раз на триместр.
Якщо титр антитіл підвищується, лікар може призначити неспецифічне лікування: вітамінні комплекси, антигістамінні препарати, метаболічні засоби, кисневу терапію. Однак головним методом профілактики є введення антирезусного імуноглобуліну. Це препарат, який нейтралізує позитивні еритроцити плода, що потрапили в кров матері, до того, як її імунна система встигне виробити власні антитіла.
Стандартна схема передбачає введення імуноглобуліну на 28–34 тижні вагітності, а потім повторно протягом 72 годин після пологів, якщо дитина народилася з позитивним резусом. Також ін’єкцію роблять після аборту, викидня, позаматкової вагітності або інвазивних процедур.
Можливі наслідки резус-конфлікту для дитини
З кожною наступною вагітністю ризик ускладнень зростає, оскільки рівень антитіл у крові матері підвищується. Однак навіть після двох-трьох пологів багато дітей народжуються здоровими. Це трапляється, коли еритроцити плода не потрапляють у кровотік матері в достатній кількості, або коли дитина успадкувала негативний резус.
Якщо ж резус-конфлікт розвивається, можливі такі наслідки для дитини:
- жовтяниця новонароджених, збільшення печінки та селезінки;
- порушення зору або слуху;
- затримка психічного розвитку;
- водянка плода, набряки;
- дитячий церебральний параліч;
- внутрішньоутробна загибель плода або мертвонародження.
Важливо розуміти, що ці ускладнення не є неминучими. Завдяки сучасному моніторингу та профілактиці більшість резус-негативних жінок народжують здорових дітей.
Переливання крові при негативному резусі
Резус-фактор відіграє вирішальну роль при гемотрансфузії. Переливання крові здійснюється за суворими правилами сумісності, які враховують не лише групу крові за системою AB0, але й резус-фактор. Людині з Rh(–) можна переливати лише резус-негативну кров тієї ж групи або сумісної групи.
Люди з першою групою крові та негативним резусом є універсальними донорами еритроцитів. Їхню кров можна переливати пацієнтам з будь-якою групою крові, оскільки на еритроцитах немає антигенів A, B та D. Однак навіть для них існують обмеження щодо плазми.
Якщо резус-негативному реципієнту помилково перелити резус-позитивну кров, виникне потужна імунна відповідь. Організм почне виробляти антитіла проти чужорідного антигену D, що призведе до склеювання та руйнування еритроцитів. Це може спричинити гемотрансфузійний шок, гостру ниркову недостатність і навіть смерть. Тому перед будь-яким переливанням обов’язково проводять пробу на індивідуальну сумісність.
Практичні поради для людей з негативним резусом
Якщо у вас негативний резус-фактор, варто дотримуватися кількох простих правил, які допоможуть уникнути проблем:
- Знайте свій резус-фактор і групу крові. Цю інформацію корисно мати в документах або медичній картці.
- Повідомляйте про свій резус лікарям перед будь-якими медичними маніпуляціями, особливо хірургічними.
- Жінкам дітородного віку варто обговорити з гінекологом план профілактики резус-конфлікту до настання вагітності.
- Після пологів, аборту або викидня уточніть, чи потрібна вам ін’єкція антирезусного імуноглобуліну.
- Якщо ви донор, регулярно здавайте кров — ваша кров особливо цінна для резус-негативних пацієнтів.
Негативний резус-фактор — це не вирок і не хвороба. Це лише особливість крові, яку важливо враховувати в певних медичних ситуаціях. Завдяки сучасним методам діагностики та профілактики більшість ризиків можна повністю контролювати.
