Портальний цироз печінки: як розпізнати, стадії, лікування та прогноз

Що відбувається з печінкою при портальному цирозі

Портальний цироз печінки, який також називають атрофічним, розвивається через поступову загибель гепатоцитів — основних функціональних клітин печінки. На їх місці розростається сполучна тканина, яка не здатна виконувати роботу здорових клітин. Водночас порушується кровообіг у ворітній вені, що спричиняє підвищення тиску в цій судинній системі — портальну гіпертензію. Саме вона стає пусковим механізмом для багатьох ускладнень: асциту, кровотеч із розширених вен стравоходу, гемороїдальних вузлів тощо.

Хвороба має хронічний перебіг і може роками розвиватися безсимптомно. Людина може списувати легку втому, періодичну нудоту або дискомфорт у животі на перевтому чи неправильне харчування, і звертається до лікаря лише тоді, коли з’являються серйозні ускладнення. За статистикою, портальний цироз частіше діагностують у чоловіків старше 40 років, а серед усіх форм цирозу на нього припадає близько 40% випадків.

Чому виникає портальний цироз: ключові причини

Основною причиною лікарі називають хронічне зловживання алкоголем. Незалежно від виду напою та концентрації етанолу, регулярне вживання спиртного поступово руйнує печінкові клітини. Проте існують і інші фактори, які можуть запустити патологічний процес:

• утворення спайок після оперативних втручань на органах черевної порожнини;
• внутрішньопечінкова блокада, що порушує нормальний відтік крові;
• тромбоз печінкових вен;
• тривалий вплив токсинів або алергенів;
• вроджені вади розвитку портальної системи;
• паразитарні інвазії печінки (шистосомоз, опісторхоз, стронгілоїдоз);
• полікістоз печінки;
• хронічна інтоксикація організму різного походження;
• стриктура жовчних проток;
• вітамінно-білкова недостатність, спричинена незбалансованим харчуванням або вродженими порушеннями.

Кожен із цих чинників призводить до загибелі гепатоцитів і формування рубцевої тканини, що з часом змінює структуру печінки та призводить до портальної гіпертензії.

Як розпізнати портальний цироз на ранніх стадіях

Проблема ранньої діагностики полягає в тому, що початкові симптоми часто неспецифічні. Людина може відчувати загальну слабкість, швидку втомлюваність, періодичний дискомфорт у правому підребер’ї, особливо після фізичних навантажень або рясної їжі. Саме тому багато хворих звертаються по допомогу вже на пізніх стадіях. Щоб не пропустити хворобу, варто звертати увагу на такі ознаки:

• регулярні носові кровотечі без видимих причин;
• чергування запорів і діареї, здуття живота, інтенсивне газоутворення;
• поява судинної сіточки на шкірі (телеангіектазії);
• тяжкість в епігастральній ділянці після їди;
• гіркий присмак у роті;
• систематичні напади нудоти, іноді блювання, можливо з домішками крові;
• перманентний больовий синдром у правому підребер’ї;
• поступове зниження маси тіла;
• сухість і шорсткість шкіри;
• набряки нижніх кінцівок;
• зміна кольору язика на фіолетовий;
• знебарвлення калових мас;
• випирання судинної стінки на животі (симптом «голови медузи»);
• жовтизна склер (очних білків);
• почервоніння долонь (пальмарна еритема).

У міру прогресування хвороби симптоматика наростає. Шкіра набуває яскраво-жовтого відтінку, з’являються порушення координації рухів, проблеми з пам’яттю, мовленням і мозковою діяльністю — це прояви печінкової енцефалопатії. Фінальними стадіями можуть стати печінкова недостатність, кома і навіть смерть пацієнта. Детальніше про симптоми цироз печінки можна дізнатися з окремого матеріалу.

Етапи розвитку портального цирозу

Захворювання протікає в кілька стадій, кожна з яких має характерні клінічні та лабораторні прояви. У більшості пацієнтів хвороба розвивається повільно, роками, а перші серйозні симптоми з’являються лише при значному ураженні печінки.

Перша стадія: компенсація

На цьому етапі печінка ще справляється зі своїми функціями завдяки резервним можливостям. Пацієнт може відчувати лише незначне погіршення загального самопочуття: підвищену втомлюваність, зниження працездатності, періодичний дискомфорт у правому боці. Лабораторні показники можуть залишатися в межах норми або показувати незначне підвищення білірубіну. Саме на цій стадії своєчасне лікування дає найкращі результати.

Друга стадія: субкомпенсація

Симптоми стають виразнішими. З’являються кровотечі: носові, з розширених вен стравоходу, гемороїдальних вузлів. Можливі гормональні порушення: у жінок збивається менструальний цикл, у чоловіків знижується потенція, іноді спостерігається збільшення молочних залоз (гінекомастія). Лабораторні та інструментальні дослідження виявляють:

• підвищення рівня білірубіну (не завжди);
• зниження гемоглобіну;
• збільшення гамма-глобулінів;
• зниження рівня загального білка;
• розширення вен стравоходу, шлунка, гемороїдальних вен (за даними ендоскопії).

Третя стадія: декомпенсація

Це термінальна стадія, яка характеризується значним зниженням функції печінки. Розвивається асцит — накопичення рідини в черевній порожнині, що призводить до збільшення живота. Лабораторні показники різко погіршуються:

• ще більше зниження гемоглобіну;
• зменшення кількості тромбоцитів (тромбоцитопенія);
• зниження рівня лейкоцитів (лейкопенія).

Пацієнти страждають від вираженої слабкості, задишки, набряків. Високий ризик масивних кровотеч та печінкової коми. На цій стадії прогноз значно гірший, а лікування спрямоване переважно на підтримку життя та полегшення симптомів.

Сучасні підходи до лікування портального цирозу

На ранніх стадіях печінка має здатність до часткового самовідновлення, якщо усунути причину ушкодження. Тому своєчасно розпочата терапія дозволяє пацієнтам прожити 10 і більше років з моменту встановлення діагнозу. Якщо ж хворобу виявлено на стадії асциту, виживаність рідко перевищує 2 роки. Лікування завжди комплексне і включає дієту, режим, медикаментозну підтримку та, за необхідності, хірургічні втручання.

Дієта — фундамент терапії

Харчування при портальному цирозі має бути збалансованим, багатим на вітаміни, вуглеводи та легкозасвоювані жири, але з обмеженням солі та рідини, особливо при асциті. Рекомендовано включати в меню:

• овочеві супи без засмаження;
• нежирні молочні продукти;
• відварене м’ясо птиці, кролика;
• натуральні сухарики з білого хліба.

Відмовитися варто від продуктів, які подразнюють печінку або сприяють затримці рідини: грибів, часнику, томатів та томатного соку, шоколаду, гострих приправ, консервів, алкоголю. Дієта призначається індивідуально, залежно від стадії хвороби та наявності ускладнень.

Режим і медикаментозна терапія

Хворого повністю захищають від тяжких фізичних навантажень. Для відновлення кровотоку в системі портальної вени часто рекомендують постільний режим. Медикаментозне лікування проводиться у двох основних напрямках:

1. Препарати, що усувають причину захворювання (противірусні засоби при вірусному гепатиті, відмова від алкоголю, антипаразитарні препарати).
2. Підтримувальна терапія, спрямована на покращення функції печінки та боротьбу з ускладненнями: гепатопротектори, сечогінні (при асциті), препарати для зниження тиску в портальній системі, вітаміни (зокрема аскорбінова кислота), засоби для зупинки кровотеч. У деяких випадках застосовують препарати інтерферону.

При неефективності консервативної терапії або розвитку загрозливих для життя ускладнень (наприклад, повторні кровотечі з варикозних вен стравоходу) вдаються до хірургічних методів: накладання портокавальних анастомозів для зниження тиску в портальній системі, склерозування або лігування варикозних вен. У термінальних стадіях єдиним радикальним методом залишається трансплантація печінки.

Портальний цироз — це серйозне захворювання, яке потребує постійного лікарського контролю. Проте при дотриманні всіх рекомендацій, відмові від алкоголю, правильному харчуванні та своєчасному лікуванні можна значно сповільнити прогресування хвороби та зберегти якість життя на довгі роки.