Сальпінгоофорит — ознаки та прояви, як лікувати медикаментами, фізіотерапією та народними засобами.

Серед найпоширеніших проблем зі здоров'ям у жінок медики називають запальні в органах малого таза. Успішність їх лікування залежить від того, як швидко було виявлено порушення роботи сечостатевої системи. Одним із небезпечних захворювань, що призводять до складнооборотних наслідків, таких як безпліддя, є сальпінгоофорит. Що потрібно знати про цю патологію, щоб запобігти її розвитку?

Що таке сальпінгоофорит

Запалення придатків матки (труб та яєчників) зветься сальпінгоофорит або аднексит. Збудниками недуги вважаються хвороботворні мікроорганізми, що проникають у маткові труби, яєчники з піхви або матки висхідним шляхом, а також через загальний кровообіг. Особливістю сальпінгоофориту вважається загальний патогенез, схожа симптоматика та спільний розвиток ексудату в маткових трубах та яєчниках.

Патологія бере початок з ендосальпінксу, переходить на м'язову, серозну оболонку труби, після чого поширюється в епітелій яєчника. Через активність інфекції відбувається склеювання фімбріального відділу та утворення спайок в ампулярній частині придатків, що провокує появу мішчастих з'єднань з гнійним (піосальпінкс) або серозним (гідросальпінкс) складом. При розриві гнійника в придатках рідина, що звільнилася, потрапляє в черевну порожнину, викликаючи пельвіоперитоніт з формуванням абсцесів у поглибленні між піхвою і прямою кишкою.

Причини

Основним джерелом хвороби є патогенна мікрофлора, що потрапляє в маткові труби та яєчники. Серед найпоширеніших збудників знаходяться стафілококи, стрептококи, гонококи, мікобактерії туберкульозу, трихомонада, кишкова паличка, хламідії, уреаплазма, неспороутворюючі анаероби та інші бактерії. Лікарі виділяють кілька факторів, що сприяють розвитку сальпінгоофориту:

  • ослаблення імунітету;
  • перевтома;
  • хронічна втома;
  • часта зміна статевих партнерів;
  • порушення режиму харчування;
  • стрес;
  • переохолодження;
  • інфекційне захворювання.

Потрапляння патогену в область малого таза може походити з інших органів, у яких є вогнище запалення. Аднексит нерідко виникає як ускладнення після перенесеної гнійної ангіни, пневмонії, гаймориту та інших інфекцій на тлі слабкого імунітету. Передача мікробів здійснюється за статевого акту (часто під час менструації), після аборту або внутрішньоматкового втручання. Проникнення тканин придатків виконується через:

  • кров (гематогенний шлях);
  • лімфу;
  • висхідним способом – з піхви в порожнину матки цервікальним каналом;
  • низхідним шляхом – від сліпої, сигмовидної кишки по очеревині.

Сальпінгоофорит — ознаки та прояви, як лікувати медикаментами, фізіотерапією та народними засобами.

Стадії та типи

Сальпінгоофорит відноситься до поширених запалень, що вражають жінок будь-якої вікової категорії, але основну частку становлять молоді пацієнтки, які ведуть активне статеве життя. За характером клінічного перебігу виділяють три стадії аднекситу :

  1. Гострий, що характеризується яскраво вираженими ознаками. За відсутності своєчасного лікування хвороба набуває більш складної форми.
  2. Підгострий сальпінгоофорит, що протікає зі змащеною симптоматикою. Процес розвивається у фалопієвих трубах, яєчниках.
  3. Хронічний, що триває понад 2 місяці при супроводі загострень та ремісій. Небезпечний стан, що провокує серйозні порушення у роботі репродуктивної жіночої системи.

Тривалість та інтенсивність кожного етапу патології залежить від індивідуальних особливостей організму, наявності факторів, що сприяють зростанню патогенної флори. Крім того, медики класифікують захворювання за типами, залежно від локалізації інфекції:

  • правосторонній – осередок запалення концентрується на правих маткових придатках;
  • лівосторонній – відбувається при ураженні лівої фалопієвої труби та яєчника;
  • двосторонній – спостерігається при інфікуванні придатків з обох боків матки.

До найважчих форм недуги належить хронічний двосторонній сальпінгоофорит. Його специфічним симптомом вважається збільшення маткових труб. Прогресування даного типу аднекситу значно ускладнює процес зачаття дитини. Вагітність може наступити тільки після повного відновлення, тому рекомендується негайно звернутися до гінеколога. Занедбані випадки хвороби лікують хірургічним способом.

Симптоми

Виражені прояви сальпінгоофориту характерні для початкової стадії ураження. Принаймні перебігу хвороби ознаки стають менш інтенсивними, а область охоплення – ширше. Лікарі називають загальні симптоми запалення:

  • постійна втома;
  • підвищення температури;
  • м'язова слабкість;
  • хвороби системи сечовиділення (пієлонефрит, цистит);
  • поява коліту, ентериту та інших проблем із травленням.

Для кожної стадії запального процесу характерні особливості симптоматики, що допомагає лікарю поставити точний діагноз і призначити адекватну терапію. Серед місцевих сигналів, що вказують на сальпінгоофорит, виділяють:

  • порушення менструального циклу;
  • ниючий біль у нижній частині живота, що іррадіює в поперековий та крижовий відділи хребта;
  • серозні або гнійні виділення жовтого, коричневого кольору з різким запахом;
  • збільшення лімфовузлів.

Хронічний сальпінгоофорит

Гострий аднексит здатний набувати форми хронічного запалення та тривати кілька років. Цій формі захворювання властива змащена клінічна картина. У пацієнта спостерігається субфебрильна чи нормальна температурна реакція. Біль локалізується в пахвинній зоні, попереку і носить характер тупих ниючих відчуттів. З'являються скарги на біль під час статевого акту, погане самопочуття, збій менструального циклу. Починаються проблеми із зачаттям, що закінчуються безпліддям, мимовільним викиднем або позаматковою вагітністю.

При бімануальному обстеженні гладком'язовий порожнистий орган та придатки демонструють малу рухливість, пальпація за шийкою матки проходить болісно. Аналіз крові показує помітне збільшення показника ШОЕ (швидкості осідання еритроцитів). При загостренні процесу настають суттєві зміни у структурі крові. Хронічний аднексит необхідно диференціювати з ендометріозом, пухлинами, кістою яєчника, патологіями кишечника та нервових сплетень.

Сальпінгоофорит — ознаки та прояви, як лікувати медикаментами, фізіотерапією та народними засобами.

Гострий

Перший прояв сальпінгоофориту – сильний біль унизу живота, який може супроводжуватися підвищеною температурою, ознобом, слабкістю, розладом травлення . Фіксується інтоксикаційний стан середньої тяжкості, що характеризується мігрень, зниженим апетитом, диспепсією. При огляді з використанням гінекологічного дзеркала виявляється ендоцервіцит (запалення слизової оболонки цервікального каналу), серозно-гнійний секрет. Дослідження маткових труб різко болісно через їхню набряклість.

Лабораторне вивчення крові показує усунення лейкоцитарної формули вліво, підвищення рівня ШОЕ. У результатах протеїнограми виявляється диспротеїнемія з перевищенням кількості глобулінових фракцій, зростання С-реактивних білків. На початковому етапі сальпінгоофориту важливо своєчасно пройти курс лікування, щоб запобігти розвитку запального процесу та відновити здоров'я.

Загострення сальпінгоофориту

При повторній колонізації бактерій та ослабленні захисної функції організму, спричиненому переохолодженням, емоційним потрясінням, фізичним навантаженням, простудним захворюванням, настає рецидив аднекситу. Загострення хронічного сальпінгоофориту відбувається у будь-який момент, але найчастіше в холодну пору року. Симптоми даного стану схожі на гостру стадію патології – виникають різі в пахвинній ділянці, лихоманка, гнійні виділення зі статевих шляхів. Жінка відчуває біль при статевому контакті, печіння при сечовипусканні.

У період загострення відзначається порушення структури слизової оболонки, м'язових волокон, розростання сполучної тканини, що призводить до непрохідності маткових труб. Під час проведення пальпації визначається зниження рухливості матки, пов'язане з наявністю спайок. Небезпека гострого періоду полягає у освіті некротичних ділянок на органах репродуктивної системи.

Сальпінгоофорит та вагітність

Зачати та виносити дитину за наявності аднекситу вкрай складно . Відсутність підвищеної уваги до проблеми та адекватного лікування нерідко провокує безпліддя. Запліднення яйцеклітини при сальпінгоофориті можливе лише при односторонньому ураженні маткових труб без порушення їх прохідності. Фахівці відзначають високий ризик розвитку позаматкової вагітності у жінок, які страждають на запалення яєчників і придатків.

Імовірність зачаття зменшується з прогресуванням хвороби. Через низьку активність жовтого тіла та відсутність овуляції, які провокує дана патологія, виникають розлади менструального циклу. Відтягуючи момент відвідування лікаря, жінка серйозно ризикує своїм здоров'ям. Консервативному лікуванню піддаються лише початкові стадії сальпінгоофориту, при запущених випадках застосовують вимушений захід – оперативне видалення маткової труби чи яєчників, що неминуче веде до безпліддя.

Діагностика

Важливо не допускати розвитку аднекситу та звертатися до фахівців за перших підозр на наявність проблеми. Рання діагностика допоможе зупинити поширення шкідливих мікроорганізмів та відновити репродуктивну систему. У процесі обстеження фахівець обов'язково враховує інформацію про анамнез, зроблені аборти, хірургічні втручання на сечостатевих органах, наявність гормонального збою. Для об'єктивної оцінки стану пацієнтки можна провести такі заходи:

  • бімануальне обстеження;
  • загальний аналіз крові, сечі;
  • бактеріоскопічне вивчення біоматеріалу з уретри, піхви, цервікального каналу на мікрофлору та чутливість до антибіотиків;
  • мазок на онкоцитологію;
  • туберкулінова проба при великому запаленні у малому тазі;
  • ультразвукове дослідження (УЗД) внутрішніх статевих органів;
  • Лапароскопія.

Сальпінгоофорит — ознаки та прояви, як лікувати медикаментами, фізіотерапією та народними засобами.

Лікування

При аднекситі гострої та підгострої форми показана госпіталізація з постільним режимом, постійним наглядом фахівців. Призначають лікування сальпінгоофориту антибіотиками, враховуючи тип збудника, присутність мікробних асоціацій, анаеробних патогенів та чутливість їх до конкретних ліків. У комплексі використовують:

  • десенсибілізуючі препарати – Астемізол, Бетаметазон, Тавегіл;
  • інфузійну терапію;
  • імуномодулятори – Імудон, Галавіт;
  • анальгетики – Парацетамол, Анальгін;
  • вітаміни А, Е, З, В1;
  • засоби для профілактики дисбактеріозу – Лактобактерін, Лінекс;
  • нестероїдні протизапальні засоби – Диклофенак, Напроксен, Німесулід.

В якості антибактеріальних лікарських груп, ефективних при терапії аднекситу, виступають пеніциліни (Ампіцилін, Уназин, Ампіокс), тетрацикліни (Доксициклін), цефалоспорини (Цефазолін, Цефотаксим), аміноглікозиди (Гентаміцин), азоліди та макроліди ( , нітрофурани (Фуразолідон) . Широко застосовуються такі медикаменти, що комбінуються переважно з Метронідазолом:

  • Ампіцилін – має бактерицидну дію, пригнічуючи синтез клітин мікробів. Активний щодо стафілокока, стрептокока, грамнегативних анаеробів. Основний компонент тригідрату ампіциліну. Показаннями для прийому є інфекції внутрішніх органів та шкірних покривів. – індивідуальна непереносимість речовин медикаменту, порушення функції печінки. Режим дозування – 500 мг 4 рази на добу. Курс лікування становить 5-20 днів. Плюси – мінімум побічних явищ, низька вартість.
  • Цефазолін – антибіотик широкого спектра дії. Бореться з грампозитивними, грамнегативними мікроорганізмами. Активний елемент цефазоліну натрієва сіль пригнічує функцію клітин патогенів. Препарат показаний при інфекційних захворюваннях м'яких тканин, сечовивідних шляхів, пневмонії, перитоніті. Серед протипоказань – вагітність, лактація, алергія на компоненти засобу. Прийом ведеться внутрішньовенно або внутрішньом'язово по 1 г 2 рази на день протягом 7-10 діб. Недоліки – не діє найпростіші, віруси, гриби.
  • Азитроміцин – бактеріостатичну речовину, що пригнічує пептидтранслоказу на етапі трансляції, що уповільнює ріст та розвиток мікроорганізмів. Ефективний щодо грампозитивних бактерій, анаеробів. Чи не діє на мікроби, стійкі до еритроміцину. Антибіотик призначають при інфекційних патологіях, спричинених чутливими до ліків збудниками. Заборонено приймати вагітним, жінкам, що годують, дітям до 12 років, при порушенні роботи печінки, нирок. Схема прийому – 1 день – 1 г одноразово, 2-7 дні – по 0,5 г 1 раз на добу.
  • Офлоксацин – протимікробний елемент, що дестабілізує ланцюги ДНК бактерій. Губітельний для швидкозростаючих атипових мікобактерій, мікробів, що продукують β-лактамази. Актуальний при лікуванні інфекційно-запальних процесів дихальних шляхів, сечостатевої системи, шкіри, кісткового апарату. Речовина протипоказана при епілепсії, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, вагітності, грудному вигодовуванні, дитячому віці до 18 років. Рекомендована доза – двічі на добу по 200-400 мг після їди, курсом 1-2 тижні.

У разі розвитку перитоніту чи появи гнійників у придатках матки застосовують хірургічне втручання. Для цього проводять лапароскопічну операцію за допомогою спеціалізованого обладнання, роблячи розріз 2-3 см на передній черевній стінці із введенням антисептика (ампіцилін з фізрозчином). Больовий синдром та набряклість знімають холодом, поміщаючи його на надлобкову область. Використовувати грілку у післяопераційний період заборонено.

Лікування хронічного сальпінгоофориту виконують на стадії загострення. Антибіотики виписують за індивідуальними показаннями, якщо у аналізах виявлено збудники. Прискорює процес відновлення: місцева терапія, гінекологічний масаж, фізіопроцедури, санаторна реабілітація. Терапевтична схема передбачає застосування таких фармакологічних засобів:

  • медикаментів підвищення імунітету — Галавит;
  • протизапальних препаратів – Вольтарен, Диклофенак;
  • біостимуляторів – Плазмол, Полібіолін;
  • вітамінних комплексів;
  • ліків для дезінтоксикації організму – хлористий кальцій, антигістаміни;
  • засобів, що пригнічують ензими – Лідаза, Серта.

Місцеве лікування

Високу ефективність у боротьбі із запальним ексудатом жіночої репродуктивної системи показала місцева терапія з використанням свічок, лікарських тампонів, рідин для спринцювання. Засоби локального впливу застосовні лише у комплексі з основними медикаментами, гінекологічним масажем, фізіотерапією. Схема місцевого лікування аднекситу передбачає:

  1. Зрошення піхви відваром із трав (ромашки, шавлії, кори дуба, акації) або розчином Мірамістин, Цитеал, Ромазулан, Ваготил. Температура суміші 40 °С. Процедура проводиться перед сном упродовж 10 днів.
  2. Введення вагінальних свічок (Далацин, Флуамізін, Кліндаміцин) або стирильного тампона з 5 мл димексиду, розведеного з 15 мл кип'яченої води.

Супозиторії Далацин широко використовуються в гінекологи як антибіотик місцевого призначення. Діючий інгредієнт кліндаміцин пригнічує білковий синтез у клітині мікроба, призводячи до його загибелі. Показання – бактеріальний вагіноз. Не практикується застосування свічок у дітей віком до 18 років, при асоційованому коліті в анамнезі, непереносимості будь-якого компонента ліків. Серед побічних явищ виділяють свербіж, травний розлад, кандидоз.

Рекомендоване дозування – 1 торпеда інтравагінально на ніч. Тривалість прийому 3 дні. До переваг препарату можна віднести безпеку, у зв'язку з чим ним лікують вагітних та годуючих пацієнток. Головним недоліком Далацину визнається здатність активної речовини посилювати зростання нечутливих мікроорганізмів, дріжджоподібних грибів. Прямий аналог медикаменту – Кліндаміцин.

Вагінальні таблетки Флуамізін містять протигрибкову та антимікробну сполуку – деквалінія хлорид, активну проти грамнегативних, грампозитивних патогенів, грибів роду Candida, найпростіших. Показаний при вагінітах різної етіології. Заборонено до застосування до початку ведення статевого життя, за наявності виразкових уражень слизової оболонки піхви та епітелію шийки матки.

Терапевтичний курс триває 6 днів із введенням 1 супозиторію у піхву перед сном. Серед нечисленних побічних ефектів відзначають свербіж, почервоніння, подразнення. Позитивними сторонами Флуамізину є можливість прийому під час вагітності, лактації, хороша переносимість та низька абсорбція у системний кровотік. Недоліків не виявлено.

Сальпінгоофорит — ознаки та прояви, як лікувати медикаментами, фізіотерапією та народними засобами.

Гінекологічний масаж

Процедура виконується кваліфікованим спеціалістом у медичній установі. Після проведення маніпуляції відзначається поліпшення крово- та лімфообігу, обміну речовин, розсмоктування спайок. Гінекологічний масаж при хронічному аднекситі допомагає відновити рухливість придатків, зняти їх біль . Заборонено вдаватися до даної техніки в період вагітності, гострої та підгострої форми запалення, за наявності пухлин та тубоваріальної кісти, гідросальпінксу. Порядок виконання масажу:

  1. Пацієнтка розміщується на гінекологічному кріслі чи спеціальному столі.
  2. Фахівець акуратно вводить у статевий шлях один або два пальці, спираючи лікоть на своє стегно. Нога при цьому стоїть на підставці.
  3. Обережними рухами проводиться відтягування матки до передньої частини при ретрофлексії або центру тіла при латеропозиції органа.
  4. Другою рукою масажист робить помірні натискання, розтирання черевної стінки, заглиблюючись назустріч пальцям, розташованим усередині.
  5. З'єднавши пальці обох рук, лікар здійснює повільне розтягнення спайок, вирівнювання матки у бік її природного фізіологічного становища.

Усі дії вимагають крайньої обережності, без припущення больової реакції. Перший сеанс триває 3-5 хвилин, після нього рекомендується 2-3 доби ретельно спостерігати за самопочуттям жінки, контролювати показники крові. При добрій переносимості масаж продовжують робити через день протягом 5-10 хвилин. Відновлювальний курс розрахований на 10-15 процедур.

Фізіотерапія

Крім медикаментозного впливу при сальпінгоофорит широко використовують лікувальні фізичні фактори. Процедури підвищують ефект антибактеріальних засобів, знімають запалення, сприяють розсмоктуванню спайок. Для кожної форми аднекситу передбачено окрему терапевтичну схему:

Гостра

Підгостра

Хронічна

Холод на низ живота по 10 хвилин, кожну годину до усунення болю

Електрофорез із магнієм, цинком, йодом на область маткових труб по 20-30 хвилин щодня, №10

Електрофорез області придатків з саліцилатом натрію, амідопірином, вольтареном, алое, плазмолом, 20 хв на день, №15

Ультрависокочастотна терапія на ділянку маткових придатків, електричне поле до 30 Вт по 10 хвилин, 5-8 днів

Індуктотермія для зняття запалення, нормалізації обмінних процесів, покращення кровопостачання

Магнітотерапія, середньотеплова дія, по 15-20 хвилин, №10

Ультрафіолетове опромінення за Желохівцевим – 6 сеансів

Ультразвук в імпульсному режимі з гідрокортизоном, троксевазином, гепарином, № 10

Ультрафонофорез придаткової зони з індометацином, апілаком, гепарином, гідрокортизоном (у мазях), до 8 хвилин щоденно, №15

Аутотрансфузія УФ-опроміненої крові, до 10 процедур з перервою в 2-3 дні

Зрошення піхви вуглекислою, сірководневою або радоновою сумішшю через день №10-12

В/в лазерне опромінення крові за допомогою скловолоконного мікросвітловоду по 30-60 хвилин щодня, курсом 3-5 разів

Зовнішня обробка здухвинної зони гелій-неоновим лазером, курс 10-20 сеансів по 5-10 хвилин

Рання надвисокочастотна терапія з впливом до 40 Вт по 15 хвилин тричі на добу протягом 4-5 днів.

Апаратна біоптронна рефлексотерапія, 18-24 хвилин №16

Грязелікування зони “труси” або “брюки”, піхвові тампони, температура до 42 °С, через день, №10-15

Народні засоби

Сальпінгоофоріт – серйозне захворювання, до якого слід поставитися з усією відповідальністю. Лікувати його без відповідної діагностики, грамотного спеціаліста дуже складно та небезпечно. Рецепти, запропоновані нетрадиційною медициною, можуть використовуватися як допоміжний компонент основної терапії . Серед ефективних народних засобів при аднекситі виділяють такі:

  • Картопляний сік . Для його приготування потрібно натерти на дрібній тертці 2-3 бульби, віджати отриману масу через марлю. Рідина, що утворилася, добре перемішати. Пити свіжий сік рекомендується натще. Продовжувати прийом ліків слід до зникнення симптомів хвороби.
  • Трав'яний настій . З'єднати оман, кермек, лабазник з рожевою радіолою, мар'їним коренем (по 100 г кожного інгредієнта). Розділити суміш на три рівні частини. Одну купку залити 50% спиртом обсягом 500 мл, настояти у темному місці 8 днів. Не проціджуючи рідину, вживати по 1 столовій ложці двічі на добу за півгодини до їди. Тривалість лікування становить три цикли.
  • Настоянка ялівцю . Лікарські ліки готуються з хвої на горілці в пропорції 1/20. Щоденне дозування становить 10 крапель, розведених 1 столовою ложкою води, тричі на добу. Пити до усунення симптоматики сальпінгоофориту.

При аднексит показані ранкові спринцювання трав'яними відварами з ромашки, календули. Високі результати дають свічки, приготовані на основі прополісу, олії какао та обліпихи. Спиртові компреси область придатків допомагають зняти болючість. Застосування немедикаментозних засобів бажано узгоджувати із гінекологом. Безконтрольне вживання народних рецептів може спровокувати ускладнення.

Сальпінгоофорит — ознаки та прояви, як лікувати медикаментами, фізіотерапією та народними засобами.

Профілактика

Найкраще попередження сальпінгоофориту – виконання профілактичних заходів, спрямованих на підтримку імунітету, збереження функціональності репродуктивної жіночої системи . Фахівці називають кілька важливих правил, які є запорукою здоров'я:

  • якісна контрацепція, що знижує ризик небажаної вагітності;
  • відмова від випадкових статевих контактів;
  • своєчасне лікування інфекцій;
  • дотримання особистої гігієни, носіння бавовняної зручної білизни;
  • ліквідація дисбактеріозу;
  • повноцінне харчування та відпочинок;
  • регулярне відвідування гінеколога;
  • попередження стресу, переохолодження, тяжкого фізичного навантаження.

Відео

EuroMD
Додати коментар