Підвищення температури, біль у животі й часті позиви до туалету нерідко списують на харчове отруєння. Але коли в калі з’являються слиз і прожилки крові, а стан не поліпшується тижнями, варто розглянути іншу причину — амебіаз. Це паразитарна інфекція, яку спричиняє одноклітинний мікроорганізм Entamoeba histolytica. Паразит оселяється в товстому кишечнику, руйнує слизову оболонку, утворює виразки, а за несприятливого перебігу проникає в інші органи. Як саме проявляється хвороба, залежить від форми — кишкової, позакишкової чи шкірної.
Чому амеба стає агресивною: механізм розвитку інфекції
Зараження відбувається фекально-оральним шляхом. Цисти — стійка форма паразита — потрапляють в організм із забрудненою водою, немитими овочами, фруктами або через брудні руки. У тонкому кишечнику під дією ферментів оболонка цисти руйнується, і з кожної виходить до восьми рухливих трофозоїтів. Вони мігрують у товсту кишку, де тривалий час можуть жити, харчуючись кишковим вмістом, не завдаючи шкоди. За оцінками, носіями амеби є близько 480 мільйонів людей у світі, особливо в регіонах із жарким кліматом і низьким рівнем санітарії.
Перехід до агресивної поведінки запускають додаткові фактори. Ослаблений імунітет, хронічне запалення кишечника, механічне пошкодження його стінок, а також безбілкове харчування створюють умови, за яких трофозоїти починають проникати в слизовий шар. Вони виділяють ферменти, що розчиняють тканини, формують мікроабсцеси, а згодом — глибокі виразки. Просуваючись у підслизовий шар, паразит активно розмножується. Коли виразки загоюються, на їхньому місці утворюються рубці. Надлишок рубцевої тканини може призвести до стенозу — звуження просвіту кишки — або до формування псевдополіпів.
Форми захворювання: від безсимптомного носійства до небезпечних ускладнень
Клінічна картина амебіазу неоднорідна. Лікарі виділяють дві принципово різні ситуації: неінвазивний та інвазивний амебіаз. Перший фактично є носійством цист. Людина не має скарг, у калі не виявляють тканинних форм паразита, а слизова оболонка кишечника залишається неушкодженою. Серологічні тести зазвичай негативні.
Інвазивний амебіаз супроводжується патологічними змінами. У крові з’являються специфічні антитіла, у калі — трофозоїти-гематофаги (форми, що поглинають еритроцити), а на слизовій фіксуються виразки, ерозії та рубці. Саме цей варіант поділяють на три основні клінічні форми:
- Кишковий амебіаз (амебна дизентерія) — уражується товстий кишечник, перебіг буває гострим або хронічним.
- Позакишковий амебіаз — паразит через кровоносне русло досягає внутрішніх органів, найчастіше печінки, рідше легень і головного мозку.
- Шкірний амебіаз — розвивається на тлі ослабленого імунітету, вражаючи шкіру навколо ануса, промежини та сідниць.
Нижче розглянемо, як саме проявляється кожна з цих форм і які симптоми мають насторожити в першу чергу.
Кишковий амебіаз: гострий початок і хронічний перебіг
Кишкова форма — найпоширеніший варіант інвазивного амебіазу. Паразит уражає слизовий, підслизовий і м’язовий шари товстої кишки. Якщо лікування не розпочато вчасно, процес може досягти серозної оболонки й охопити всі відділи товстого кишечника.
Гострий амебний коліт: що відбувається в перші дні
Гострий амебіаз розвивається стрімко — протягом двох-трьох діб. Провідними ознаками стають:
- підвищення температури тіла до 37,5 °С, а при тяжкому перебігу — гарячка, що тримається кілька днів;
- часте випорожнення — до 20–29 разів на добу; кал рідкий, із великою кількістю слизу, домішками гною та крові, має різкий неприємний запах;
- при тяжкій формі випорожнення нагадують «малинове желе» — напівпрозору желеподібну масу з прожилками крові;
- спазмові болі в животі різної інтенсивності — від ниючих до різких, що посилюються після дефекації;
- тенезми — болісні переймоподібні позиви до спорожнення, які часто виявляються безрезультатними;
- здуття живота, візуальне збільшення його об’єму;
- ознаки загальної інтоксикації: сонливість, нудота, блювання, зниження апетиту, швидка стомлюваність;
- зневоднення та втрата ваги;
- потовщена мова з брудно-білим нальотом;
- у частини хворих — симптоми, що нагадують гострий апендицит.
При пальпації лівої здухвинної ділянки відзначається болісність сигмовидної кишки. Шкіра стає блідою, артеріальний тиск знижується. Без належного лікування гострий коліт може тривати до чотирьох тижнів.
Ступені тяжкості гострого амебіазу
Тяжкість стану оцінюють за поєднанням місцевих і загальних проявів:
| Ступінь | Температура | Частота випорожнень | Додаткові ознаки |
|---|---|---|---|
| Легкий | Нормальна або субфебрильна | До 10 разів на добу | Переважають місцеві симптоми, загальний стан страждає незначно |
| Середньоважкий | 38–39 °С, тримається 2–3 дні | До 20 разів на добу | Слабкість, головний біль, зниження апетиту, переймоподібний біль унизу живота, густий бурий наліт на язиці, блідість шкіри, падіння артеріального тиску |
| Тяжкий | Висока гарячка | Понад 20 разів на добу | Виражена інтоксикація, значне зневоднення, кал у вигляді «малинового желе», сильний біль |
| Дуже тяжкий | Гектична гарячка | До 40 разів на добу | Тяжкі ураження кишечника, критична інтоксикація, ризик перфорації та перитоніту |
Хронічний амебний коліт: коли симптоми не зникають
Якщо гострий процес не вилікувано повністю, він переходить у хронічну форму. У слизовому та підслизовому шарах формуються амебоми — щільні інфільтрати, що складаються із фібробластів, грануляційної тканини та клітин запалення. Також характерна поява псевдополіпів.
Хронічний амебний коліт має два варіанти перебігу:
- Рецидивуючий коліт — періоди загострення чергуються з ремісіями, під час яких симптоми майже зникають.
- Безперервний перебіг — ознаки хвороби (помірний біль, нестійкі випорожнення, здуття) зберігаються постійно, то посилюючись, то слабшаючи, але не зникаючи повністю.
У хронічній стадії загальна інтоксикація менш виражена, проте постійне пошкодження кишкової стінки підвищує ризик стенозу, кровотеч і перфорації.
Позакишковий амебіаз: коли паразит виходить за межі кишечника
Позакишкова форма розвивається, коли трофозоїти через кровоносні судини кишкової стінки потрапляють у системний кровотік і осідають у внутрішніх органах. Найчастіше страждає печінка, оскільки кров від кишечника відтікає через ворітну вену саме до неї. Рідше уражаються легені та головний мозок.
Амебний абсцес печінки
Основний прояв — утворення одного або кількох гнійників у правій частці печінки. Характерні симптоми:
- збільшення печінки, болісність при пальпації;
- сильний біль у правому підребер’ї, що може віддавати в праве плече чи лопатку;
- гарячка, озноб, нічна пітливість;
- втрата апетиту, схуднення.
Без лікування абсцес здатний прориватися в черевну або плевральну порожнину, спричиняючи перитоніт чи емпієму плеври.
Легеневий амебіаз
Виникає переважно внаслідок прориву печінкового абсцесу через діафрагму або гематогенним шляхом. Ознаки включають:
- біль у грудній клітці;
- кашель із виділенням кров’янистої мокроти;
- задишку, гарячку.
Церебральний амебіаз
Найрідкісніший і найнебезпечніший варіант. Абсцес головного мозку проявляється вираженою інтоксикацією, сильним головним болем, судомами, вогнищевою неврологічною симптоматикою (порушення мови, рухів, чутливості). Такий стан потребує невідкладної медичної допомоги.
Шкірний амебіаз: рідкісна, але впізнавана форма
Шкірна форма розвивається переважно в осіб із вираженим імунодефіцитом. Уражаються ділянки навколо ануса, промежина, сідниці — тобто місця, що контактують із зараженими випорожненнями. На шкірі з’являються глибокі виразки та ерозії з темними, майже чорними краями. Поверхня виразок вкрита некротичним нальотом, виділення мають різкий неприємний запах. Без лікування дефекти збільшуються, можуть інфікуватися вдруге.
Ускладнення, яких можна уникнути
Несвоєчасна діагностика або неадекватне лікування амебіазу призводять до тяжких наслідків. Серед основних ускладнень:
- прорив (перфорація) стінки кишечника з розвитком перитоніту, гангрени, стенозу слизової оболонки;
- випадання прямої кишки;
- кишкові кровотечі;
- прорив амебного абсцесу печінки в черевну або грудну порожнину;
- абсцеси легень і головного мозку з відповідною загрозливою симптоматикою;
- поширення шкірних виразок на великі ділянки тіла.
Ризик ускладнень прямо пов’язаний із тривалістю нелікованої інфекції. Тому поява стійких кишкових розладів, особливо з домішками крові, болю в правому підребер’ї або незагойних виразок на шкірі — привід негайно звернутися до інфекціоніста або гастроентеролога.
