Кров, що з’явилася в унітазі чи на туалетному папері, завжди викликає тривогу. Але не кожна кишкова кровотеча очевидна: іноді вона ховається за зміненим кольором випорожнень або випадковою знахідкою під час обстеження. Розбираємося, які стани найчастіше провокують кровотечу в різних відділах травного тракту, як відрізнити небезпечні сигнали від менш загрозливих і що робити, поки їде швидка.
Як виглядає кишкова кровотеча: явні та приховані ознаки
У медицині виділення крові в просвіт кишечника називають шлунково-кишковою кровотечею, і вона не має нічого спільного з крововиливом у черевну порожнину. Близько 15% усіх кровотеч із травного тракту припадає саме на кишечник, і часто вони не дають яскравої симптоматики. Невеликі об’єми крові виявляють випадково — під час УЗД або аналізу калу на приховану кров. У таких випадках ускладнень зазвичай не виникає.
Коли крововтрата стає помітною, з’являються два основні симптоми:
- кал темніє аж до чорного кольору, набуває дьогтеподібної консистенції — цей стан називають меленою;
- у випорожненнях видно кров: вона може обволікати калові маси або виходити окремими згустками.
Якщо джерело розташоване високо — у стравоході, шлунку або дванадцятипалій кишці — до описаних ознак іноді додається блювота з домішкою крові. При масивній кровотечі клінічна картина різко погіршується:
- наростає слабкість і нездужання;
- крутиться голова, можлива втрата свідомості;
- падає артеріальний тиск;
- пульс частішає;
- шкіра стає блідою.
Саме ці симптоми — привід не зволікати й викликати швидку.
Чому починається кровотеча в різних відділах травного тракту
Причин, через які кров потрапляє в тонку або товсту кишку, налічують до двох сотень. Щоб звузити коло підозр, лікарі насамперед визначають рівень ураження: верхній чи нижній відділ шлунково-кишкового тракту. Від цього залежить не лише діагностичний пошук, а й тактика допомоги.
Верхній відділ: стравохід, шлунок, дванадцятипала кишка
Найчастіше кровотечі з верхніх відділів ШКТ спричиняють:
- дуоденальна виразка (виразка дванадцятипалої кишки);
- ерозивний або геморагічний гастрит;
- варикозне розширення вен стравоходу та шлунка;
- езофагіт — запалення слизової стравоходу;
- синдром Мелорі-Вейса — поверхневі розриви слизової в місці переходу стравоходу в шлунок;
- злоякісні пухлини шлунка та стравоходу.
Перелік подано за частотою діагностування: виразкова хвороба лідирує, за нею йдуть гастрити та варикозно розширені вени.
Нижній відділ: тонка, товста та пряма кишка
У нижніх відділах кровотечі трапляються рідше, але розподіл причин більш рівномірний. Серед них:
- ангіодисплазія — скупчення патологічно розширених судин під слизовою оболонкою кишечника;
- дивертикули — мішкоподібні випинання стінок кишки;
- геморой та анальні тріщини;
- кишковий туберкульоз.
Кожен із цих станів потребує окремого підходу, тому важливо не списувати будь-яку кровотечу на «звичайний геморой» без обстеження.
Виразкова хвороба як найчастіша причина
Виразка шлунка або дванадцятипалої кишки — абсолютний лідер серед причин шлунково-кишкових кровотеч. Клінічна картина в цьому разі нагадує симптоми ерозивного геморагічного гастриту або синдрому Золлінгера-Еллісона:
- характерний виразковий біль слабшає або зникає зовсім;
- з’являється мелена — напіврідкий дьогтеподібний стілець із різким неприємним запахом, що складається із суміші крові та кишкового вмісту;
- блювота з домішкою крові (частіше при виразці шлунка) або у вигляді «кавової гущі» (при виразці дванадцятипалої кишки).
Зникнення болю на тлі таких симптомів — оманливе полегшення, яке часто вказує на тривалу кровотечу.
Запальні захворювання кишечника
Хронічне запалення стінок товстої кишки — коліт — ще одна поширена причина кишкових кровотеч. Його можуть спровокувати тривалий прийом ліків, кишкові інфекції, загострення судинних патологій або закупорка великої артерії. Крім коліту, кровотечу викликають езофагіт і проктит — ураження прямої кишки.
Пацієнти з такими діагнозами зазвичай скаржаться на:
- рідкий пронос із домішкою крові;
- хибні позиви до дефекації (особливо при коліті).
Ці симптоми можуть супроводжуватися болем у животі та загальним нездужанням, що вимагає негайної консультації гастроентеролога.
Проблеми прямої кишки: тріщини, геморой, наслідки втручань
Анальні тріщини, геморой і стан після видалення поліпів під час колоноскопії — часті, хоча й відносно менш небезпечні причини кровотеч із прямої кишки. Тріщини зазвичай виникають на тлі хронічних закрепів, геморой — через розширення вен прямої кишки, а кров після поліпектомії з’являється внаслідок травмування слизової.
Особливості таких кровотеч:
- кров виділяється краплями або струменем під час дефекації чи фізичного навантаження;
- темний відтінок крові характерний для варикозного розширення вен прямої кишки;
- кров не змішується з калом, а покриває його зверху;
- можуть турбувати свербіж, біль і печіння в анальній ділянці.
Попри те, що такі кровотечі рідко загрожують життю, вони потребують лікування, щоб уникнути хронічної анемії та ускладнень.
Новоутворення: чому вони небезпечні
Доброякісні та злоякісні пухлини травного тракту рідко стають причиною кровотечі, однак їхня головна небезпека — у відсутності специфічних і яскравих симптомів. Кишкові новоутворення можуть проявлятися так:
- невелика кількість крові виділяється без болю та без падіння тиску;
- яскраво-червона кров — ознака ураження сигмовидної або прямої кишки;
- темні згустки в калі — підозра на пухлину товстої кишки;
- симптоми залізодефіцитної анемії (блідість, слабкість, ламкість нігтів) — один із непрямих проявів кишкової онкології.
Через стерту клінічну картину такі кровотечі часто виявляють уже на пізніх стадіях, тому будь-який епізод крові в калі — привід для повноцінного обстеження.
Коли зволікати не можна: ознаки невідкладного стану
Кишкова кровотеча здатна швидко перейти в загрозливу для життя форму. Викликати швидку потрібно негайно, якщо з’явилися такі симптоми:
- рясна кров у блювотних масах або калі;
- різка слабкість, запаморочення, непритомність;
- холодний липкий піт, блідість шкіри;
- частий ниткоподібний пульс і падіння артеріального тиску;
- чорний дьогтеподібний стілець у поєднанні з болем у животі.
До приїзду лікарів хворого потрібно вкласти на спину, трохи підняти ноги, забезпечити спокій і не давати їсти та пити. Холод на живіт (грілка з льодом, загорнута в тканину) допоможе трохи звузити судини, але не замінить професійної допомоги.
Як підтверджують діагноз і чому самодіагностика небезпечна
У лікарні лікар насамперед оцінює тяжкість крововтрати та рівень гемоглобіну. Для пошуку джерела використовують:
- аналіз калу на приховану кров — при підозрі на незначну кровотечу;
- езофагогастродуоденоскопію — огляд верхніх відділів ШКТ;
- колоноскопію — огляд товстої кишки;
- ангіографію — при підозрі на судинні патології;
- УЗД або КТ органів черевної порожнини — для виключення пухлин і дивертикулів.
Спроба самостійно визначити причину за кольором крові чи характером болю часто призводить до втрати часу. Тільки лікар може виключити небезпечні стани та призначити правильне лікування.
Коротко про головне
Кишкова кровотеча — не самостійна хвороба, а грізне ускладнення багатьох патологій. Вона може ховатися за незначними змінами кольору випорожнень або проявлятися рясною крововтратою з падінням тиску. Найчастіші причини — виразка, гастрит, геморой, коліт і новоутворення. Головне правило: будь-який епізод крові в калі або блювоті — привід для термінового звернення до лікаря, а при наростанні слабкості та блідості — для виклику швидкої.
