Перші зміни в печінці при цирозі накопичуються непомітно — іноді роками. Орган втрачає здорові клітини, а на їх місці розростається сполучна тканина. Саме тому важливо розуміти, як хвороба прогресує, і на якому етапі симптоми стають очевидними.
Початкова стадія цирозу печінки: компенсація
На цьому етапі печінка ще справляється зі своїми функціями, хоча структурні зміни вже запущені. Некротичний процес лише зароджується, а клітини, що залишилися, працюють із подвоєним навантаженням. Людина може не відчувати жодних тривожних сигналів, особливо якщо має інші хронічні захворювання, які маскують картину.
Характерна ознака цієї стадії — збільшення розмірів печінки. Вона ущільнюється через накопичення рідини, але больових відчуттів зазвичай немає. Серед ранніх проявів:
- підвищена стомлюваність і слабкість, які не зникають після відпочинку;
- труднощі з концентрацією уваги, забудькуватість;
- почервоніння долонь (пальмарна еритема);
- поступове зниження маси тіла без видимих причин.
Діагностувати цироз на стадії компенсації складно, адже пацієнти рідко звертаються до лікаря через такі неспецифічні скарги. Водночас саме в цей період можна найефективніше уповільнити прогресування хвороби. Хронічні захворювання печінки нерідко призводять до цироз печінки. Клітини органу поступово перетворюються на фіброзну тканину. Внаслідок цього він не може функціонувати нормально, що негативно впливає на роботу інших систем. Важливо не пропустити перші симптоми, оскільки цироз печінки на останній стадії вилікувати вже не можна.
Субкомпенсована стадія: коли симптоми стають явними
Другий ступінь цирозу характеризується появою виражених клінічних ознак. Ресурси печінки виснажуються, і орган перестає повноцінно виконувати детоксикаційну та синтетичну функції. Саме на цьому етапі пацієнти зазвичай уперше потрапляють до лікаря.
Хворі скаржаться на постійну нудоту, особливо після вживання жирної їжі, та часті проноси. З’являється тимчасовий асцит — накопичення рідини в черевній порожнині, який може самостійно зникати, але згодом повертається. Розвивається печінкова енцефалопатія: токсини, які більше не знешкоджуються печінкою, впливають на мозок, викликаючи сплутаність свідомості, порушення сну, тремор рук.
У чоловіків спостерігається гінекомастія (збільшення молочних залоз) і облисіння за жіночим типом. У жінок збивається менструальний цикл. Інші характерні ознаки субкомпенсованого цирозу:
- дискомфорт і відчуття тяжкості в правому підребер’ї;
- поява синців на шкірі навіть при слабкому натисканні;
- кровоточивість ясен без видимої стоматологічної причини.
На цій стадії зміни ще частково оборотні, якщо вчасно розпочати лікування та усунути причину (наприклад, відмовитися від алкоголю або компенсувати вірусний гепатит). Однак без втручання хвороба неухильно прогресує.
Декомпенсована стадія: рубцева тканина замість печінки
Третій ступінь цирозу вважається найважчим, оскільки супроводжується серйозними ускладненнями і не піддається повному лікуванню. Структура печінки безповоротно змінена: переважає рубцева тканина, видно великі ділянки некрозу. Орган практично припиняє виконувати свої функції.
Стан хворого різко погіршується. Апетит зникає повністю, що призводить до значної втрати ваги та слабкості. З’являються характерні печінкові плями на обличчі та тілі — судинні зірочки й розширені капіляри. Розвивається важкий асцит: живіт сильно збільшується, стають помітними розширені вени на передній черевній стінці, при постукуванні чути глухий звук. Жовтяниця охоплює шкіру та склери очей.
Температура тіла може підвищуватися до 38 °C і вище через запальний процес і приєднання інфекцій. М’язи рук і міжреберної області атрофуються. Порушення роботи шлунково-кишкового тракту провокує постійну нудоту, блювання та діарею. На цьому етапі пацієнт відчуває сильний біль у правому підребер’ї, що потребує медикаментозного контролю.
Термінальна стадія: фінал хвороби
Остання стадія цирозу печінки накладає жорсткі обмеження на активність хворого. Прогресує печінкова недостатність: кількість функціонуючих клітин паренхіми (залізистої тканини) стає критично низькою. До симптомів попередніх стадій додаються нові, часто несумісні з життям ускладнення.
З’являються внутрішні кровотечі, насамперед із варикозно розширених вен стравоходу та шлунка. Розвивається виражена анемія, знижується концентрація протромбіну, що порушує згортання крові. Варикозне розширення вен ускладнюється тромбозом. У цей період печінкова енцефалопатія може досягати ступеня коми. Лікування спрямоване лише на полегшення симптомів і підтримання якості життя, оскільки трансплантація печінки часто залишається єдиним радикальним варіантом.
