Це захворювання є останньою стадією багатьох печінкових патологій, ускладнення цирозу печінки (енцефалопатія, асцит, гепаторенальний синдром та ін) стають основною причиною загибелі пацієнта. Коли печінка вже не справляється зі своїми функціями, на перший план виходить не сам цироз, а його грізні наслідки. Розуміння того, як діють ліки й коли потрібне оперативне втручання, допомагає пацієнтам і родинам приймати зважені рішення.
Лікування печінкової енцефалопатії
Стан, що характеризується печінковою недостатністю з подальшим розладом свідомості та сприйняття, називають енцефалопатією. Через нездатність хворої печінки знешкоджувати токсини, насамперед аміак, страждає головний мозок. Пацієнт може ставати загальмованим, дезорієнтованим, у тяжких випадках розвивається кома.
Комплексне лікування цього ускладнення цирозу проводиться у стаціонарних умовах, у палатах інтенсивної терапії, за такими принципами:
- Пригнічення кишкової мікрофлори, що продукує аміак, за допомогою антибіотиків (рифампіцин, метронідазол) та лактулози. Лактулоза знижує рН кишкового вмісту, перетворюючи аміак на нешкідливий іон амонію, який виводиться з калом.
- Очищення кишечника від азотовмісних речовин за допомогою клізм із лактулозою або сульфатом магнію.
- Обмеження білка в раціоні до 20–40 г на добу, щоб зменшити утворення аміаку, з поступовим розширенням під наглядом лікаря.
- Підтримка функції печінки гепатопротекторами (адеметіонін, орнітин) та препаратами, що зв’язують аміак у крові.
- Корекція водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану.
Важливо: будь-яке погіршення свідомості у хворого на цироз — привід для негайної госпіталізації. Спроби лікуватися вдома можуть призвести до незворотних наслідків.
Тромбоз ворітної вени
Через ворітну вену кров розподіляється по всіх інших судинах печінки. Тромбоз, що виникає як ускладнення цирозу, супроводжується жовтяницею, падінням артеріального тиску, шлунково-кишковими кровотечами. Уповільнення кровотоку та порушення згортальної системи створюють ідеальні умови для формування згустків. Лікування проводять за допомогою комплексу наступних заходів:
- Антикоагулянтна терапія (низькомолекулярні гепарини, варфарин) для запобігання росту тромбу та повторних тромбозів.
- Тромболітична терапія на ранніх стадіях для розчинення свіжого тромбу.
- Хірургічне видалення тромбу (тромбектомія) у вибраних випадках, коли є загроза некрозу кишечника.
- Транс’югулярне внутрішньопечінкове портосистемне шунтування (TIPS) для відновлення кровотоку в обхід закупореної ділянки.
- Лікування супутніх кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу (ендоскопічне лігування, склеротерапія).
Портальна гіпертензія
Стан розвивається при цирозі внаслідок підвищення тиску у ворітній вені. Наслідком портальної гіпертензії є порушення кровообігу в печінці та інших органах травної системи. Кров шукає обхідні шляхи, що призводить до розширення вен стравоходу, шлунка, прямої кишки та до асциту. Терапію цього ускладнення проводять за умов стаціонару чи регулярного амбулаторного спостереження, вона включає такі компоненти:
- Неселективні бета-блокатори (пропранолол, надолол) для зниження тиску у ворітній вені та зменшення ризику кровотеч.
- Ендоскопічне лігування варикозно розширених вен стравоходу як первинна профілактика кровотечі.
- При гострій кровотечі — термінова ендоскопія з лігуванням або склеротерапією, а також судинозвужувальні препарати (терліпресин, соматостатин).
- TIPS — малоінвазивне втручання, коли через яремну вену встановлюють стент, що з’єднує ворітну та печінкову вени, знижуючи тиск.
- Хірургічне портосистемне шунтування у разі неефективності інших методів.
Асцит
Ускладнення, за якого в черевній порожнині накопичується велика кількість рідини (від 1 л і більше), називають асцитом. Ефективність медикаментозної терапії та хірургічних втручань низька, лікування знімає симптоматику, але не справляється з механізмами розвитку патологічного процесу. Важливу роль у продовженні життя пацієнта грає дотриманням ним дієти та рекомендованого питного режиму. Методи терапії:
- Обмеження кухонної солі до 2 г на добу — це основа лікування, без якої ліки майже не діють.
- Діуретики: спіронолактон (антагоніст альдостерону) у поєднанні з фуросемідом. Дозу підбирають поступово, контролюючи вагу, електроліти та функцію нирок.
- Парацентез — видалення великого об’єму рідини через прокол черевної стінки. При видаленні понад 5 л обов’язково вводять альбумін внутрішньовенно, щоб запобігти падінню тиску та нирковій недостатності.
- TIPS — розглядають при рефрактерному асциті, коли діуретики не допомагають або спричиняють ускладнення.
- Трансплантація печінки — єдиний радикальний метод, що усуває причину асциту.
Пацієнт повинен щодня зважуватися та записувати кількість випитої й виділеної рідини. Різке збільшення ваги або поява задишки потребує негайного звернення до лікаря.
Гепаторенальний синдром
Ускладнення у формі функціональних порушень ренального кровотоку та процесів фільтрації в клубочковому апараті. На тлі гепаторенального синдрому розвивається печінкова недостатність та резистентний асцит. Нирки при цьому структурно не пошкоджені, але перестають працювати через критичне зниження кровопостачання. Лікування проводиться в палатах інтенсивної терапії, спрямоване на усунення збоїв гемодинаміки, печінкових патологій та нормалізацію судинного тиску, що ґрунтується на наступних принципах:
- Внутрішньовенне введення альбуміну в поєднанні з судинозвужувальними препаратами (терліпресин, норадреналін) для підвищення артеріального тиску та покращення ниркового кровотоку.
- Усунення провокуючих факторів: відміна діуретиків, лікування інфекцій, корекція гіповолемії.
- Гемодіаліз або замісна ниркова терапія як тимчасовий захід до трансплантації печінки.
- Трансплантація печінки — єдиний метод, що дозволяє відновити функцію нирок у більшості випадків.
Інфекційні ускладнення
Наслідки цирозу печінки у формі інфекційних ускладнень (наприклад, бактеріального перитоніту) супроводжуються підвищенням температури тіла, сильними болями в області печінки та всієї черевної порожнини. Знижений імунітет і наявність асцитичної рідини створюють сприятливе середовище для бактерій. Лікування ґрунтується на антибактеріальній терапії (Норфлоксацин, Ципрофлоксацин) у поєднанні з наступними заходами:
- Негайне призначення антибіотиків широкого спектра після забору асцитичної рідини для посіву.
- Внутрішньовенне введення альбуміну для зниження ризику гепаторенального синдрому.
- Профілактичний прийом антибіотиків у пацієнтів із високим ризиком (наприклад, після кровотечі з варикозних вен).
- Контроль функції нирок та електролітів протягом усього курсу лікування.
Самолікування при підозрі на перитоніт неприпустиме — зволікання може коштувати життя.
