Есенціальна гіпертензія: як розпізнати стійке підвищення тиску без очевидної причини

Показники тонометра 145/95 мм рт. ст., які повторюються вже кілька тижнів, але жодних явних хвороб нирок чи щитоподібної залози лікар не знаходить — саме так часто починається знайомство з есенціальною гіпертензією. На відміну від вторинних форм, де високий тиск спричинений конкретною патологією, тут причина залишається невстановленою, хоча механізми підвищення тиску вже добре вивчені. Розуміння цих механізмів дає змогу ефективно контролювати хворобу навіть тоді, коли усунути першопричину неможливо.

Що таке есенціальна гіпертензія і чим вона відрізняється від інших форм

Артеріальний тиск — це сила, з якою кров тисне на стінки судин. Він залежить від серцевого викиду, частоти скорочень міокарда та загального об’єму циркулюючої крові. Коли судини втрачають еластичність або серце працює з надмірним навантаженням, тиск підвищується. Нормою для дорослої людини вважають показники 120/80 мм рт. ст.

Есенціальна, або первинна, артеріальна гіпертензія — це хронічне захворювання, основним проявом якого є стійке підвищення систолічного (верхнього) або діастолічного (нижнього) тиску понад 140/90 мм рт. ст. Головна відмінність від вторинних гіпертензій полягає в тому, що вона не пов’язана з порушенням роботи інших органів чи систем, які можна було б чітко ідентифікувати. У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) есенціальна гіпертензія позначається кодом I10.

Попри відсутність єдиної причини, механізм розвитку хвороби включає кілька ланок: порушення нейрогуморальної регуляції судинного тонусу, дисбаланс ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, затримку натрію та рідини, а також поступове ремоделювання судинної стінки. Саме тому лікування має бути комплексним і впливати на різні ланки цього ланцюга.

Чому виникає есенціальна гіпертензія: основні фактори ризику

Термін «первинна» означає, що конкретну хворобу, яка призвела до підвищення тиску, визначити не вдалося. Ще донедавна цю форму гіпертензії вважали переважно віковою, проте сьогодні значна кількість пацієнтів молодші 50 років. Це свідчить про те, що провідну роль відіграють фактори ризику, які можна коригувати.

До несприятливих умов, що в рази підвищують імовірність розвитку есенціальної гіпертензії, належать:

• Спадковість. Якщо в сім’ї були випадки есенціальної гіпертензії, ризик для кровних родичів суттєво зростає — дослідження підтверджують наявність генетичної схильності.
• Надлишкова вага. Збільшує ризик розвитку гіпертонії у п’ять разів, оскільки жирова тканина виділяє біологічно активні речовини, що впливають на судинний тонус, а також підвищує навантаження на серце.
• Куріння. Негативно позначається на стані кровоносних судин, спричиняючи їх спазм і пошкодження внутрішньої оболонки, що часто стає чинником виникнення ішемічної хвороби серця.
• Нестача кальцію та магнію. Це пов’язано з неправильним харчуванням, вагітністю чи клімаксом, і призводить до порушення скоротливої функції судин.
• Зловживання кавою, кофеїновмісними або алкогольними напоями. Надмірне споживання стимулює симпатичну нервову систему та сприяє стійкому підвищенню тиску.
• Часті стреси, психоемоційна нестабільність, депресія. Хронічний стрес підтримує високий рівень кортизолу та адреналіну, що безпосередньо підвищує артеріальний тиск.
• Гіподинамія — низька фізична активність. Стає однією з причин ожиріння та розвитку первинної гіпертензії майже в половині випадків, оскільки нетреновані судини гірше адаптуються до навантажень.
• Активна реплікація патогенних мікроорганізмів. Експериментально встановлено, що вплив цитомегаловірусу призводить до підвищення рівня ангіотензину II (гормону із судинозвужувальною дією) та реніну (гормону, що регулює швидкість кровотоку) в крові, що може запускати механізм гіпертензії.

Важливо розуміти, що в більшості випадків поєднання кількох факторів значно прискорює розвиток хвороби, тому корекція навіть частини з них здатна суттєво покращити прогноз.

Ступені та стадії есенціальної гіпертензії: у чому різниця

Для визначення тактики лікування лікарі оцінюють два параметри: ступінь підвищення артеріального тиску та стадію хвороби, яка відображає ураження органів-мішеней. Плутати ці поняття не варто — ступінь базується виключно на цифрах тиску, а стадія враховує наслідки для організму.

Ступені за рівнем артеріального тиску

Есенціальна гіпертензія може мати доброякісний або злоякісний перебіг. При доброякісному варіанті тиск коливається нечасто, а стан нормалізується після прийому гіпотензивних ліків. Злоякісна форма часто провокує підвищення систолічного тиску до критичних значень (понад 170 мм рт. ст.), при цьому ефективність препаратів значно знижується.

Залежно від величини тиску виділяють три ступені:

Стадії за ураженням органів-мішеней

При постановці діагнозу враховують, наскільки зростає ризик ураження внутрішніх органів. Від цього залежить не лише лікування, а й прогноз для пацієнта.

• Перша стадія. Стрибки тиску трапляються рідко, зазвичай після сильного стресу, вживання алкоголю або на тлі інших провокуючих факторів. Уражень внутрішніх органів немає. Ця стадія може тривати кілька років, а за правильно підібраної терапії — все життя.
• Друга стадія. Спостерігається стійке підвищення тиску до 140–150/90 мм рт. ст. Показники нормалізуються після прийому гіпотензивних ліків. На цьому етапі прогресують зміни тонусу судин, стає помітною гіпертрофія (збільшення маси) міокарда, можливі гіпертонічні кризи.
• Третя стадія. Характеризується стійким підвищенням тиску до критичних позначок (170 мм рт. ст. і вище). Привести показники до норми вдається лише комбінацією кількох гіпотензивних препаратів. На цьому етапі чітко виражені судинна патологія та розлади роботи внутрішніх органів — серця, головного мозку, нирок, легень, печінки.

Як проявляється хвороба: симптоми на різних етапах

Основним об’єктивним критерієм є багаторазово зафіксоване на тонометрі підвищення артеріального тиску вище зазначеної норми. Інші клінічні прояви деякий час можуть бути відсутніми або бути настільки незначними, що людина не звертає на них уваги. Без необхідного лікування ознаки гіпертонії стають явнішими та змушують звернутися до лікаря.

Симптоми на початковому етапі

На першій стадії неприємні симптоми виникають періодично, частіше після перенесеного стресу чи фізичного навантаження. Люди з есенціальною гіпертензією 1-ї стадії часто помічають:

• наростаючий головний біль, який не знімається прийомом звичайних анальгетиків;
• відчуття пульсації в скронях або потилиці;
• підвищену втомлюваність та дратівливість;
• періодичне запаморочення, особливо при різкій зміні положення тіла;
• порушення сну.

Симптоми при прогресуванні хвороби

На другій стадії симптоми стають клінічно вираженими. Деякі хворі переживають гіпертонічні кризи з виразними ознаками високого артеріального тиску:

• сильний головний біль, що може супроводжуватися відчуттям тяжкості в голові;
• порушення зору, аж до випадання окремих полів огляду;
• нудота, іноді з блюванням, яка не приносить полегшення;
• відчуття тривоги або, навпаки, апатичність та байдужість до оточення;
• почервоніння шкіри обличчя та шиї, слизових оболонок;
• стискаючий біль за грудиною, що може нагадувати стенокардію.

Ознаки ураження органів-мішеней

Постійно зростаюче навантаження на судини сприяє розвитку незворотних змін — від втрати еластичності до утворення аневризм (розшарування стінок артерії). Високий артеріальний тиск впливає не лише на судини, а й призводить до збоїв у роботі інших систем організму. Першими під удар потрапляють органи-мішені:

• Серце. У міру прогресування хвороби зростає навантаження на міокард, внаслідок чого стінки лівого шлуночка товщають, а просвіт коронарних артерій звужується. Серцю для нормальної роботи потрібне підвищене кровопостачання, але звужені судини не здатні його забезпечити — виникає кисневе голодування міокарда.
• Нирки. На тлі занедбаної есенціальної гіпертонії страждають ниркові канальці та судини: розвивається склероз (заміщення здорової тканини на сполучну), дистрофія артеріол, що поступово призводить до ниркової недостатності.
• Головний мозок. Через нездатність серця перекачувати достатній об’єм крові, мозок починає страждати від нестачі кисню та поживних речовин, що проявляється шумом у вухах, погіршенням уваги та пам’яті. На тлі гіпертонічного кризу може виникнути крововилив у мозок, втрата свідомості, інсульт.
• Органи зору. Високий тиск призводить до порушення будови судин сітківки. Може статися крововилив у склеру ока, поступово знижується гострота зору.

Поразка органів-мішеней найбільш виражена на третій стадії. До симптомів, характерних для першої та другої стадій, приєднуються:

• серцева недостатність із задишкою та набряками;
• розлади метаболізму — підвищення рівня креатиніну в крові та білка в сечі, що свідчить про порушення роботи нирок;
• гостра лівошлуночкова недостатність, яка може проявлятися набряком легень;
• коронарний атеросклероз — відкладення холестерину на внутрішніх стінках коронарних артерій;
• гострі напади болю в ділянці грудей та серця, що потребують негайної медичної допомоги.

Саме тому важливо регулярно вимірювати тиск навіть за відсутності скарг — раннє виявлення дає змогу уникнути незворотних змін.

Як діагностують есенціальну гіпертензію

Щоб призначити правильне лікування, фахівець проводить діагностичні тести, які допомагають підтвердити або спростувати діагноз. Перший етап включає зовнішній огляд, збирання скарг, вивчення історії хвороби. Лікар вимірює артеріальний тиск, прослуховує серцеві ритми, оцінює пульс на периферичних артеріях.

Обов’язкові лабораторні дослідження:

• Біохімічний аналіз крові. При первинній гіпертензії можуть виявлятися порушення обмінних процесів: підвищений рівень ШОЕ, збільшення числа нейтрофілів, лімфоцитів і моноцитів, креатиніну та сечовини (що вказує на порушення функції нирок).
• Загальний аналіз сечі. Показує, чи є порушення з боку нирок. Якщо такі є, тест виявить виражену протеїнурію — виділення білка із сечею.

Для уточнення діагнозу залежно від супутніх симптомів, ступеня та стадії есенціальної гіпертонії призначають додаткові інструментальні дослідження:

• Електрокардіографія (ЕКГ). На другій та третій стадіях будуть помітні ознаки гіпертрофії (збільшення розмірів) лівого шлуночка та ішемії (зменшення кровопостачання) міокарда.
• Електроенцефалографія. Допомагає оцінити ступінь ураження кори головного мозку, особливо при частих гіпертонічних кризах.
• Офтальмоскопія. Проводиться у людей із важко контрольованою есенціальною гіпертензією для виявлення причин зниження зору та ознак відшарування сітківки.
• Вивчення рівня гормонів. Призначають при підозрі на гіпо- або гіпертиреоз, пухлину гіпофіза чи надниркових залоз, щоб виключити вторинний характер гіпертензії.
• Рентгенографія органів грудної клітки. Допомагає оцінити розміри серця та стан легеневої тканини.

Комплексна діагностика дає змогу не лише підтвердити діагноз, а й визначити стадію хвороби та підібрати оптимальну схему лікування.

Основні підходи до лікування та контролю тиску

Есенціальна гіпертензія потребує постійного контролю, оскільки вилікувати її повністю неможливо. Мета терапії — підтримувати артеріальний тиск у межах норми, запобігати гіпертонічним кризам та ураженню органів-мішеней. Лікування завжди комбіноване: воно включає зміну способу життя та медикаментозну терапію.

Немедикаментозні заходи є обов’язковими для всіх пацієнтів, незалежно від ступеня гіпертензії:

• зниження маси тіла при надлишковій вазі;
• обмеження споживання кухонної солі до 5 г на добу;
• відмова від куріння та зменшення вживання алкоголю;
• регулярна фізична активність помірної інтенсивності (ходьба, плавання, велосипед) не менше 30 хвилин на день;
• збільшення в раціоні овочів, фруктів, продуктів, багатих на калій, кальцій та магній;
• управління стресом за допомогою технік релаксації, повноцінного сну.

Медикаментозне лікування підбирається індивідуально. Використовують кілька груп гіпотензивних препаратів: інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II, бета-блокатори, антагоністи кальцію, діуретики. Часто потрібна комбінація двох або більше препаратів, особливо на другій та третій стадіях. Важливо приймати ліки регулярно, навіть якщо тиск нормалізувався, оскільки перерви в лікуванні підвищують ризик ускладнень.

При злоякісному перебігу або частих кризах може знадобитися стаціонарне лікування для підбору ефективної схеми та контролю стану органів-мішеней.

Можливі ускладнення та чому не можна ігнорувати лікування

Небезпека есенціальної гіпертензії полягає в тому, що вона роками може не викликати виражених симптомів, але при цьому невпинно пошкоджує судини та внутрішні органи. Ускладнення, що розвиваються без належного контролю тиску, часто стають незворотними та загрожують життю.

Найсерйозніші наслідки неконтрольованої гіпертензії:

• інфаркт міокарда — через тривалу ішемію серцевого м’яза;
• інсульт — ішемічний або геморагічний, спричинений порушенням мозкового кровообігу;
• ниркова недостатність, яка може прогресувати до потреби в діалізі;
• відшарування сітківки та втрата зору;
• розшаровуюча аневризма аорти — критичний стан із високою летальністю;
• хронічна серцева недостатність із набряками, задишкою та зниженням якості життя.

Саме тому навіть за відсутності скарг необхідно регулярно вимірювати тиск та виконувати рекомендації лікаря. Раннє виявлення та послідовне лікування дають змогу жити повноцінним життям, зберігаючи працездатність і уникаючи важких ускладнень.