Інфекційний ендокардит рідко починається з яскравої, однозначної картини. Найчастіше людина тижнями відчуває слабкість, незрозуміле підвищення температури й не пов’язує це з серцем. Тим часом без лікування хворий гине через 1–1,5 місяця, тому раннє обстеження має вирішальне значення. За даними, наведеними в джерелі, понад 50% випадків смертей в Україні спричиняють хвороби серця, і ендокардит належить до найтяжчих серед них.
Що таке інфекційний ендокардит
Ендокардит — це запалення внутрішньої оболонки серця, яка складається з епітеліальних клітин і вкриває поверхні всіх камер. У процес залучаються ендотелій і клапанний апарат. Хвороба розвивається на тлі інфекції, тому її також називають бактеріальним або септичним ендокардитом.
Захворювання суттєво знижує якість життя і становить загрозу для життя. Чоловіки хворіють у 2–3 рази частіше за жінок. Окрему групу ризику становлять діти з вадами серця.
Класифікація: форми та види ендокардиту
У діагнозі лікар описує патологію одразу за кількома критеріями. Це важливо, бо від форми залежить і швидкість розвитку хвороби, і тактика лікування.
Первинний і вторинний ендокардит
- Первинний — виникає в здоровому серці на тлі септичного стану. Форма рідкісна, оскільки бактеріальна флора зазвичай не становить небезпеки для неушкоджених тканин.
- Вторинний — розвивається у пацієнтів із уже наявним ураженням клапанів.
Активний і неактивний перебіг
За клінічною картиною інфекційне запалення ендокарда поділяють на активне та неактивне (лікувальне). Активна форма розвивається на тлі зараження стафілококом і має яскраво виражені симптоми. Неактивна виникає в людей із ревматизмом серця або червоним вовчаком, а септичні прояви бувають стертими чи відсутні зовсім.
Гостра, підгостра та хронічна форми
- Гостра — триває до 8 тижнів, супроводжується вираженими септичними симптомами, часто пов’язана із зараженням крові стафілококом. Розвиток швидкий, ускладнення з’являються рано, стан небезпечний для життя.
- Підгостра — розвивається з 9-го тижня, якщо гострий ендокардит або його причина не отримали достатнього лікування. У такій формі хвороба може тривати до 1,5 року.
- Хронічна (затяжна) — виникає за зміни структури чи роботи клапана; у 85% пацієнтів є первинний дефект. Така форма становить близько 40% випадків інфекційного ендокардиту і характерна для дітей до року та людей із наркозалежністю.
Зміни клапанів серця
За характером ураження клапанів виділяють кілька варіантів. Дифузний супроводжується потовщенням стулок і появою гранульом на поверхні, при цьому ендотелій залишається здоровим, а шанси на повне одужання високі. Гострий виразковий варіант означає аневризми й прориви стулок, через які випадають тромботичні маси; клапани розплавлені, вкриті колоніями бактерій, а краї стулок мають некротичні зміни. Поліпозно-виразкова форма — затяжний септичний процес, за якого деструкція тканин виникає на склерозованих клапанах, а здорові уражаються рідко. Фіброзний варіант трапляється нечасто, перебігає з продуктивним запаленням і деформацією клапана та призводить до вад серця.
Неускладнений та ускладнений перебіг
Якщо запальний процес обмежений однією ділянкою, говорять про ізольовану (неускладнену) форму. В ускладненій формі інфекційні агенти поширюються за межі серця, зачіпають сусідні з ураженим клапани та мозок.
Збудники інфекційного ендокардиту
Підгостре запалення ендокарда найчастіше спричиняють зелені стрептококи, гостре — золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus). Рідше до хвороби призводять інші бактерії:
- ентерокок — стає патогенним під впливом факторів ризику та викликає бактеріальний ендокардит у 10–15% випадків;
- пневмокок — уражає ендокард у дітей, які не отримали повноцінного лікування менінгіту чи пневмонії;
- бактерії групи HACEK (гемофільна паличка, кінгела) — погано піддаються діагностиці, уражають ендокард у 3–7% випадків;
- коксиела — інфекцію передають хворі тварини, вона спричиняє симптоми пневмонії та ураження печінки, а ендокарда торкається рідко;
- шигела й сальмонела — призводять до запалення серця з імовірністю 5–14%.
Крім бактерій, запалення можуть викликати гриби та віруси.
Як розвивається хвороба
Запалення починається на ділянках ушкоджених тканин оболонки серця. Там формується потік крові з тромбоцитів, який згодом заселяють бактерії. Утворюється вегетація з фібрину, лейкоцитів і патогенних організмів. Рідше бактерії пошкоджують клапани безпосередньо — так в ендокарді з’являються абсцеси та інші дефекти.
З появою вегетацій запускаються кілька механізмів:
- постійне надходження збудника в кровотік спричиняє інтоксикацію та анемію;
- у міру збільшення вегетацій порушується робота клапанів і змінюються сусідні тканини;
- частини вегетацій розносяться кров’ю, закупорюють просвіт судин і формують гнійні вогнища;
- у крові з’являються комплекси з антигенів та імуноглобулінів, які викликають ускладнення — артрит, нефрит, запалення міокарда.
Фактори ризику
Підгостра форма ендокардиту часто розвивається на тлі вродженої або набутої вади серця (пролапс мітрального клапана, дефект перегородки) чи ревматичного ураження клапанів.
Імовірність бактеріального ендокардиту підвищують:
- частий гемодіаліз;
- імунодефіцит, зокрема в людей із позитивним ВІЛ-статусом та в осіб із наркозалежністю;
- механічні й біологічні протези клапанів;
- кардіостимулятори та венозні катетери;
- хронічні осередки інфекції;
- обструктивна кардіоміопатія;
- імплантація протеза судини.
Симптоми ендокардиту
Клінічна картина залежить від збудника, віку хворого та виду патології. У грудних дітей ендокардит часто перебігає в хронічній формі й пов’язаний із вадами серця.
Якщо патологія розвивається в здоровому серці, початок швидкий і раптовий. Провідні симптоми первинного ендокардиту — лихоманка (у дітей температура піднімається до 40 °C, у дорослих — до 39 °C) та інтоксикація: блювання, нудота, слабкість, розбитість.
Вторинна патологія розвивається повільно, і в клінічній картині переважає загальноінфекційний синдром: температура, що поступово зростає (37–38 °C), і втрата працездатності. У 30% хворих при високій температурі з’являється озноб, а при низькій — уночі посилюється потовиділення. У старших дітей та людей з ВІЛ-статусом симптоми часто стерті: основна ознака — лихоманка, також виникають біль у суглобах і зниження маси тіла.
Зміни зовнішності та шкіри
При хронічному перебігу хворий стає блідим на тлі анемії. Якщо уражена печінка, шкіра та слизові оболонки набувають жовтого відтінку. Часто виникає висип: дрібні червоні плями, які бліднуть при натисканні, не сверблять і не болять, локалізуються на передній поверхні тіла. У дітей нерідко знижується маса тіла й уповільнюється фізичний розвиток.
Інші ознаки, за якими можна запідозрити запалення ендокарда:
- вузлики Ослера — круглі червоні або пурпурові утворення на стопах і долонях, болючі при дотику; з’являються в підгострій стадії та при хронічному перебігу, без лікування зникають за кілька днів;
- зниження рухливості суглобів, набряклість;
- симптом Лукіна-Лібмана — висипання з білою точкою в центрі на нижній кон’юнктиві;
- потовщення пальців за формою барабанних паличок;
- потемніння нігтьової пластини;
- лущення шкіри, ламкість волосся;
- плями Рота — крововиливи на сітківці зі світлим центром, ознака підгострої форми;
- плями Джейнуея — рельєфні червоні крапки на долонях і стопах;
- симптом щипка — при захопленні шкіри на кінцівці з’являється дрібний крововилив, що свідчить про підвищену крихкість капілярів.
Ураження серця
Через 2–3 місяці від початку інфекційного процесу розвивається патологія ендокарда, перикарда й міокарда, виникає недостатність по малому колу кровообігу. З’являються задишка в спокої та при слабких навантаженнях, інтенсивний біль у серці, асцит (вільна рідина в черевній порожнині).
Ураження інших органів
У хворих із підгострою формою збільшуються печінка й селезінка, виникає біль праворуч або ліворуч під ребрами. При залученні інших органів з’являються запалення суглобів, кров у сечі та біль у нирках, головний біль і безсоння через ураження нервової системи.
Діагностика
Лікар збирає анамнез і оглядає пацієнта кількома способами. Аускультація — прослуховування серцевих шумів; зміни стають чутними на 2–3 місяці хвороби. Перкусія — простукування грудної клітки для визначення меж ураженого органа. Візуальний огляд дає змогу побачити плями Лукіна-Лібмана, Рота, Джейнуея, зміну кольору шкіри, слизових оболонок і нігтів, загальне виснаження.
Діагноз ставлять після обстеження. Лабораторна діагностика включає:
- біохімію крові — підвищений рівень лейкоцитів і збільшена ШОЕ, основні маркери запалення;
- аналіз сечі — оцінка стану нирок: при їх ураженні в матеріалі видно домішки крові;
- бакпосів крові — визначення типу збудника для підбору схеми лікування; у 30% випадків його не вдається виявити. Забір матеріалу проводять тричі через кожні пів години на піку гарячки, а при підгострому перебігу інтервал збільшують, але аналіз роблять протягом доби;
- дослідження ревматоїдного фактора — виявлення аутоімунної реакції після інфікування стрептококом.
Інструментальна діагностика охоплює ЕхоКГ, яка виявляє вегетації на серці діаметром понад 5 мм та абсцеси, МРТ серця для детального вивчення ендокарда й сусідніх тканин, змін структури та ускладнень на судини й суглоби, а також бронхоскопію при підозрі на запалення легенів.
Обов’язковою є диференціальна діагностика, щоб відрізнити бактеріальний ендокардит від ревматичного. На користь інфекційної патології свідчать вегетації на знімку МРТ або ЕхоКГ, скарги на рясне потовиділення та анемія за результатами аналізу крові.
Чому важлива рання діагностика
Терміни в цій хворобі мають буквальне значення. Гострий перебіг здатен спричинити небезпечні ускладнення вже за кілька тижнів, а підгострий роками маскується під загальне нездужання. Поєднання лихоманки без очевидної причини, потовиділення, слабкості, болю в суглобах і змін на шкірі чи нігтях — привід не відкладати візит до лікаря й не покладатися на самолікування.
Інформація в цій статті має загальноосвітній характер і не замінює консультації фахівця. Лише лікар після огляду та обстежень може підтвердити діагноз і призначити лікування.
