Коли звичний дискомфорт у шлунку раптово змінюється нестерпним болем, а живіт стає твердим, як дошка, — ідеться вже не про загострення гастриту. Так може проявлятися перфорація виразки, і рахунок у цій ситуації йде на години. Нижче — тільки те, що справді потрібно знати до приїзду швидкої, без паніки та зайвих деталей.
Коли перфорація виразки потребує негайних дій
Прорив стінки шлунка не трапляється на порожньому місці. Часто за кілька днів до катастрофи людина відчуває посилення звичного болю в епігастрії, загальну слабкість, нудоту. Але справжнім сигналом тривоги стає раптовий «кинджальний» біль — гострий, нестерпний, що виникає ніби від удару ножем. Саме цей момент означає, що вміст шлунка почав виливатися в черевну порожнину.
Протягом перших 6–8 годин симптоми можуть дещо стихати, що створює оманливе відчуття полегшення. Але це лише свідчить про розвиток перитоніту. Якщо допомогу не надати вчасно, вже через 8–10 годин виникають тяжкі ускладнення — від сепсису до поліорганної недостатності.
У деяких випадках перебіг буває атиповим: біль майже відсутній, диспепсія не виражена. Такі «німі» виразки небезпечні тим, що з часом призводять до рубцевого стенозу воротаря, але й вони можуть перфорувати без яскравих попередніх ознак. Тому орієнтуватися варто не лише на біль, а на комплекс проявів.
Викликати швидку потрібно негайно, якщо з’явилися:
- гострий біль, що не минає понад 12 годин;
- підвищення температури тіла;
- невгамовне блювання, особливо з домішками крові;
- напруження м’язів живота — він стає твердим на дотик;
- різка блідість шкіри, холодний піт;
- падіння артеріального тиску;
- сплутаність свідомості або непритомність;
- сухість у роті, спрага;
- прискорене серцебиття.
Чим небезпечний прорив шлунка
Головна загроза перфорації — поєднання інтенсивної кровотечі з виливом агресивного шлункового вмісту в стерильну черевну порожнину. Соляна кислота і ферменти спричиняють хімічний опік очеревини, а потім — гнійний перитоніт. Без хірургічного втручання смерть може настати за кілька діб.
Масивна крововтрата впливає і на нервову систему: людина перестає адекватно оцінювати реальність, можуть виникати галюцинації, делірій. Пізніше настає втрата свідомості, кома. Навіть за своєчасної операції післяопераційна летальність становить близько 5–8%, що підкреслює критичність швидкого реагування.
Серед віддалених ускладнень — сепсис, тромбози судин, абсцеси черевної порожнини. Усе це робить перфорацію одним із найгрізніших ускладнень виразкової хвороби.
Невідкладні дії до приїзду лікарів
Потрібно чітко усвідомити: усунути дефект стінки шлунка поза операційною неможливо. Жодні домашні методи, знеболювальні чи народні засоби не допоможуть. Перше і головне — викликати швидку допомогу. Далі — забезпечити людині максимальний спокій і не нашкодити.
До приїзду бригади важливо виконати кілька правил:
- допомогти хворому прийняти зручне положення — зазвичай на спині з трохи піднятим головним кінцем і зігнутими в колінах ногами, це зменшує напругу передньої черевної стінки;
- не давати їсти та пити категорично — будь-яка рідина чи їжа лише посилять витік вмісту в черевну порожнину;
- покласти на живіт міхур із льодом або холодний компрес — це допомагає звузити судини і трохи сповільнити кровотечу, але не замінює лікування;
- не залишати людину наодинці — у будь-який момент може знадобитися підтримка при блюванні чи втраті свідомості;
- не використовувати знеболювальні препарати — вони «змащують» клінічну картину, що ускладнить діагностику в лікарні.
У крайньому разі, коли явно наростають симптоми шоку — холодний липкий піт, різка блідість, затуманення свідомості, ниткоподібний пульс — лікарі швидкої можуть ввести анальгетики. Але самостійно давати таблетки не можна.
Медична допомога на догоспітальному етапі
Бригада швидкої діє за чітким алгоритмом, спрямованим на стабілізацію стану та безпечне транспортування. Хворого укладають на носилки з піднятим головним кінцем і зігнутими ногами — це зменшує біль і ризик додаткового витікання вмісту.
Обов’язкові заходи включають:
- відсмоктування шлункового вмісту через зонд — знижує тиск у шлунку та зменшує потрапляння кислоти в очеревину;
- киснедотерапію через маску або носові канюлі для профілактики гіпоксії;
- введення спазмолітиків (наприклад, 2% розчину Папаверину з розрахунку 0,1 мл/кг внутрішньом’язово) для зняття больового компонента без приховування основної симптоматики;
- за показаннями — введення серцевих глікозидів для підтримки серцевої діяльності;
- при вираженому занепокоєнні — Діазепам 10 мг внутрішньом’язово;
- контроль артеріального тиску та пульсу, підтримання верхнього показника на рівні 90–100 мм рт. ст.;
- катетеризацію сечового міхура для обліку погодинного діурезу — важливий показник функції нирок при шоку.
Усі ці дії виконуються паралельно з транспортуванням до хірургічного стаціонару, адже головна мета — якомога швидше доставити пацієнта на операційний стіл.
Передопераційна підготовка: що відбувається в лікарні
У приймальному відділенні час іде на хвилини. Діагноз підтверджують клінічно та за допомогою оглядової рентгенографії черевної порожнини, де виявляють вільний газ під діафрагмою — пряму ознаку перфорації. Паралельно беруть кров для визначення групи та резус-фактора, проводять катетеризацію магістральної вени.
Хірургічне втручання, виконане в перші 6 годин після прориву, знижує ризик смерті на 94%. Тому передопераційна підготовка максимально стисла, але включає життєво важливі етапи:
- аспірацію шлункового вмісту через зонд для повного спорожнення шлунка;
- інтенсивну інфузійну терапію протягом 1,5–2 годин для корекції водно-електролітного балансу, введення антибіотиків широкого спектра, глюкози, а за потреби — судинозвужувальних препаратів;
- короткочасну детоксикаційну та регідратаційну терапію.
Консервативне лікування при перфорації не застосовують навіть у разі прикритої перфорації — вона залишається показанням до термінової операції.
Втручання проводять під загальним ендотрахеальним наркозом, рідше — під епідуральною анестезією. Місцеве знеболення майже не використовують. Основним методом є ушивання прободної виразки. У багатьох випадках надають перевагу лапароскопічному доступу — через кілька невеликих проколів, без великого розрізу. Однак лапароскопія неможлива при масивній кровотечі або розлитому перитоніті, тоді виконують відкриту операцію.
Після ушивання дефекту черевну порожнину ретельно санують, встановлюють дренажі. Подальше лікування спрямоване на боротьбу з інфекцією, відновлення функцій шлунково-кишкового тракту та профілактику рецидиву виразки.
Успіх лікування залежить не лише від майстерності хірургів, а й від того, наскільки швидко оточення розпізнало загрозливі симптоми та викликало швидку. Тому знання чітких ознак перфорації та правильних дій до приїзду медиків — це не просто інформація, а реальний шанс врятувати життя.
