Цукор у дитячому харчуванні, в кашах: користь та шкода для дітей

Сучасне суспільство переважно звертає увагу на проблеми ожиріння в дитячому віці, раннього формування цукрового діабету та серцево-судинної патології. Але проблема дефіциту харчових речовин потребує уваги лікарів та батьків. Розвиток нестачі білка та енергії в раціоні дітей змушує аналізувати цю ситуацію та вносити роз’яснення до рекомендацій дитячих дієтологів.

Відображенням гармонійного розвитку є не лише масово-ростові показники, а й стан ендокринної та імунної систем, роботи шлунково-кишкового тракту, балансу нервової регуляції та інших органів прокуратури та тканин. Дефіцит поживних речовин завдає не меншої шкоди, ніж її надлишок.

У ранньому дитячому віці зростання і розвитку витрачається значної частини енергії, що від дорослого обміну речовин. При тривалому дефіциті нутрієнтів розвиваються такі стани, як анемія, рахіт, остеопенія, різко знижується швидкість інтелектуального розвитку, формується основа для хронічної патології травлення.

Діти з дефіцитом маси рідко привертають увагу лікаря, а діагноз “білково-енергетична недостатність” (БЕН) ставиться лише при тяжких захворюваннях. Спробуємо розібратися у причинах та методах корекції.

Легкі ступені БЕН найчастіше мають під собою причину – ранній перехід на «дорослий» стіл, безпідставне використання дієт, пізнє введення прикорму. У випадках виявлення дитини з дефіцитним статусом лікар-педіатр повинен проаналізувати меню свого пацієнта та з’ясувати особливості харчової поведінки у сім’ї, щоб допомогти батькам відкоригувати харчування.

Ну і що, що він худий?

БЕН – це не тільки зниження ваги та уповільнення зростання дитини. На жаль, наслідки БЕН виправити досить складно, тому що особливості метаболізму в ранньому дитячому віці визначають не лише поточний фізичний статус, але накладають відбиток на інтелектуальний потенціал та розвиток хронічних хвороб у майбутньому. Тому усвідомлені обмеження у харчуванні дитини є фактором ризику розвитку ожиріння, метаболічного синдрому, алергічних захворювань, частих інфекцій та ендокринної патології.

Де відбуваються помилки?

При аналізі раціону дітей раннього віку, за даними міжнародних угруповань (ESPGHAN, BNF), було виявлено, що нарівні з надлишком швидких вуглеводів, солі, екстрактивних речовин, жирів у дитячому меню присутні і дефіцити основних нутрієнтів – білків (знижено споживання молока, червоного м’яса ), харчових волокон та складних вуглеводів (недостатнє вживання круп’яних страв та макаронних виробів, фруктів та овочів).

Частина дітей змушена дотримуватися безпідставних безмолочних і безглютенових дієт (за даними міжнародного співтовариства алергологів EAACI) з метою профілактики та лікування примарної алергії. Деякі батьки дуже захоплені читанням упаковок дитячого харчування та уникають продуктів, збагачених вітамінами, мінералами та цукрами, вважаючи, що корисний дитячий продукт має бути без добавок. Легко зробити висновок, що неправильне трактування рекомендацій педіатрів та дієтологів може призвести до серйозних наслідків у житті малюка.

Вуглеводи. Страшно чи корисно?

Вуглеводи нарівні з білками та жирами є незамінними та основними джерелами нутрієнтів. Чи не закінчуються дослідження їхньої ролі в житті людини. Ми називаємо вуглеводами цукор та цукерки, макарони та овочі, крупи та хліб. Ми нагородили їх страшними та корисними властивостями.

Але абсолютно точно відомо, що ці речовини мають бути у нашому раціоні щодня. Вуглеводи поділені на три класи: моносахариди, олігосахариди та полісахариди (див. табл.), а також вони діляться на перетравлювані (швидкі, легкі) і неперетравлювані (повільні, складні) форми.

Чим вища у дитини фізична активність, тим більше їй потрібно вуглеводів для покриття енергетичних втрат. Тому кількість вуглеводів по відношенню до білків та жирів нашого раціону в 4 рази більша, і формула ідеального балансу виглядає так: б:ж:у = 1:1:4. У дитячому меню вуглеводи мають бути представлені і швидкими, і повільними формами.

Види вуглеводів

Швидкі вуглеводи (цукор, фруктоза, лактоза). Містяться не тільки в доданому цукрі, але й у фруктах, овочах та молоці. Вони майже відразу розчиняються в рідинах і всмоктуються в кровообіг, забезпечуючи організм енергією. У цьому безперечно є користь, яка полягає у стимулюванні розумової та фізичної діяльності, поліпшенні психоемоційного статусу за рахунок підвищення рівня ендорфінів у крові.

Повільні вуглеводи (крохмаль, пектин, целюлоза). Містяться у крупах, овочах та фруктах. Ці вуглеводи не розчиняються у воді і повільно утилізуються організмом, а значить, і вихід енергії більш тривалий, що важливо для підтримки тривалого відчуття ситості та гарного самопочуття. Харчові волокна (вуглеводи, що не перетравлюються) несуть велику користь для людини: нормалізація моторики кишечника, участь у процесах дезінтоксикації шляхом виведення з організму важких металів і гнильних речовин, стимуляція росту мікрофлори, нормалізація обміну речовин, зниження ризику пухлин товстого кишечника.

Цукор у дитяче меню додаємо чи прибираємо?

На сьогоднішній момент абсолютно всі рекомендації говорять про зниження частки простих цукрів у меню дітей, але дефіцит енергії також небезпечний для дитини. Не варто боятися цукру в продуктах для дитячого харчування, тому що їх склад повністю оптимізований і відповідає вітчизняним документам, що регламентують, за нормами дитячого харчування.

Набагато уважніше необхідно ставитися до доданих цукрів у меню дитини і намагатися не допускати частування у вигляді цукерок, солодких хлібобулочних та кондитерських виробів. При грамотному складанні раціону дитини другого півріччя життя і старше за кашу з дозволеним доданим рівнем цукру будуть оптимальним джерелом як швидких, так і повільних вуглеводів.

У таблиці представлені основні, доведені численними дослідженнями, наслідки дефіциту та надлишку цих речовин у харчуванні, що ілюструють шкоду того й іншого.

Цукор у дитячому харчуванні бути присутнім МОЖЕ, а складні вуглеводи ПОВИННІ там бути щодня. Рівень доданого цукру неспроможна перевищувати 10 % від добової калорійності раціону дітей (див. таблицю).

Раціональне харчування дитини – це не тільки сліпе дотримання рекомендацій дієтологів, педіатрів, знайомих, гуру та інших доброзичливців, а й критичне ставлення до поточного стану здоров’я малюка, яке полягає у дотриманні балансу основних поживних речовин відповідно до вікових та індивідуальних потреб.