Перший рік життя – один із найскладніших періодів у житті людини. З моменту народження та усі наступні місяці малюк адаптується до нових умов. Кохання та турбота батьків, а також материнське молоко відіграють важливу роль у цьому процесі. Через 4-5 місяців починається інший, не менш значущий етап – введення прикорму та адаптація до незнайомої їжі, своєрідний етап дорослішання дитини. Це перехідне харчування стає містком, через який малюк рухається до самостійного життя окремо від мами.
Складності перехідного етапу
Звісно, це дуже непросто для немовляти. Але ще складніше мамі та татові, адже щодня вони шукають відповідь на питання, як і чим нагодувати їхнє улюблене чадо і що робити в ситуації, якщо малюк відмовляється куштувати нову для нього їжу. Лікар-педіатр здатний допомогти батькам організувати перехідне харчування максимально природним чином. Індивідуальний підхід має враховувати особливості дитини, стан здоров’я мами та спосіб життя сім’ї.
Єдиного рішення не існує, різні аспекти запровадження прикорму досі активно обговорюються фахівцями у всьому світі. Однак деякі загальні підходи, а також таблиці термінів закормлення є універсальними. Давайте розглянемо сучасні уявлення про можливі форми перехідного живлення.
Варіанти розширення раціону
Всі продукти, які використовуються як прикорм, можна розділити на дві групи:
- їжа перехідного етапу. Це продукти та страви, які мають високий енергетичний потенціал та/або містять поживні та біологічно активні речовини, необхідні для нормального росту та розвитку малюка. Тобто продукти, які доповнюють грудне або штучне вигодовування, а потім поступово повністю замінюють його;
- їжа із загального столу, або домашня їжа. Це страви, які традиційно присутні в раціоні сім’ї, і завдяки яким малюк вже на першому році життя починає знайомитись зі смаком страв за спільним столом, поділяючи трапезу з іншими родичами.
Педіатричний прикорм
На сьогоднішній день існують дві основні схеми введення прикорму — педіатрична та педагогічна. Перша є традиційною. Її назва пов’язана з активною підтримкою медичної спільноти. Ця схема є логічною і заснована на поступовому введенні в раціон малюка продуктів, що задовольняють потреби дитини. Крім того, рекомендується плавна зміна ступеня подрібнення продуктів від напіврідкої до пюреподібної, а потім напівтвердої консистенції.
У першу чергу вводиться прикорм, який компенсує недостатнє надходження поживних речовин, вітамінів і мінералів з грудним молоком. Потім страви прикорму поступово витісняють материнське молоко. До кінця першого року життя раціон включає практично всі групи продуктів, які входять до меню дітей старшого віку та дорослих.
Переваги педіатричного прикорму
Так як додаткове надходження поживних речовин необхідне для нормального темпу фізичного та розумового розвитку, а сама їжа сприяє функціональному дозріванню органів травлення, педіатрична схема є домінуючою. Якщо почати вводити прикорм у правильні терміни та визначити порядок покрокового введення продуктів виходячи з особливостей малюка, це сприятливо позначається на стані здоров’я дитини.
Своєчасне надходження необхідних поживних речовин підвищує стійкість до несприятливих факторів довкілля, у тому числі й несприйнятливість до бактерій та вірусів. Як продукти прикорму в педіатричній схемі рекомендується використовувати спеціалізоване харчування промислового виробництва. Така продукція проходить триступінчастий контроль якості та відрізняється екологічністю.
На відміну від страв домашнього приготування, у спеціалізованих продуктах ступінь подрібнення відповідає віковим особливостям травлення, а склад такого харчування збагачений вітамінно-мінеральним преміксом та іншими біологічно активними речовинами.
Альтернативний підхід
Незважаючи на численні переваги педіатричної схеми, існує альтернативний варіант перехідного харчування – педагогічний прикорм. Маленькі діти часто консервативні у своїх уподобаннях до їжі, тому нерідко батьки стикаються з негативною реакцією дитини на введення нової їжі. Кожна мама розуміє важливість надходження необхідних поживних речовин, і годування малюка часто перетворюється на поле битви.
Однак насильницьке годування несприятливо впливає на харчову поведінку надалі і може стати причиною порушень з боку нервової та травної систем. Саме це послужило передумовами для виникнення нової схеми введення їжі (педприкорму), згідно з якою малюк сам визначає, коли і що йому їсти.
Основні постулати
Ідея педагогічного прикорму заснована на розвитку самостійної харчової поведінки. Істотною відмінністю даної схеми є забезпечення додаткового надходження поживних речовин, а добровільне знайомство дитини з традиційними продуктами харчування всередині сім’ї. Його починають, коли дитина вже може самостійно сидіти або сидіти за допомогою, але найголовніше — починає виявляти інтерес до їжі, відмінної від материнського молока.
Як правило, це спостерігається у віці близько шести місяців. Малюку не готують окремо, він їсть за спільним столом з іншими членами сім’ї. При цьому дитині не пропонують їжу, але дозволяють брати і куштувати їжу на власний розсуд з тарілки дорослого, зазвичай материнської.
Таким чином малюк звикає до продуктів, які традиційно готуються у цій родині. Спостерігаючи за тим, як є його рідні, дитина хоче бути схожою на них, внаслідок чого відбувається харчове виховання.
Методика педагогічного прикорму
У харчуванні дитини не використовуються продукти промислового виробництва, а домашня їжа не подрібнюється. На тарілці мами їжа представлена невеликими шматочками, розміром з зернятко, а для м’яких фруктів і хліба можуть бути більші шматочки, які малюк здатний утримати в руці. Якщо дитина не виявляє інтересу до їжі, ніхто не змушує її їсти.
Грудне молоко є основним джерелом поживних речовин протягом усього першого року життя, після спільної трапези незалежно від кількості з’їденої дитини завжди догодовують грудьми. За такої схеми прикорму малюк швидко вчиться їсти сам, відбувається стимуляція жувального апарату, і після року зазвичай настає швидкий перехід та введення в раціон крихти страв домашнього приготування.
Критика експертів
Більшість фахівців у педіатрії та дитячій нутриціології не бачать переваг схеми педагогічного прикорму. Цей напрямок відсутні впевнені докази доцільності цього підходу. Усі продукти педагогічного прикорму вводяться лише ознайомлювально, не збільшуючи поживну цінність раціону. Крім того, у своєму складі страви загального столу містять більше солі, цукру та спецій, проходять непридатну для дитини кулінарну обробку.
А грудне молоко не може задовольнити всі потреби організму, що росте, у другому півріччі життя, навіть якщо мама повноцінно харчується, і молоко виробляється в достатній кількості. Це може збільшити ризик виникнення порушень у стані здоров’я дитини та зниження показників зростання та розвитку.
Складний вибір
Незважаючи на вагомі аргументи проти педагогічного прикорму, ця схема є популярною у багатьох батьків. На різних форумах мами активно діляться своїм позитивним досвідом практичного застосування основних засад цього напряму. Яка схема прикорму є правильною? Як робити батькам, які хочуть вибрати найкраще для своєї дитини, і з чого почати? Напевно, правильним відмовитиметься від протиставлення цих двох схем і не шукати різницю, а прийняти переваги.
Не можна нехтувати рекомендаціями педіатричного прикорму, адже недостатнє надходження поживних речовин, вітамінів, мінералів і харчових волокон до дитини в ранньому віці може вплинути на рівень її здоров’я протягом усього життя. З іншого боку, харчування не повинно бути пов’язане зі стресом. У більшості ситуацій причиною відмови дитини від пропонованої їжі є неправильна поведінка батьків.
Прості рекомендації
Не лайте свого привереду і не змушуйте його їсти, якщо він не з’їдає стільки, скільки ви вважаєте за потрібне. Їжа має бути для нього задоволенням та добровільною процедурою, а не покаранням. У всіх дітей є індивідуальні смакові уподобання, придивляйтеся до них. Не варто пропонувати їжу, яка малюкові категорично не подобається, прагнучи насильницьким чином вирішити проблему. Краще знайти повноцінну заміну нелюбому продукту, доки у дитини не зміняться смаки.
Використовуйте прийоми педагогічного прикорму, нехай, наприклад, малюк спочатку побачить, що кашу, яку ви плануєте йому вводити, є сама мама або старша дитина в сім’ї. У цьому випадку малюк з більшою ймовірністю захоче спробувати цю страву самостійно.
Спільний прийом їжі, дійсно, природним чином стимулює апетит малюка, тому, продумавши меню і орієнтуючись на харчові уподобання дитини, мати зможе організувати сімейний обід або вечерю, включивши в нього продукти прикорму молодшого члена сім’ї.
Доброзичлива атмосфера під час їжі сприятиме комфортному травленню у дитини та сформує позитивні асоціації з їдою. Розумний підхід до впровадження педагогічного та педіатричного прикорму в життя малюка дозволить зробити перехід від дитячого харчування до дорослої їжі більш плавним та природним.
