Переливання крові щороку рятує мільйони життів: воно потрібне людям із сильними опіками, порушенням згортання, інфекційними та онкологічними захворюваннями. Але процедура допомагає лише тоді, коли лікарі точно знають резус-фактор і групу крові донора та пацієнта. Розберімо, як ці показники визначають у лабораторії, що вони означають на практиці й чому помилка тут коштує надто дорого.
Що таке кров і чому її склад важливий для переливання
Приблизно 80% об’єму крові припадає на рідку частину — плазму, решта 20% — це формені елементи: еритроцити, лейкоцити й тромбоцити. Під час сильної кровотечі або тяжкого захворювання організму бракує об’єму плазми, і заповнити його допомагає переливання очищеної крові, отриманої від здорових дорослих донорів.
Група крові (ГК) успадковується і залишається незмінною протягом усього життя. Виняток — окремі випадки, наприклад трансплантація кісткового мозку, коли в донора стовбурових клітин і в реципієнта (одержувача) були різні типи крові.
Антигени й антитіла: чому крові не байдуже, що їй вливають
На поверхні еритроцитів розташовані молекули-антигени двох типів — A і B. Імунітет здатен розпізнавати будь-які антигени: чужорідні для конкретного організму молекули атакують антитіла й руйнують їх. Саме тому для безпечного переливання тип донорських антигенів має збігатися з маркерами реципієнта.
Імунна система людини при контакті з потенційною небезпекою починає виробляти специфічні білки – антитіла. Вони працюють як захисники, нейтралізують бактерії та віруси. Якщо людина отримує неправильну ГК, її організм також виробляє антитіла. Вони поступово знищують чужорідні клітини.
Для пацієнта така помилка не минає безслідно: агресивна реакція організму спричиняє жар, озноб, зниження артеріального тиску. Наслідки бувають небезпечними — аж до відмови життєво важливих органів, зокрема дихальної системи чи нирок.
Система AB0: чотири групи, які знає весь світ
Науці відомо понад 29 різних класифікацій типів крові. Для медицини найважливіші дві — система AB0 і резус-фактор. За системою AB0 кров усіх людей незалежно від віку, статі чи походження поділяють на чотири групи: A, B, 0 та AB. Першим ученим, який почав використовувати цю систему, був Карл Ландштейнер.
Групу встановлюють залежно від того, чи є на еритроцитах антигени:
- якщо жодного з двох антигенів (A або B) немає — це 0, або перша (I) група крові;
- коли еритроцити несуть лише молекули типу A, ідеться про A, або другу (II) групу;
- за такою самою схемою визначають тип B — третю (III) групу;
- якщо аналіз виявив антигени обох видів, A і B, у людини четверта (IV) група, або AB.
Разом з антигенами в людини присутні парні білки плазми — α і β. Вони теж відіграють важливу роль під час переливання. Якщо пацієнтові з білком α влити донорські еритроцити з антигеном A, відбудеться аглютинація (склеювання), і червоні тільця зруйнуються. Така ситуація загрожує небезпечними наслідками, може призвести до смерті.
Характеристика кожної групи
Група 0 (перша)
Її мають приблизно 33% мешканців планети, і вважається, що це найдавніший тип. Перша група не містить антигенів, зате в її плазмі присутні відразу два антитіла — α та β. При нестачі донорської крові потерпілому вливають еритроцити групи 0.
Група A (друга)
В Україні та країнах ближнього зарубіжжя це II тип крові. Вона містить антигени A на поверхні еритроцитів і β-білок у плазмі. Вважається, що ця група з’явилася, коли людина тільки-но почала освоювати землеробство. На планеті близько 37% населення мають кров типу A, а найбільше людей із другою групою проживає в країнах Євросоюзу.
Група B (третя)
За іншою класифікацією цей тип називають третім. До його складу входить антиген B і плазмовий білок α. Уперше групу B виявили в представників монголоїдної раси, згодом стали виявляти й у жителів європейського континенту. Сьогодні більшість носіїв проживає в Азії та Східній Європі, загалом у світі її мають лише близько 20% населення.
Група AB (четверта)
Четвертий тип з’явився порівняно недавно — при змішуванні крові індоєвропейців і монголоїдів, носіїв II і III груп. На поверхні еритроцитів є антигени A і B, але при цьому в плазмі відсутні будь-які антитіла. Група AB зустрічається лише у 8% населення планети.
Резус-фактор: плюс чи мінус
Друга ключова характеристика крові — резус-фактор, який уперше виявили у макак у 1940 році. У медицині його позначають Rh. Система містить понад 50 антигенів, але найважливіший з них — D: саме його наявність чи відсутність позначають знаками плюс і мінус. За статистикою, у 85% людей Rh позитивний, в інших — негативний.
Антиген D — спадковий чинник, який не змінюється протягом життя. Визначення цієї характеристики важливе не лише для уникнення небезпечних реакцій під час переливання, а й під час вагітності. Якщо в негативної матері дитина матиме позитивний Rh, у крові матері утворюються антитіла, які руйнівно діють на плід.
Як визначають групу крові
Забір біоматеріалу проводять у лабораторії не раніше ніж через 3 години після їжі. Перед аналізом можна пити воду без газу. Варто врахувати, що прийом деяких ліків може вплинути на результати, особливо під час встановлення резус-фактора, тому про можливість відміни препаратів на 1–2 дні поговоріть із лікарем.
Визначення групи крові людини важливе в таких ситуаціях:
- перед переливанням;
- якщо людина вирішила стати донором;
- при хірургічному втручанні;
- під час вагітності, якщо в матері негативний резус-фактор;
- при гемолітичній хворобі в новонароджених як наслідку резус-конфлікту.
Дослідження проводять у кілька етапів. Для виявлення групи біоматеріал людини поділяють на дві частини. Першу наносять на тест-смужку з антитілами типу A, до другої додають реагент з аглютинінами анти-B. Далі лаборант спостерігає реакцію: якщо в першій частині відбувається склеювання еритроцитів, людина має антиген A, а відсутність реакції на другій тест-смужці означає, що антигену B у пацієнта немає. Отриману інформацію лікар зіставляє з відомими даними про групи крові, а результати заносять у медичну картку.
Сумісність за групами крові та резусом
Щоб переливання не стало трагедією, перед процедурою в пацієнта й донора обов’язково беруть кров на аналіз. Несумісність груп або резус-факторів може призвести до тяжкої гемолітичної реакції, шоку, ниркової недостатності та зупинки дихання.
Згідно із сучасним законодавством, дозволено переливати кров лише тієї самої групи, що й у пацієнта. Раніше застосовували принцип, за яким першу групу могли використовувати людям з будь-якою іншою, а хворим із четвертою підходила і перша, і друга, і третя. Сьогодні ці знання можуть стати в пригоді лише в екстремальних умовах.
При переливанні обов’язково враховують і резус-фактор, який визначають разом із групою. Людина з позитивним резус-фактором без наслідків може прийняти еритроцити з Rh−, а негативна група сумісна лише з таким самим резусом.
| Показник | Що означає | Практичне значення |
|---|---|---|
| Антигени A і B | Молекули на поверхні еритроцитів | Визначають групу крові за системою AB0 |
| Антитіла α і β | Парні білки плазми | Спричиняють аглютинацію при несумісному переливанні |
| Антиген D (Rh) | Найважливіший антиген резус-системи | Позначає резус-фактор: позитивний чи негативний |
| Резус-конфлікт | Антитіла матері проти плода | Ризик гемолітичної хвороби новонародженого |
Що важливо пам’ятати
Група крові та резус-фактор — базові дані, які лікарі перевіряють щоразу перед переливанням, операцією чи під час ведення вагітності з негативним резусом у матері. Помилка в цих показниках запускає імунну реакцію, наслідки якої можуть бути незворотними. Тому лабораторне дослідження не варто відкладати, а результати — зберігати й показувати медикам за першої потреби.
