Моноцити: норма в аналізі крові, причини моноцитозу й моноцитопенії

У бланку загального аналізу крові моноцити найчастіше позначені як MON або MONO. Це найбільші клітини серед лейкоцитів: розмір одного тільця сягає 18–20 мкм, ядро в клітині одне. Показник цікавить лікаря не сам по собі, а в поєднанні з рештою лейкоцитарної формули — саме так вдається зрозуміти, чи йдеться про природну реакцію організму, чи про сигнал, який потребує додаткового обстеження.

Що таке моноцити і навіщо вони потрібні

Моноцити — різновид зрілих лейкоцитів і найактивніші фагоцити периферичної крові. Вони поглинають чужорідні частинки, а також власні клітини, що гинуть. Кілька днів білі тільця циркулюють у крові, після чого перетворюються на макрофаги, переходять у тканини й прямують до осередку інфекції.

Важлива особливість: моноцити зберігають здатність до фагоцитозу навіть у кислому середовищі, де нейтрофіли вже неактивні. Виконуючи свою основну роботу, вони очищують місце запалення й готують його до відновлення. Після атаки ці клітини не гинуть, а продовжують функціонувати та беруть участь у формуванні специфічного імунітету.

Біологічна роль моноцитів ширша, ніж просте «прибирання»:

  • нейтралізують віруси й бактерії, протидіють пухлинам, виробляють цитотоксини, інтерлейкіни, фактор некрозу пухлини та інтерферони;
  • беруть участь у регуляції гемопоезу — процесу кровотворення — та у зсіданні крові;
  • впливають на розвиток алергічних реакцій, синтезують окремі елементи системи комплементу, завдяки чому розпізнаються чужорідні білки-антигени.

Тому визначення кількості цих клітин у крові та порівняння їх із нормою допомагає діагностувати різні захворювання.

Коли лікар скеровує на аналіз крові з підрахунком моноцитів

Відсоток білих кров’яних клітин показує загальний клінічний аналіз крові: він дає кількість лейкоцитів, а в лейкоцитарній формулі зазначається частка моноцитів. Показання для такого обстеження:

  • планове обстеження;
  • гострі інфекційні захворювання — аналіз допомагає визначити природу збудника, вірусну чи бактеріальну;
  • діагностика кору, краснухи, кашлюку, паротиту, туберкульозу та інших тяжких захворювань;
  • обстеження для виявлення паразитів;
  • діагностика й контроль лікування аутоімунних захворювань;
  • підозра на онкогематологічну патологію та інші злоякісні утворення.

Норма моноцитів у дітей і дорослих

В аналізах кількість цього різновиду лейкоцитів вказують у відсотках та в абсолютних одиницях. Відсоток показує, яку частку моноцити займають серед усіх білих кров’яних тілець. Діагностичне значення має передусім абсолютна кількість. Зміна відносного рівня захисних клітин може бути наслідком коливань інших видів лейкоцитів — нейтрофілів, лімфоцитів.

Бланк аналізу крові з таблицею референсних значень на робочому столі

Моноцити в дитини

У дітей рівень моноцитів у крові поступово знижується в міру дорослішання. Відносна норма за віком становить 3–12% для віку 2–16 років; у деяких лабораторіях діапазон звужений до 2–10%. Абсолютна норма найбільших фагоцитів змінюється до 16 років, після чого рівень захисних клітин приблизно однаковий протягом життя.

Моноцити в дорослих

Норма в чоловіків і жінок однакова: відносний вміст 3–10%, абсолютний показник — 0,05–0,82 × 10⁹/л. У жінок кількість моноцитів збільшується під час вагітності, але в межах фізіологічної норми. Не вважається відхиленням і підвищення концентрації цих фагоцитів у перші дні менструального циклу. Невелике збільшення моноцитів спостерігається у всіх здорових людей протягом двох годин після їди.

Група Відносна норма Абсолютний показник
Дорослі 3–10% 0,05–0,82 × 10⁹/л
Діти 2–16 років 3–12% (у частині лабораторій 2–10%) Змінюється до 16 років

Наведені діапазони — орієнтир, а не самостійний діагноз. Референсні значення можуть трохи відрізнятися залежно від лабораторії та методу дослідження, тому оцінювати результат має лікар разом з усією формулою крові.

Причини відхилення від норми

Підвищення моноцитів називають моноцитозом. Його абсолютна форма, виражена в кількісних одиницях, вважається тривожнішою ознакою, ніж відносна. Відхилення в менший бік — моноцитопенія; цей стан небезпечніший за моноцитоз, оскільки свідчить про серйозне пригнічення імунітету.

Причини відхилення від норми

Моноцитоз: абсолютний і відносний

Про моноцитоз говорять, коли кількість захисних клітин перевищує граничне значення для відповідної вікової групи. Розрізняють два різновиди стану.

Абсолютний моноцитоз виникає, коли в крові підвищується сама кількість моноцитів: у дорослих концентрація виходить за межі 0,8 × 10⁹/л, у дітей віком до 12 років — за 1,1 × 10⁹/л.

Відносний моноцитоз означає, що абсолютна кількість фагоцитів залишається в нормі, але підвищується їхній відсоток у лейкоцитарній формулі. Це свідчить про зниження частки інших видів лейкоцитів.

Явище часто спостерігається після перенесених гострих інфекцій. Підвищення має короткочасний характер, і кількість моноцитів швидко повертається до норми після відновлення організму. Причинами моноцитозу бувають й інші хвороби та стани:

  • вірусні інфекції: кір, епідемічний паротит, інфекційний мононуклеоз;
  • глистові інвазії аскаридами, лямбліями;
  • грибкові інфекції: лишай, кандидоз, стоматит, глибокий мікоз;
  • прорізування зубів, зміна молочних зубів на корінні;
  • аутоімунні захворювання: системний червоний вовчак, склеродермія, ювенільний ревматоїдний артрит, цукровий діабет 1 типу;
  • запальні захворювання кишок: неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона;
  • різні види лейкозу: монобластний, мієлобластний, хронічний моноцитарний та мієломоноцитарний;
  • гранулематозні патології: туберкульоз, сифіліс, бруцельоз, саркоїдоз;
  • інтоксикація тетрахлоретаном, фосфором, важкими металами, приймання галоперидолу, гризеофульвіну.

У дорослих до цього переліку додаються інфекція серця — ендокардит; алкогольний цироз печінки; травми опорно-рухового апарату та перенесені хірургічні операції; хронічні уповільнені інфекції, коли моноцити підвищені протягом 6–8 тижнів і довше; онкогематологічні патології, зокрема мієломна хвороба, за якої спостерігається різкий стрибок макрофагів — до 30–50 × 10⁹/л.

Моноцитоз при вагітності — нормальне явище. Він буває на ранніх термінах, коли організм адаптується до нового стану, і наприкінці третього триместру. Імунна система активізується, щоб забезпечити тілу надійний захист від патогенів. Якщо відхилення значне, жінці потрібно пройти додаткові обстеження.

Що показують комбінації моноцитів з іншими лейкоцитами

Діагностичне значення має аналіз вмісту моноцитів поруч з іншими видами лейкоцитів. Кілька типових прикладів розшифровки результатів дослідження крові:

  • Підвищені моноцити й лімфоцити. Свідчить про розвиток ГРВІ, дитячих інфекційних захворювань.
  • Підвищені моноцити й еозинофіли. Комбінація говорить про алергічні реакції або паразитів. На підставі додаткових досліджень лікар може встановити такі діагнози, як атопічний дерматит, поліноз, аскаридоз, лямбліоз, бронхіальна астма. Рідкісні випадки такої картини — показник лейкемії або лімфоми.
  • Підвищені моноцити й базофіли. Свідчать про алергічні реакції, розвиток запальних процесів або аутоімунних захворювань.
  • Підвищені моноцити й нейтрофіли. Поширена картина, яка говорить про бактеріальні та грибкові інфекції.
  • Співвідношення MON і LYM (лімфоцитів) в абсолютних числах більше за одиницю. Це одна з діагностичних ознак активного туберкульозу. У міру одужання показник знижується.

Щоб встановити точний діагноз, лікар призначає одне або кілька додаткових досліджень: загальний аналіз сечі, копрограму, посів блювотних мас, УЗД органів черевної порожнини, серологічні тести, ревмопроби, пункцію кісткового мозку при підозрі на онкопатологію. Відносний моноцитоз свідчить про перенесені хвороби, травми, стреси або індивідуальну особливість організму.

Моноцитопенія: коли моноцитів замало

Відхилення в менший бік говорить про пригнічення імунної системи та роботи вилочкової залози. Людина відчуває слабкість, млявість, озноб, підвищується температура. Характер інших симптомів залежить від захворювання, яке спричинило моноцитопенію.

Відносна форма явища говорить про перенесений стрес, хірургічне втручання, травми. Тривале застосування лікарських препаратів, зокрема кортикостероїдів і цитостатиків, також може спричинити моноцитопенію. У дитини спостерігається виснаження та занепад сил — наслідок низької опірності організму. Моноцитопенія виникає при таких захворюваннях і станах:

  • тяжкі інфекційно-запальні процеси, що ускладнилися гнійним запаленням і сепсисом: фурункули, карбункули, остеомієліт, бактеріальна пневмонія;
  • апластична анемія — тяжкий розлад кровотворення, за якого синтез формених елементів крові пригнічується або повністю припиняється;
  • пізні стадії онкогематологічних захворювань, коли пригнічуються всі паростки кровотворення й розвивається панцитопенія, а імунітет сильно виснажений;
  • перенесені променева та хіміотерапія;
  • гормональна терапія — тривалий прийом преднізолону та дексаметазону;
  • порушення роботи ендокринної системи, зокрема захворювання щитоподібної залози;
  • сильне виснаження організму від недостатньої кількості їжі;
  • вроджений і набутий імунодефіцит;
  • занедбана стадія глистової інвазії;
  • сильне отруєння хімікатами.

Причини для дорослих не відрізняються від наведених для дитячого віку. Коли моноцити знижені в дорослого, це означає, що організм перебуває у стані виснаження. У вагітних моноцитопенія виникає в першому триместрі й має тимчасовий характер, показник не надто відхиляється від норми. Після довгих і важких пологів кількість моноцитів також може знижуватися.

Що робити при виявленні відхилень

При моноцитозі та моноцитопенії важливо звернутися до лікаря: займатися самолікуванням не можна. Без консультації фахівця ви можете налагодити режим дня, нормалізувати харчування, уникати стресів і приділяти особливу увагу гігієні — але не «виправити» показник крові самостійно.

Жінка в світлому коридорі клініки тримає теку з результатами аналізів
  1. Повторіть аналіз в іншій лабораторії або ретельніше підготуйтеся і здайте кров на дослідження в тому самому місці.
  2. Якщо повторний аналіз показав значне підвищення або зниження моноцитів, а причини для цього немає, зверніться до лікаря, щоб він призначив додаткові обстеження.
  3. Коли фахівець отримає результати аналізів та вивчить їх, він призначить або скасує лікарські препарати й побудує схему терапії.

Мета лікування — вилікувати захворювання, яке призвело до відхилення. Коли організм стане здоровим, кількість моноцитів зазвичай повертається до норми.

EuroMD