Поверхневий гастрит: причини, види та як лікувати запалення слизової

Коли після звичного обіду з’являється важкість, печія або неприємна відрижка, мало хто одразу думає про гастрит. Але саме так часто починається поверхневе запалення слизової оболонки шлунка — стан, який лікарі називають поверхневим гастритом (код за МКХ-10 — K29.3). Це найраніша і найлегша форма захворювання, при якій запальний процес зачіпає лише верхній шар слизової, не проникаючи глибше і не викликаючи атрофії залоз. Вчасно розпізнати і вилікувати поверхневий гастрит означає запобігти його переходу в хронічну, ерозивну або атрофічну форму, які вже потребують значно серйознішого втручання.

Чому виникає поверхневий гастрит: основні причини

Запалення слизової оболонки шлунка рідко має одну-єдину причину. Зазвичай воно стає наслідком тривалого впливу кількох несприятливих факторів, які поступово виснажують захисні механізми шлункового епітелію. Найчастіше пусковим механізмом слугує неправильне харчування, але не менш важливу роль відіграють спосіб життя, шкідливі звички та супутні захворювання.

Харчові та побутові фактори

Саме регулярне подразнення шлунка агресивною їжею та напоями створює сприятливий фон для розвитку поверхневого гастриту. До найпоширеніших харчових провокаторів належать:

• надмірне вживання гострої, солоної, жирної та смаженої їжі;
• захоплення газованими напоями, міцною кавою та алкоголем;
• звичка їсти дуже гарячі страви, які термічно травмують слизову;
• нерегулярне харчування, великі проміжки між прийомами їжі та переїдання на ніч;
• погане пережовування їжі, їжа «на бігу» та всухом’ятку;
• раціон з дефіцитом білків і надлишком вуглеводів та жирів.

Окремо варто згадати тривалий або безконтрольний прийом деяких лікарських препаратів, насамперед нестероїдних протизапальних засобів (аспірин, ібупрофен, диклофенак), глюкокортикоїдів та деяких антибіотиків. Вони знижують вироблення захисного слизу і роблять стінку шлунка вразливою до дії соляної кислоти.

Внутрішні та професійні чинники

Нерідко поверхневий гастрит розвивається на тлі інших захворювань або під впливом зовнішніх умов, які послаблюють організм загалом:

• хронічні хвороби серцево-судинної системи, легень, ендокринні порушення;
• ендогенна інтоксикація — накопичення в організмі токсичних продуктів обміну через ниркову або печінкову недостатність;
• аутоімунні процеси, при яких імунна система атакує клітини слизової оболонки шлунка;
• робота на шкідливому виробництві, пов’язана з вдиханням пилу, хімічних речовин або важких металів;
• погана екологічна обстановка, хронічні стреси та порушення кровообігу в органах травлення.

Які бувають види поверхневого гастриту

Залежно від локалізації запалення, його поширеності та супутніх змін слизової оболонки, поверхневий гастрит поділяють на кілька клінічних форм. Кожна з них має свої особливості перебігу, симптоматику та потенційні ризики.

Вогнищевий поверхневий гастрит

При цій формі запалення уражує слизову оболонку не суцільно, а окремими ділянками — вогнищами. Пацієнти зазвичай скаржаться на відчуття важкості в шлунку, яке виникає незалежно від прийому їжі, періодичну нудоту та зниження апетиту. Різновидом вогнищевого гастриту є дрібновогнищева форма, коли запалені острівці мають зовсім невеликий розмір, але можуть викликати диспепсичні розлади і помірний біль в епігастральній ділянці.

Дифузний поверхневий гастрит

На відміну від вогнищевого, дифузний гастрит охоплює всю поверхню слизової оболонки шлунка. Це більш серйозний стан, оскільки запалення швидко стає хронічним і з часом може призвести до атрофії залоз — заміни функціональних клітин фіброзною тканиною. Такий процес значно підвищує ризик розвитку раку шлунка. Хворі відзначають загальну слабкість, апатію, ознаки авітамінозу та залізодефіцитної анемії.

Поверхневий гастрит, асоційований з Helicobacter pylori

Бактерія Helicobacter pylori — один із головних винуватців хронічного гастриту. Вона здатна виживати в кислому середовищі шлунка, ушкоджуючи захисний шар слизу і викликаючи запалення. Якщо інфекцію не лікувати, поверхневе запалення може перерости у виразковий гастрит, а згодом — у виразкову хворобу. Типовими симптомами є печія, відрижка, біль у шлунку, нудота та позиви до блювання.

Аутоімунний поверхневий гастрит

Ця форма розвивається, коли імунна система починає виробляти антитіла проти обкладкових клітин шлунка, які відповідають за секрецію соляної кислоти. Як наслідок, кислотність може зростати, а сама слизова оболонка запалюється і поступово атрофується. Характерними ознаками є відрижка повітрям, чергування закрепів і діареї, швидка втомлюваність, іноді — поява пігментних плям на шкірі.

Гіпоацидний та гіперацидний гастрит

Залежно від змін секреторної функції шлунка, поверхневий гастрит може супроводжуватися зниженою (гіпоацидний) або підвищеною (гіперацидний) кислотністю. У першому випадку зменшення вироблення соляної кислоти погіршує перетравлення їжі та засвоєння вітамінів, а на слизовій можуть з’являтися грубі нарости, схильні до переродження. При гіперацидному гастриті надлишок кислоти подразнює стінки шлунка, викликаючи кислу відрижку, печію та жовтий наліт на язиці.

Інші форми поверхневого гастриту

Окремо виділяють катаральний гастрит, який найчастіше виникає через харчові похибки — переїдання гострого, жирного, солінь. Він проявляється сильною відрижкою, сірим нальотом на язиці, іноді блювотою з жовчю. Гіперпластичний гастрит характеризується надмірним розростанням епітелію слизової з утворенням твердих складок і поліпів, які можуть малігнізуватися. Дистальний (антральний) гастрит локалізується у вихідному відділі шлунка і супроводжується болем та печінням за грудиною. Фундальний гастрит частіше має аутоімунну природу і поєднується з перніціозною анемією. Еритематозний гастрит пов’язаний з алергічною реакцією, при якій у слизовій накопичуються еозинофіли, що призводить до болю в шлунку та розладів випорожнень.

Стадії розвитку поверхневого гастриту

Для вибору правильної тактики лікування важливо розуміти, наскільки глибоко запальний процес проник у тканини шлунка. У клінічній практиці прийнято виділяти три послідовні стадії:

• Перша (легка) стадія. Кількість атрофованих клітин мінімальна, запалення поширюється лише до гирла пілоричних залоз. Симптоми слабко виражені або відсутні.
• Друга (помірна) стадія. Запальний інфільтрат досягає середніх відділів залозистої тканини, кількість атрофованих клітин помітно зростає. З’являються регулярні диспепсичні скарги.
• Третя (виражена) стадія. Уражена практично вся товща слизової оболонки, значна частина залоз атрофована. Симптоми стають постійними, приєднуються ознаки порушення травлення та всмоктування.

Як розпізнати поверхневий гастрит: симптоми у дорослих і дітей

Поверхневий гастрит розвивається поступово, і його перші ознаки часто списують на звичайне нетравлення або наслідки стресу. Проте існує ряд симптомів, які повторюються з певною періодичністю і повинні насторожити.

Типові скарги дорослих пацієнтів

Найчастіше хворі відзначають:

• печію та несильний, але нав’язливий біль у верхній частині живота;
• відчуття важкості та переповнення шлунка після їжі;
• відрижку з неприємним запахом або кислим присмаком;
• періодичну нудоту, яка може виникати як натще, так і після прийому їжі;
• нестійкі випорожнення — діарея чергується із закрепами;
• білуватий наліт на язиці, неприємний присмак у роті;
• зниження апетиту та невиражене відчуття голоду навіть після тривалої перерви в їжі.

Лабораторні аналізи при цьому можуть показувати відхилення кислотності шлункового соку як у бік підвищення, так і в бік зниження, залежно від форми гастриту.

Особливості перебігу у дітей

У дітей поверхневий гастрит найчастіше діагностують у вікові періоди 5–6 та 9–12 років, що пов’язано з активними фазами росту та перебудови організму. Симптоматика у дитини проявляється не відразу, а під впливом провокуючих факторів — порушення дієти, стресу, перенесеної інфекції. Найчастіше захворювання супроводжується підвищеною кислотністю, тому діти скаржаться на гострий біль у животі після їжі, кислу відрижку, нудоту натще та розлади випорожнень. Батькам важливо звернути увагу на повторювані скарги і не відкладати візит до педіатра або дитячого гастроентеролога.

Можливі ускладнення, якщо не лікувати

Поверхневий гастрит, залишений без уваги, рідко залишається стабільним. Запальний процес поступово поширюється вглиб тканин і на сусідні органи, викликаючи серйозніші патології. Якщо біль стає постійним, пульсуючим і виникає незалежно від прийому їжі, це може свідчити про залучення м’язового шару шлунка або розвиток дуоденіту — запалення дванадцятипалої кишки. Хронічне запалення здатне призвести до атрофії слизової оболонки, а згодом — до пангастриту, коли уражається весь орган. Серед інших небезпечних ускладнень — ерозивний гастрит з ризиком шлункової кровотечі, утворення спайок, запалення кишечника та підвищення ймовірності злоякісного переродження клітин.

Діагностика: як підтвердити поверхневий гастрит

Щоб не пропустити перехід поверхневого запалення в більш глибоку форму, при перших підозрілих симптомах слід звернутися до терапевта або гастроентеролога. Лікар збирає анамнез, уточнює характер скарг, проводить фізикальний огляд і призначає комплекс обстежень.

Лабораторні методи

Обов’язковий мінімум включає:

• загальний аналіз крові — дозволяє виявити ознаки запалення та анемії;
• біохімічний аналіз крові — оцінює функцію печінки, підшлункової залози, рівень білка;
• аналіз калу на приховану кров — для виключення шлунково-кишкової кровотечі;
• дихальний уреазний тест або аналіз калу на антиген Helicobacter pylori — для виявлення бактеріальної інфекції.

Інструментальна діагностика

Основним методом візуалізації слизової оболонки шлунка є ендоскопічне дослідження — фіброгастродуоденоскопія (ФГДС). За допомогою тонкого зонда з камерою лікар оглядає поверхню шлунка, оцінює ступінь і поширеність запалення, наявність ерозій або атрофії. Під час процедури може бути взята біопсія — маленький фрагмент тканини для гістологічного дослідження, яке дозволяє виключити злоякісний процес. Додатково призначають:

• рН-метрію — вимірювання кислотності шлункового соку для визначення її зрушень;
• ультразвукове дослідження органів черевної порожнини — для оцінки стану печінки, жовчного міхура та підшлункової залози;
• рентгеноскопію з контрастом — при підозрі на новоутворення, виразки або порушення моторики;
• гастроентерографію — для оцінки перистальтики травного тракту та виявлення гастродуоденального рефлюксу.

Лікування поверхневого гастриту: комплексний підхід

Терапія поверхневого гастриту завжди комплексна. Вона спрямована на усунення причини запалення, захист слизової оболонки, нормалізацію кислотності та профілактику ускладнень. Хірургічне втручання при поверхневій формі не потрібне, однак у разі розвитку ускладнень (кровотеча, ерозії) може знадобитися ендоскопічна або оперативна допомога.

Медикаментозна терапія

Вибір препаратів залежить від виявленої причини та рівня кислотності. Найчастіше призначають:

• Антибіотики — при підтвердженій інфекції Helicobacter pylori застосовують схеми ерадикації, які включають два-три антибактеріальні препарати у поєднанні з інгібіторами протонної помпи.
• Антациди — засоби, що нейтралізують соляну кислоту і швидко знімають печію та біль (альмагель, фосфалюгель).
• Інгібітори протонної помпи (омепразол, пантопразол) та блокатори гістамінових H2-рецепторів (фамотидин) — знижують вироблення кислоти, створюючи умови для загоєння слизової.
• Гастропротектори — препарати вісмуту (де-нол), сукральфат, які утворюють захисну плівку на поверхні шлунка.
• Прокінетики — при порушеннях моторики та рефлюксі (домперидон, метоклопрамід).
• Вітаміни — особливо групи B та залізо при анемії, що супроводжує атрофічні зміни.

Дієта як основа лікування

Жодні ліки не будуть ефективними без корекції харчування. Дієта при поверхневому гастриті має бути механічно, термічно та хімічно щадною. У гострий період рекомендують стіл №1 за Певзнером: протерті супи, рідкі каші, парові котлети, киселі. У міру стихання симптомів переходять на стіл №2, розширюючи раціон за рахунок відварених і тушкованих страв. Важливі правила:

• харчуватися дрібно, 5–6 разів на день невеликими порціями;
• виключити гостре, смажене, жирне, копченості, маринади, консерви;
• відмовитися від алкоголю, газованих напоїв, міцної кави;
• їжа повинна бути теплою — не гарячою і не холодною;
• ретельно пережовувати кожен шматочок.

Фізіотерапія та народні засоби

У період ремісії хороший ефект дають фізіотерапевтичні процедури: електрофорез з новокаїном, магнітотерапія, лазеротерапія, бальнеолікування мінеральними водами. Вони покращують кровообіг у стінці шлунка, знімають спазми і прискорюють регенерацію тканин.

Допоміжним засобом можуть слугувати і народні рецепти, але застосовувати їх варто лише після консультації з лікарем. Найбільш безпечними і дієвими вважаються:

• настій насіння льону — обволікає слизову, зменшує печію та біль;
• сік сирої картоплі — знижує кислотність, сприяє загоєнню ерозій (приймають натще по 100 мл);
• відвар ромашки, календули або звіробою — має протизапальну та спазмолітичну дію;
• обліпихова олія — прискорює відновлення епітелію, особливо при ерозивних змінах.

Профілактика: як не допустити повторного загострення

Поверхневий гастрит виліковний, але схильність до запалення слизової оболонки шлунка може зберігатися довічно. Щоб уникнути рецидивів, достатньо дотримуватися кількох простих правил:

• дотримуватися режиму харчування і не допускати тривалих голодних проміжків;
• відмовитися від куріння та зловживання алкоголем;
• не приймати ліки, що подразнюють шлунок, без призначення лікаря і без «прикриття» гастропротекторами;
• своєчасно лікувати карієс, хронічні інфекції носоглотки та інші вогнища запалення;
• уникати стресів, дотримуватися режиму праці та відпочинку;
• раз на рік проходити профілактичний огляд у гастроентеролога, навіть за відсутності скарг.

Пам’ятайте: поверхневий гастрит — це не вирок, а сигнал організму, що потребує уваги. Своєчасна діагностика, грамотне лікування і розумна корекція способу життя дозволяють повністю відновити здоров’я шлунка і запобігти серйозним ускладненням у майбутньому.