Джерелом зараження вірусним гепатитом є вірусоносій, тобто. хвороба передається лише від людини до людини. Захворювання небезпечне своїми ускладненнями та схильністю до хронізації. Лікування довгострокове, дороге, що не завжди закінчується повним одужанням.
Шляхи передачі гепатиту В
Збудник гепатиту В – вірус ВГВ сімейства гепадновірусів. Мікроорганізми стійкі до фізичного та хімічного впливу. Мутовані штами стають причиною хронічної форми захворювання, що гірше піддається лікуванню. Шляхи передачі вірусного гепатиту:
- Гемотрансфузійний через заражену кров (нестерильні шприци), пошкодження шкірних покривів (пірсинг, інструменти стоматолога).
- Статевий – через сексуальний контакт.
- Внутрішньоутробний або під час пологів – від інфікованої матері дитині.
Як мінімізувати ризик зараження
Зменшити ймовірність зараження можна за допомогою запобіжних заходів. Профілактика гепатитів усіх форм поділяється на кілька видів:
- Загальні – спрямовані усунення можливих шляхів зараження. Ефективність методу дуже висока, т.к. не всі люди постійно дотримуються правил загальної профілактики.
- Специфічні – найнадійніший метод, який полягає у проведенні планової вакцинації.
- Екстрені – заходи щодо блокування та знищення патогенного мікроорганізму у зараженої людини на ранніх етапах.
Загальні методи профілактики
Цю групу називають неспецифічними методами щодо запобігання контактно-побутовому шляху зараження. До них відносяться:
- дотримання правил особистої гігієни у громадських місцях;
- термічна обробка їжі;
- використання індивідуальних медичних засобів (рукавички, шприци, крапельниці);
- лише захищений секс;
- здавання аналізу на вірусний гепатит при плануванні вагітності;
- своєчасне проведення планової вакцинації;
- мінімізація переливання крові;
- проведення заходів щодо підвищення імунітету.
Специфічні заходи
Щеплення від вірусного гепатиту не запобігає хворобі на 100%, але знижує ризик до мінімуму, полегшує перебіг захворювання. Основні відомості про імунізацію:
|
Вакцина |
Схема |
Місце ін'єкції |
||
|
Основа HBs-антигену |
Діти |
Підлітки, дорослі |
||
|
Білок оболонки вірусної клітини |
Плазма крові |
1 укол – через 12 годин після народження |
Переднебокова стегнова частина |
Дельтовидний м'яз |
|
2 – 1 місяць життя |
||||
|
3 – у півроку |
||||
|
4 – в 1 рік |
||||
Існують два види вакцинації – обов'язкова і за показаннями. Обов'язкова імунізація проводиться для наступних категорій:
- новонароджені;
- підлітки, якщо щеплення не робилося у грудному віці.
Екстрені профілактичні заходи
Така профілактика проводиться невакцинованим людям, які були або можуть вступити в контакт з вірусоносієм. До цієї категорії належать особи з групи ризику:
- медпрацівники, студенти медичних закладів;
- наркозалежні;
- жінки дітородного віку;
- які проживають в епідеміологічно несприятливих умовах;
- діти, народжені від інфікованих матерів;
- хворі, яким необхідне постійне переливання крові.
Екстрена вакцинація проти вірусного гепатиту проводиться не пізніше ніж через 2 тижні після передбачуваного інфікування. Якщо збудник виявлено, щеплення проводиться разом із запровадженням імуноглобуліну. Якщо результат негативний – одразу після отримання аналізів, потім ще 2 рази з інтервалом 3 місяці.
Методи суспільної профілактики
Метою суспільної профілактики є виявлення джерел інфікування, шляхів зараження, можливих носіїв та осіб, які належать до групи ризику. Для цього проводяться певні заходи, які допомагають запобігти розвитку епідемії вірусного гепатиту.
У медичних закладах
З профілактичною метою проводять заходи щодо виявлення внутрішньолікарняного та професійного інфікування:
- обов'язкове обстеження персоналу та пацієнтів при вступі до стаціонару для лікування або на роботу;
- дотримання вимог дезінфекції, стерильності приладів, приміщень, особистих речей;
- перевірка крові донорів;
- періодичні медичні огляди персоналу;
- вакцинація працівників;
- вимога дотримання персоналом правил особистої гігієни;
- облік випадків контакту з вірусоносієм.
У дошкільних та шкільних дитячих закладах
Школи та дитячі садки є об'єктами особливого спостереження з профілактичної точки зору. Проводяться такі заходи:
- оповіщення закладів про всі випадки зараження дітей або членів їхніх сімей;
- допуск до садка або школи при пропуску більше 3 днів лише після лікарського огляду;
- суворий контроль за працівниками дошкільних та шкільних установ;
- дотримання правил перевезення продуктів, санітарно-гігієнічних норм;
- дезинфекція приміщень;
- надання інформації про хворих на служби санітарно-епідеміологічного контролю;
- оголошення карантину при 3-х та більше випадках вірусного інфікування.
