Хронічна виразка шлунка небезпечна не лише болем чи печією. Справжня загроза — раптові ускладнення, які розвиваються стрімко й без своєчасної допомоги можуть коштувати життя. Саме тому варто чітко розуміти, які саме стани можуть виникнути, за якими ознаками їх розпізнати та коли кожна хвилина має значення.
Як класифікують ускладнення виразкової хвороби шлунка
Ускладнення виразки не залежать від причини чи розташування дефекту — вони мають чітку клінічну класифікацію. Поділ допомагає лікарям швидко зорієнтуватися в тактиці лікування.
- Гострі ускладнення. Проявляються раптово: пронизливий біль у животі, грудях або підребер’ї, висока температура, блювання, домішки крові в калі чи блювотних масах.
- Хронічні ускладнення. Мають тривалий перебіг: тягнучий біль до або після їжі, нудота, печія, метеоризм, відрижка, безсоння, втрата апетиту.
- Комбіновані. Поєднують симптоми гострих і хронічних форм.
- Післяопераційні. Виникають після хірургічного лікування: нагноєння рани, сепсис, больовий синдром, пропасниця.
Чому з’являються ускладнення та коли потрібна негайна допомога
До розвитку ускладнень найчастіше призводять несвоєчасно виявлена хвороба, неправильно підібране лікування, нехтування дієтою та наявність супутніх патологій. Саме ці чинники підвищують ризик небезпечних наслідків. Особливо це стосується виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки: такі стани часто вимагають негайної госпіталізації та хірургічного втручання. З появою перших тривожних ознак не варто зволікати — потрібно викликати швидку або самостійно доставити хворого в лікарню.
Перфорація та пенетрація виразки: руйнування стінки шлунка
Коли виразка руйнує стінку шлунка й поширюється в сусідній орган, говорять про пенетрацію. Найчастіше процес зачіпає дванадцятипалу кишку, підшлункову залозу, частки печінки, жовчні протоки, брижу або ободову кишку. Клінічні прояви залежать від ураженого органа, але загальними ознаками є:
- невелике підвищення температури;
- поява білого нальоту на язиці;
- біль у ділянці того органа, куди проникла виразка.
Перфорація — це наскрізне руйнування стінки шлунка, через яке його вміст потрапляє в черевну порожнину. Стан небезпечний для життя: вже через 10 годин хворий може впасти в шоковий стан. Окремо виділяють атипову форму прориву, коли вміст потрапляє в заочеревинний простір. Вона може не давати яскравих симптомів, проте здатна спричинити такі наслідки, як токсичний, гіповолемічний шок.
Стандартна перфорація має виражену симптоматику:
- сильний больовий синдром;
- уповільнення пульсу;
- напруження м’язів живота при пальпації;
- зниження артеріального тиску;
- анурія (зменшення кількості сечі);
- сильна інтоксикація;
- сплутаність свідомості.
Стеноз пілоруса: коли їжа не може пройти далі
Пилоростеноз — звуження просвіту воротаря, яке блокує проходження їжі та рідини зі шлунка в дванадцятипалу кишку. Ускладнення виникає через виразки, розташовані поблизу воротаря: вони порушують його нормальну функцію. Патологія призводить до тяжких порушень травлення та змін у складі крові. Характерна ознака — блювання, яке приносить полегшення.
Малігнізація: коли виразка стає пухлиною
Переродження виразкової хвороби у злоякісну пухлину називають малігнізацією. Небезпека в тому, що процес може розвиватися не лише на місці активної виразки, а й у зарубцьованій тканині, особливо на тлі атрофічного гастриту. Запідозрити малігнізацію дозволяють різке зниження ваги та стійке порушення травлення.
Спайкові процеси після виразки
Хронічний перебіг хвороби часто супроводжується утворенням рубців і спайок. На місці патологічного загоєння розростається сполучна тканина, що призводить до зовнішніх та внутрішніх спайок ділянок шлунка. Результатом стає порушення роботи шлунково-кишкового тракту:
- затримка харчової грудки;
- закидання їжі вгору;
- порушення травлення.
Внутрішня кровотеча: найчастіше смертельне ускладнення
Приблизно у 20% випадків внутрішні кровотечі закінчуються летально. Це найпоширеніші та найнебезпечніші ускладнення виразкової хвороби. Механізм простий: ерозія роз’їдає підслизовий і слизовий шари та досягає великих судин. Стінка судини лопається, і кров виливається в черевну порожнину, кишечник або просвіт шлунка. Невелика крововтрата може перебігати безсимптомно, проявляючись лише залізодефіцитною анемією та домішками крові в калі.
Рясна кровотеча потребує негайної операції. Її типові ознаки:
- біль у надчеревній ділянці;
- блювання темною кров’ю;
- яскраво-червоний язик;
- дьогтеподібний кал.
Наслідки перенесеної операції
Післяопераційні ускладнення виникають через занедбаність патології, особливості організму, супутні захворювання або нехтування рекомендаціями хірурга. Їх поділяють на три групи:
- Ранні — внутрішні кровотечі, гостра непрохідність петлі анастомозу, післяопераційний панкреатит, запалення внутрішніх швів, спайкова непрохідність, некроз тканин, розходження зовнішнього шва.
- Пізні — рецидив хвороби, анастомозит, синдром петлі, агастральна астенія, шлунково-кишкові нориці, демпінг-синдром (слабкість, діарея, пітливість).
- Віддалені — гастроезофагеальний рефлюкс, уповільнення проходження харчової грудки, порушення евакуаторної функції шлунка.
Кожне з описаних ускладнень потребує негайної лікарської оцінки. Знання симптомів дозволяє вчасно звернутися по допомогу та уникнути найтяжчих наслідків.
