Радикулопатія – що це за діагноз, лікування медикаментами та народними засобами, хірургічна операція

Захворювання є защемлення або пошкодження нервових корінців, через що воно ще називається корінцевим синдромом. Спинномозкові нерви дозволяють людині здійснювати рухову активність та відчувати все, що вона робить. Вони дуже чутливі, тому при їхньому защемленні і з'являються неприємні симптоми. Латиною поняття «корінці» звучить, як радикулюс. З цієї причини запалення спинномозкових нервів і називається радикулітом, або радикулопатією.

Причини

Радикулопатія – це самостійна патологія, а симптом інших захворювань, і проблем, що з хребтом. Раніше вона діагностувалася у людей, старших за 40 років. У зв'язку із сучасним малорухомим способом життя, радикулопатія значно «помолодшала». Більше інших схильні до цієї недуги пацієнти, чия діяльність пов'язана з надмірним або повторюваним навантаженням на хребет. Це стосується спортсменів або осіб, які займаються тяжкою фізичною працею.

Радикулопатія розвивається при подразненні або компресії нервів у сфері їхнього виходу з хребетного стовпа. Причини такого патологічного процесу:

  • вікові зміни у хребті;
  • гормональні зміни під час вагітності;
  • неправильна постава, сколіоз (викривлення хребта);
  • обмінні збої;
  • професійні зміни у людей, у роботі яких є систематична тривала статична напруга м'язів;
  • новоутворення;
  • травми;
  • інфекції, що вражають спинномозкові нерви;
  • підняття ваг;
  • міжхребцеві грижі;
  • генетична схильність;
  • переохолодження;
  • цукровий діабет та інші ендокринні порушення.

Внаслідок впливу цих факторів хребет піддається дегенеративно-дистрофічним змінам. Міжхребцеві диски втрачають вологу, через що знижується їхня еластичність. Це погіршує амортизуючу функцію хребта. Прогресуючи, радикулопатія призводить до розриву оболонки фіброзного кільця та випадання диска у хребетний канал. Такий стан – початок розвитку протрузії та подальшої міжхребцевої грижі.

Види

Критерій для основної класифікації – механізм розвитку захворювання. З огляду на це виділяють дискогенну та вертеброгенну форми радикулопатії. Перша вважається найпоширенішою. При ній відзначаються витончення або просідання міжхребцевих дисків, через що їх частина випадає разом із фіброзним кільцем. Внаслідок цього дратуються та здавлюються нервові закінчення. Дискогенна радикулопатія ще називається спондилогенною. Вона пов'язана із сидячим способом життя або надмірними навантаженнями на нижній відділ хребта.

Вертеброгенна радикулопатія виступає ускладненням дискогенної. При ній нервові закінчення не просто дратуються хрящовими тканинами, а здавлюються кістковими наростами. Причиною найчастіше є вікові зміни. Залежно від локалізації защемлення нервів виділяють такі види радикулопатії:

  • Шийна. Дається взнаки несподівано у вигляді стріляючих болів, які віддають у верхні кінцівки.
  • Грудна. Викликає болючість грудної клітки при русі тулубом або глибоким вдихом.
  • Попереково-крижова. Це найпоширеніший вид радикуліту. У запущеній формі він викликає напади, у яких навіть повороти тулуба доставляють сильний біль.
  • Змішана, або полірадікулопатія. При ній нервові коріння защемляються у кількох відділах хребта.

Радикулопатія – що це за діагноз, лікування медикаментами та народними засобами, хірургічна операція

Симптоми

Радикулопатія може виявлятися різними симптомами залежно від того, де розташований защемлений нерв. Захворювання супроводжується вираженим больовим синдромом, обмеженням рухової активності, зміною постави. У кожного пацієнта ці групи симптомів виявляються по-різному, залежно від характеру пошкодження хребта. Загальні ознаки будь-яких видів радикулопатії:

  • біль гострого та пронизливого характеру в одному з відділів хребта;
  • дискомфорт по задній поверхні стегна;
  • постійна напруга м'язів спини;
  • втрата чутливості нервових корінців у ділянці ураженого відділу хребта;
  • поколювання, печіння, оніміння кінцівок;
  • слабкість м'язів рук чи ніг залежно від локалізації защемленого нерва;
  • підвищення шкірної чутливості до дотику в області іннервації ураженого нервового корінця.

Радикулопатія попереково-крижового відділу хребта

За частотою народження перше місце займає радикулопатія попереково-крижового відділу хребта. Біль при цьому з'являється в попереку, нижніх кінцівках, ділянці живота, стегнах і сідницях. Вона виникає різко та гостро:

  • після незначних фізичних навантажень;
  • при піднятті ваг;
  • при різких рухах.

Відрізнити такий біль від симптомів інших захворювань можна за характером. Больовий синдром настільки сильний, що людина не може вдихнути і видихнути чи розігнутися. Біль пронизує тил стопи, проходить по п'яті та великому пальцю. Крім больового синдрому, ураження міжхребцевих дисків поперекового відділу з радикулопатією викликає:

  • зниження рухової функції після різких рухів чи нахилів;
  • оніміння нижніх кінцівок, втрата їхньої рухливості;
  • параліч тіла нижче за поперек (відзначається рідко);
  • проблеми в роботі кишечника та сечовидільної системи;
  • статева дисфункція.

Поперековий радикуліт проявляється у трьох основних формах, що відрізняються характерними симптомами. Кожен різновид можна визначити характером болю. Типи поперекового радикуліту:

  • Ішіалгія (Ішіас). Біль зосереджується в районі сідниць, задньої поверхні гомілки, захоплює стегно, спускається до стоп. Відчуття носять стріляючий характер, що нагадує удар струмом.
  • Люмбаго. Біль концентрується тільки в ділянці нирок. Її провокують неадекватні фізичні навантаження.
  • Люмбоішіалгія. Біль при цьому вигляді радикуліту локалізується в ділянці нирок і віддає в одну або обидві ноги. Відчуття поширюються по сідницях та задньозовнішній частині ніг, не торкаючись пальців. Біль ниючий, пекучий і постійно наростає.

Шийного відділу хребта

Поразка міжхребцевого диска шийного відділу з радикулопатією супроводжується болями у потиличному сегменті. До перших ознак можна віднести вимушене становище голови, яке не завдає людині болю. При спробі змінити його виникають болючі відчуття. Вони можуть посилюватися при чханні та кашлі. Біль і скутість у шиї виявляються зранку, через що людина списує їх на незручне становище під час сну. Інші характерні симптоми радикулопатії шийного відділу:

  • часті запаморочення;
  • парестезії (відчуття холоду та втрата чутливості в руках);
  • зниження рухової активності рук;
  • лущення шкірних покривів;
  • холодна шкіра при дотику.

Радикулопатія – що це за діагноз, лікування медикаментами та народними засобами, хірургічна операція

Грудного відділу

Радикуліт грудного відділу зустрічається рідше, ніж попереково-крижового. Гнучкість тіла в цій області незначна, тому міжхребцеві диски тут зазнають мінімальних змін. Потенційними причинами розвитку радикуліту грудного відділу є:

  • остеохондроз;
  • переохолодження;
  • незручні рухи та фізичні травми;
  • остеоартрити та протрузії.

Нервові коріння у грудному відділі пов'язані з внутрішніми органами черевної порожнини. З цієї причини при їх здавлюванні виникають проблеми із травленням, включаючи біль та спазми у шлунку. Можуть розвиватися захворювання селезінки, підшлункової залози чи печінки. Щоб підтвердити, що у вас є радикулопатія, можна провести простий тест. Сидячи на стільці, треба повернути тулуб. Спондилогенна радикулопатія за такого руху викликає біль. На фоні больового синдрому відзначаються інші ознаки:

  • зниження трицепітального рефлексу (розгинання плеча при ударі молоточком по сухожиллю його триголового м'яза);
  • біль оперізувального характеру між лопаток та по всій грудній клітці;
  • болючість середнього пальця кісти, трицепса;
  • дискомфорт у пахвовій западині, плечовому суглобі;
  • проблеми із дихальними органами.

Діагностика радикуліту

З появою ознак радикулопатії слід звернутися до невропатолога. На первинному огляді лікар проводить неврологічне дослідження для визначення ступеня та точної локалізації защемлених нервових корінців. При постановці діагнозу враховуються чутливість пошкодженої зони та вираженість больових відчуттів. Додатково пацієнту призначають такі інструментальні та лабораторні дослідження:

  • Рентгенографія. Це дослідження проводиться першим. Рентгенівський знімок допомагає оцінити, наскільки правильно розташовані міжхребцеві диски та встановити ділянку, де локалізується дегенеративний процес.
  • Магнітно-резонансна томографія (МРТ). Така процедура допомагає візуалізувати м'які тканини, у тому числі нерви, міжхребцеві диски та спинний мозок.
  • Комп'ютерна томографія (КТ) Використовується для оцінки стану кісткової тканини, визначення діаметрів форамінарних отворів, через які виходять нервові коріння та де може відбуватися їхнє здавлювання.
  • Електроміографія. Цей метод дослідження допомагає оцінити ступінь ураження м'язів, поширеність та локалізацію патологічного процесу. Під час процедури ділянку шкіри накладають електроди, підключені до електроміографу. Вони фіксують біопотенціали м'язової тканини.
  • Аналіз крові. У ній виявляється підвищений рівень червоних та білих кров'яних клітин, що вказує на запальний процес в організмі.
  • Ультразвукове дослідження (УЗД). Допомагає виявити спастичні процеси у м'язовій тканині, оскільки спазмовані м'язи змінюють свою структуру – стають щільнішими.
  • Люмбальні пункції. Їх беруть через прокол у ділянці нирок за допомогою тонкої голки. Мета дослідження – вивчення спинномозкової рідини для підтвердження запальних процесів, пов'язаних із спинним мозком.

Лікування

Існує два варіанти лікування радикулопатії – консервативний та хірургічний. На початковому етапі лікарі не вдаються до радикальних способів та призначають пацієнтам фізіотерапію та медикаментозні препарати. Основою лікування стає прийом знеболювальних та протизапальних препаратів. Під час загострення хворого можуть госпіталізувати. У цей період лікарі забезпечують нерухомість хворого з метою зменшення навантаження на хребет. Для зняття болю застосовують блокади – ін'єкції Новокаїну або Лідокаїну.

Якщо людину не турбують сильний біль, і вона може вести звичайний спосіб життя, допускається проводити лікування в домашніх умовах. У цьому випадку терапія включає:

  • прийом призначених лікарем медикаментів (хондропротекторів, міорелаксантів, протизапальних, знеболювальних);
  • проходження курсів лікувального масажу;
  • заняття лікувальною фізкультурою (ЛФК) для перерозподілу вектора навантажень на хребет та зменшення ступеня защемлення нервів

Радикулопатія – що це за діагноз, лікування медикаментами та народними засобами, хірургічна операція

Консервативне лікування

Правильно підібраний комплекс тренувань допоможе нормалізувати метаболічні процеси, розсунути хребетні диски та посилити мікроциркуляцію крові. Позитивні результати дають такі вправи:

  • Прогинання та вигинання спини. Людина повинна спертися на коліна та руки. Далі необхідно максимально вигнути спину вгору, як це робить кішка. Підборіддя при цьому має бути притиснуте до ключиць. Потім, навпаки, виконують прогинання, одночасно піднімаючи голову нагору. Так повторюють 8-10 разів.
  • Притягування колін до грудей. Для цього потрібно лягти на спину. Далі ноги згинають і підтягують до грудей, охоплюючи їх руками під колінами. Таке положення слід зафіксувати на 8–10 секунд. Кількість повторень – 8-10 разів.
  • Повороти торса убік. Лягти на спину, ноги зігнути в колінах, але стопи залишити на підлозі. Руки розташувати на животі. По черзі виконувати повороти обох ніг у ліву та праву сторону. Зробити 16-18 разів.

Масаж при радикуліті проводиться з метою зняття напруги спазмованих м'язів спини, поліпшення кровотоку та лімфообігу. За рахунок цієї процедури можна привести в тонус мляві гіпотрофічні кінцівки. Щоб масаж приніс хороший результат, потрібно дотримуватись наступних рекомендацій:

  • важливо, щоб процедуру проводив спеціаліст, оскільки непрофесійна техніка масажу може лише погіршити стан;
  • сеанс починають з погладжуючих рухів для розігріву м'язів, а потім переходять до розтирання, розминання, ударів тильною стороною долоні;
  • масаж дозволено лише поза загострень, т. е. у відновлювальний період.

Після покращення стану пацієнту призначають процедури, спрямовані на покращення рухливості ураженого відділу хребта. Прикладом виступає акупунктура. Воно відновлює функції нервових закінчень, позбавляє болю. Для досягнення позитивного ефекту повний курс акупунктури повинен складати 10-12 сеансів. Серед фізіотерапевтичних методів при радикуліті корисні такі процедури:

  • магнітотерапія;
  • ударно-хвильова терапія;
  • електрофорез;
  • ультрафіолетове опромінення.

Основою лікування радикуліту є медикаментозні препарати. Більшості пацієнтів допомагає така консервативна терапія. Вже після кількох тижнів прийому препаратів у комплексі з лікувальною гімнастикою та фізіопроцедурами людина відчуває покращення. Ліки першої лінії вибору – нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ):

  • Моваліс;
  • Ібупрофен;
  • Вольтарен;
  • Ортофен.

НПЗЗ знімають запалення та набряклість. Найчастіше з таких препаратів застосовується Ібупрофен. Його перевага полягає в тому, що медикамент випускається у формі пігулок, мазі та гелю. Тому його можна використовувати внутрішньо і зовнішньо. Усі форми випуску Ібупрофену надають антипіретичну, протизапальну та аналгетичну дії, через що вони і застосовуються при запальних захворюваннях суглобів та хребта. Побічні ефекти та протипоказання численні, тому їх варто уточнити в інструкції до нього. Дозування залежить від форми випуску:

  • 3–4 таблетки 200 мг на добу (першу приймають вранці до їди, решта – протягом дня після їди);
  • невелику смужку гелю або мазі наносять на уражену ділянку трохи більше 4 разів на добу.

Більший ефект НПЗЗ виявляють у поєднанні з міорелаксантами. Приклади таких препаратів: Баклофен, Тизанідін. Вони допомагають впоратися з м'язовими спазмами, які завдають непоправної шкоди хребту, і зупиняють розвиток сколіозу. Баклофен приймають внутрішньо до їди по 5 мг 3 десь у день. Далі через кожну три доби дозу збільшують на 5 мг до досягнення терапевтичного ефекту. Серед побічних ефектів Баклофен виділяють астенію, запаморочення, блювання, нудоту, зниження кров'яного тиску. Протипоказання до застосування препарату:

  • психози;
  • судоми в анамнезі;
  • епілепсія;
  • хвороба Паркінсона;
  • атеросклероз судин головного мозку;
  • Хронічна ниркова недостатність.

Перевага Баклофена – додатково препарат має потужну знеболювальну дію. Крім НПЗЗ та міорелаксантів, пацієнту призначаються такі групи ліків:

  • Знеболюючі: Дімексід, Новокаїн. Знімають первинний больовий синдром. Новокаїн може застосовуватися і як ін'єкції в область пошкодженого нерва.
  • Хондропротектори: Терафлекс. Стимулюють відновлення хрящової тканини.
  • Вітаміни групи В. благотворно впливають на нервові волокна і хрящову тканину.

Радикулопатія – що це за діагноз, лікування медикаментами та народними засобами, хірургічна операція

Хірургічне лікування радикуліту

Якщо консервативна терапія не принесла результату, або пацієнт страждає від нестерпного болю, оніміння кінцівок або проблем із сечостатевою системою, то лікар призначає хірургічне втручання. Воно проводиться у різний спосіб. Основні види операцій при радикуліті:

  • Дисектомія. Така операція проводиться при міжхребцевій грижі. Ціль – видалення частини пошкодженого хребетного диска для декомпресії защемленого нерва.
  • Ламінектомія. Це операція з видалення невеликого фрагмента кістки, що закриває спинномозковий нерв. Після такої маніпуляції простір у ділянці защемленого корінця розширюється, тому симптоми радикулопатії усуваються.
  • Заміна міжхребцевого диска. Показання – його нежиттєздатність. Перший етап операції – тотальна дискектомія (видалення міжхребцевого диска). Потім лікар імплантує імплант, який надійно стабілізує уражений сегмент.
  • Хемонуклеоліз Це розчинення грижі поперекового відділу за рахунок поступового введення спеціальної речовини у пошкоджений диск. Операція проводиться виключно при протрузіях хребта.

Народні засоби

Покладатись при радикуліті виключно на народні методи не варто. Щодо їх застосування слід проконсультуватися з лікарем. За дозволом спеціаліста допускається застосовувати такі засоби:

  • Прикласти до хворої області ошпарений листок білокачанної капусти. Зафіксувати целофаном, а поверх марлевою пов'язкою. Робити компрес щоденно, краще перед сном.
  • Обдати окропом пару листя лопуха, прикласти їх до хворої області, накрити харчовою фольгою, закріпити за допомогою бинта. Міняти компрес кожні 2 години. Використовувати до зменшення болючих відчуттів.
  • У уражену область 2 рази на день втирати борсучий жир. Зверху укутати пошкоджену зону махровим рушником. Коли ефект тепла почне зменшуватись, можна змити жир.

Прогноз та профілактика

Радикулопатія має сприятливий прогноз. За дотримання рекомендацій лікаря пацієнту вдається увійти до ремісії. Труднощі можуть виникнути у тих, хто має згубні звички, аномалії будови хребців або перебуває в умовах тривалого статичного навантаження. Щоб запобігти розвитку радикулопатії, необхідно:

  • носити зручне взуття;
  • відмовитися від носіння взуття на підборах понад 4 см;
  • спати на ортопедичному матраці та низькій подушці;
  • кожну годину робити перерву при тривалому статичному навантаженні на хребет (при сидячій роботі, керуванні автомобілем);
  • займатися спортом, йогою, пілатесом, плаванням, лікувальною фізкультурою.

Відео

EuroMD