Гломерулонефрит – це дифузне ураження тканини нирок. Процес захоплює ниркові клубочки, де відбувається первинна фільтрація крові. Хронічна форма небезпечна розвитком ниркової недостатності та склерозу. У важких випадках виникає високий ризик уремічної коми.
Причини хронічної форми захворювання
Часто діагностується імунозапальне ураження тканин органу. Тобто, імунна система людини надмірно реагує на інфекційні антигени. Розрізняють ще аутоімунну форму хвороби. Вона обумовлена негативним впливом аутоантитіл, що руйнують власні клітини.
Основними причинами є перенесені раніше інфекції. Це:
- стрептококова (ангіна, тонзиліт, скарлатина, стрептодермія, фарингіт, ларингіт, пневмонія);
- стафілококова (ендокардит, остеомієліт, менінгіт, стафілококова ангіна, сепсис);
- цитомегаловірусна (ендометрит, вагініт);
- інші бактеріальні та вірусні інфекції (кір, вітряна віспа, ГРВІ).
Розвитку гломерулонефриту сприяють гепатити В та С. При тривалому перебуванні на холоді з підвищеною вологістю розвивається «окопний» нефрит. Хвороба провокує хронічний гломерулонефрит.
Інфекція – один з основних провокаторів, проте існують ще додаткові фактори ризику:
- спадковість;
- гіповітаміноз;
- системні патології (васкуліт, червоний вовчак);
- регулярне перебування на холоді;
- токсичне отруєння (свинець, ртуть, спирт);
- переливання крові;
- вакцинація;
- променева терапія.
Симптоми гломерулонефриту нирок
Хронічна форма недуги характеризується безсимптомним початком. Часто діагностується на пізніх стадіях, коли є ознаки ниркової недостатності. Тривала хвороба призводить до поступового заміщення нефронів сполучною тканиною.
Розрізняють кілька типів перебігу хронічного гломерулонефриту, кожна їх має свої характерні клінічні прояви:
| Типи | Поширеність | Симптоми | Результат загального аналізу сечі |
| Латентний | 45% всіх випадків. |
|
|
| Гематуричний | 5% усіх випадків. |
|
|
| Гіпертонічний | 20% всіх випадків. |
|
|
| Нефротичний | 25% усіх випадків. |
|
|
| Змішаний | 7% випадків |
|
|
Як лікувати хронічний гломерулонефрит?
Своєчасна діагностика (УЗД, біопсія, лабораторні аналізи) дозволяє розпочати боротьбу з недугою на ранніх стадіях та запобігти важким ускладненням.
Лікування хронічного гломерулонефриту повністю залежить від типу та стадії хвороби. Загальний принцип комплексної терапії включає:
- постільний режим;
- спеціально розроблена дієта (стіл №7);
- комплексне медикаментозне лікування;
- фітотерапія;
- санаторно-курортне оздоровлення;
- лікувальна фізкультура (ЛФК);
- у разі розвитку уремії призначається діаліз (підключення апарату штучної нирки).
Медикаментозна терапія
Медикаментозна терапія спрямована усунути подальше запалення, зняти яскраву симптоматику, придушити процес зростання дифузних змін. Загальна схема лікування складається із комплексу заходів. Програму розробляє лікар, враховуючи стадію гломерулонефриту. Наприклад, змішані форми потребують особливого підходу. Для їхнього лікування готується чотирикомпонентна терапія.
Існує кілька видів лікування хронічного гломерулонефриту:
- етіологічний (антибіотики, імуносупресори);
- патогенетичний (антикоагулянти, антиагреганти, НПЗЗ, антигістамінні);
- симптоматичний (сечогінні, гіпотензивні).
|
Антикоагулянти та антиагреганти |
|||
| Дія препаратів | Тривалість курсу | Назва препаратів | Добове дозування |
| Запобігають процесу формування тромбів та звуження судин у ниркових клубочках. | Від 3 до 10 тижнів | Діпіридамол | 400-600 мг |
| Тиклопідін | 0,5 г | ||
| Гепарин | 20-40 тис. ОД. | ||
|
Нестероїдні протизапальні засоби |
|||
| Пригнічують запальний процес, знижують капілярну проникність, діють як жарознижувальне та знеболювальне. | До 3 тижнів | Індометацин | На початковому етапі – 25 мг, при добрій переносимості дозування збільшується – 100-150 мг. |
|
Гіпотензивні препарати |
|||
| Знижують артеріальний тиск. | Довго | Каптоприл | 50-100 мг |
| Еналаприл | 10-20 мг | ||
| Раміприл | 2,5-10 мг | ||
|
Сечогінні лікарські засоби |
|||
| Сприяють виведенню зайвої рідини. | Від 3 до 10 тижнів | Гіпотіазид | 50-100 мг |
| Фуросемід | 40-80 мг | ||
| Урегіт | 50-100 мг | ||
| Альдактон | 200-300 мг | ||
|
Антибіотики |
|||
| Знищують патогенну флору. | Від 7 до 14 днів | Бензилпеніцилін | 1-60 млн. ОД |
| Ампіцилін | 1000-2000 мг | ||
| Еритроміцин | 1-4 г | ||
| Цефіксім | 200-400 мг | ||
|
Антигістамінні |
|||
| Блокують рецептори гістаміну в організмі, знижують набряклість слизових оболонок. | Від 10 до 15 днів | Супрастін | 75-100 мг |
| Лоратадін | 10 мг | ||
| Еріус | 5 мг | ||
|
Імуносупресори, цитостатики при гломерулонефриті |
|||
| Пригнічують реакцію імунної системи при аутоімунних формах гломерулонефриту. | Від 3 до 8 тижнів | Преднізолон | 1 мг на 1 кг ваги пацієнта. Поступово дозування знижується до повного скасування. |
| Циклофосфамід | 2-3 мг на 1 кг ваги | ||
| Сандімун (Циклоспорин) | 2,5-3,5 мг на 1 кг ваги | ||
| Хлорамбуцил | 0,1-0,2 мг на 1 кг ваги | ||
Лікувальне харчування
При діагнозі гломерулонефрит лікарі рекомендують дотримуватися спеціальної дієти без солі (стіл №7). Дієтичне харчування сприяє:
- посилення сечовиведення;
- придушення алергічних реакцій;
- покращення процесів обміну в тканинах нирок.
Дозволені та заборонені продукти харчування відповідно до дієти №7.
| Дозволені продукти | Заборонені продукти |
|
|
Фітотерапія
Позитивний ефект фітотерапії відомий нам ще з часів бабусь. Існує безліч рослин, фруктів та овочів, що мають сечогінний ефект. Це:
- брусниця;
- дягіль;
- береза;
- кукурудзяні рильця;
- мучниця;
- барбарис;
- кавун;
- диня;
- груша;
- капуста білокачанна;
- журавлина;
- аґрус.
В аптеках є трав’яні збори, що допомагають впоратися із запальним процесом у нирках. Не менш ефективними будуть збори, виготовлені самостійно. Курс лікування становить від 15 до 25 місяців. При необхідності після короткої перерви лікування повторюють. Існує безліч рецептів для лікування гломерулонефриту, ось кілька з них:
- Лаванда, листочки чорної смородини та берези – по 10 грам, кропива – 20 грам, кориця – 40 грам, листочки суниці – 60 грам. Усі компоненти змішати. Залити 0,5л. окропу 2 ст. л. отриманого збору, наполягти 2 години. Приймати по 0,5 склянки після кожного випорожнення.
- Трава материнки – 4 ст. л., кора дуба – 50 грам, алтей – 10 грам. Дві столові ложки суміші залити склянкою окропу. Настояти 40 хв. Приймати у теплому вигляді 3 десь у день.
- Золототисячник – 2 ст. л. Залити склянкою окропу. Наполягати 6 годин. Приймати перед вживанням їжі.
- Грижник запашний – 3 ст. л. Залити склянкою окропу. Приймати теплим тричі на день по 100 мл.
- Пташиний горець – 1 частина, листочки брусниці та берези – 1,5 частини, насіння вівса, сушениця – 2,5 частини, суцвіття календули – 2 частини, глід та шипшина (плоди) – 5 частин. Усі інгредієнти змішати та залити окропом. Настояти 1:00. Приймати теплим по 1/3 склянки до їди 3-4 десь у день.
Санаторно-курортне лікування
Особливість хронічної форми гломерулонефриту – тривалий перебіг. Часто захворювання ускладнюється нирковою недостатністю. Для виключення ризику ускладнень та рецидивів пацієнтів спрямовують на санаторно-курортне лікування.
Форми та показання, за яких пацієнта направляють на санаторно-курортне оздоровлення:
- латентна;
- помірно гіпертонічна;
- помірно нефротична;
- залишкові ознаки гострого гломерулонефриту (вторинний);
- затяжні та часті рецидиви.
Існує ряд причин, з яких пацієнтам протипоказані поїздки до санаторних зон:
- ниркова та серцева недостатність 2 та 3 ступеня;
- виражена гіпопротеїнемія та анемія;
- макрогематурія;
- сильні набряки;
- високий АТ;
- інвалідність зору;
- порушення кровообігу у головному мозку.
Основна мета санаторного лікування – вплив на організм теплого та сухого клімату, інсоляцій. Сонячні ванни розширюють судини, посилюють потовиділення. Це сприяє виходу продуктів метаболізму та знижує навантаження на нирки.
У багатьох місцях близького зарубіжжя проводиться курс відновлювальної терапії. Це:
- Ашгабад та його околиці;
- Оазис Байрам-Алі;
- Молакакре;
- Сімеїз;
- Західний Казахстан;
- Південний берег Криму.
Пацієнтам індивідуально розробляється курс відновлювальної терапії та дієта. Крім цього, південні куточки зарубіжжя багаті на фрукти, які насичують організм корисними мікроелементами. Санаторно-курортне лікування гломерулонефриту включає:
- курс фітотерапії;
- комплексне медикаментозне лікування;
- фізіотерапію (індуктотермія, ультразвук);
- термотерапію (лікування сухим теплом).
Сучасна схема терапії
Сучасна методика лікування особливу увагу приділяє прийому антиагрегантів та антикоагулянтів. Медикаментозне лікування обов’язково має бути комплексним. Одна з найпоширеніших методик – чотирикомпонентна терапія. До неї входять:
- Преднізолон. Вводиться внутрішньовенно, добове дозування становить 1 мг на 1 кг ваги.
- Циклофосфамід. Добова доза – 2-3 мг на 1 кг ваги.
- Курантил. Добова доза – 400-600 мг.
- Гепарин. Добова доза до 20 тис. од.
При помітному поліпшенні самопочуття дозування поступово знижується тих значень, які необхідні підтримки організму у нормі. Курс терапії – від 6 до 8 тижнів, залежить від тяжкості перебігу гломерулонефриту. За потреби лікар збільшує цей період.
