Аналіз крові на онкомаркери не є самостійним скринінговим тестом на рак. Його призначають за конкретними показаннями: коли є підозра на злоякісне новоутворення, коли хворобу вже виявлено й потрібно стежити за перебігом лікування або коли в родині були випадки онкології. Розуміння меж цього дослідження допомагає не панікувати через один підвищений показник і водночас не проґавити ситуацію, яка справді потребує уваги лікаря.
Що таке онкомаркери і що вони показують
Онкомаркери — це група біомолекул різного походження, які об’єднує одна властивість: під час розвитку доброякісних або злоякісних новоутворень їхня концентрація в крові підвищується. У крові онкологічні маркери можуть з’являтися за кілька місяців до перших симптомів злоякісної пухлини, і саме тому вони становлять інтерес для діагностики.
Водночас підвищений вміст маркера не є підтвердженням раку. Той самий показник здатен реагувати на запальні процеси в печінці, підшлунковій залозі, нирках та інших органах, а також на емоційні потрясіння. Виявлені маркери ракових клітин — це серйозний привід для додаткового обстеження, навіть якщо патологічний процес перебігає безсимптомно, але не остаточний діагноз.
Кому і як часто призначають дослідження
Як скринінгові тести аналізи на онкомаркери не призначають. Їх рекомендують проводити один-два рази на рік пацієнтам, у яких близькі кровні родичі мали злоякісні новоутворення різної локалізації. Інші люди можуть здавати кров на онкологічні маркери для профілактики — раз на два-три роки.
Лікарі радять проходити таке дослідження після тяжких стресів, сильних отруєнь, тривалого перебування в зонах із несприятливою екологічною обстановкою. Ці чинники сприяють розвитку онкології. Чоловікам і жінкам, у яких рак уже виявлено, аналізи потрібно здавати за певною схемою:
- до та після курсу хіміо- або радіотерапії;
- перед операцією з видалення пухлини;
- після завершення терапії: перший рік — раз на місяць, другий рік — раз на два місяці, з другого до п’ятого року — раз на три місяці, після п’яти років — раз на рік.
При підозрі на злоякісне утворення здавати аналіз на ракові клітини необхідно обов’язково. Основні показання до визначення рівня онкомаркерів такі:
- раннє виявлення злоякісної пухлини;
- орієнтація в локалізації новоутворення в поєднанні з іншими методиками;
- контроль ефективності лікування онкології;
- контроль перебігу захворювання: виявлення метастазів, залишків пухлини, рецидивів;
- прогнозування хвороби.
Види пухлинних маркерів
Пухлинні маркери — це білки, які виробляють клітини новоутворень. Фахівцям відомо близько 200 найменувань, проте діагностичну цінність мають приблизно 20 із них. Для кожної пухлини визначають основний, допоміжний і додатковий маркер.

За природою пухлинні маркери поділяють на кілька класів:
- гормони — хоріонічний гонадотропін, адренокортикотропний гормон;
- ферменти — фосфатаза, лактатдегідрогеназа;
- онкофетальні білки — плацентарна лужна фосфатаза, альфа-фетопротеїн;
- продукти обміну — креатин, вільна ДНК, поліаміни.
Ідентифікація маркерів допомагає визначити розташування пухлини. За допомогою аналізу на онкомаркери можна розпізнати виникнення новоутворення в шлунково-кишковому тракті, підшлунковій залозі, передміхуровій залозі, молочній залозі та інших органах.
Як підготуватися до здачі крові
За два-три дні до аналізу на онкомаркери не рекомендується вживати жирні, смажені та гострі страви. Алкоголь у цей період категорично заборонений. Не варто також їсти продукти, які різко відрізняються від звичних. У день здачі крові не можна збільшувати фізичне навантаження та палити. Усі лікарські засоби треба заздалегідь узгодити з лікарем.
Проходити процедуру краще вранці, з 8 до 12 години. Кров для аналізу беруть із вени, забір матеріалу проводять строго натще: після їди має минути не менше восьми годин. Перед процедурою дозволено випити склянку негазованої води. Під час менструації аналіз буде неінформативним через підвищення концентрації пухлинних маркерів, тому в цей час жінкам його не призначають.
Розшифровка аналізів на онкомаркери
Результати аналізу можна отримати на руки через один-сім днів після забору крові — термін залежить від медичного закладу, де виконують дослідження. Якщо онкомаркери потрібно визначити терміново, приватні лабораторії часто надають інтерпретацію в день дослідження.

Трактування результатів проводить лікар, який дав направлення на аналіз. Самостійно розшифровувати дані не рекомендується: усі нюанси дослідження знає лише фахівець. Нижче наведено коротку ознайомчу інформацію про кілька основних пухлинних маркерів.
ПСА — простатичний специфічний антиген
ПСА — це білки, що містяться в протоках передміхурової залози та сприяють розрідженню насіннєвої рідини. Дослідження онкомаркера ПСА проводять лише в чоловіків, а показники норми можуть відрізнятися залежно від віку пацієнта. Збільшення значень ПСА свідчить про наявність патологічних станів. Причиною високого рівня можуть бути:
- аденома передміхурової залози;
- інфекційний простатит;
- злоякісні процеси в простаті.
АФП — альфа-фетопротеїн
Альфа-фетопротеїн — це глікопротеїн, двокомпонентний білок. Він синтезується в печінці, жовчному міхурі та епітелії кишечника ембріона. Норма онкомаркера АФП — до 10 нг/мл. Вищий показник може вказувати на одну з патологій:
- гепатоцелюлярна карцинома (пухлина печінки);
- рак бронхів, легень, шлунково-кишкового тракту;
- злоякісна пухлина в яєчниках у жінок та яєчках у чоловіків.
Спровокувати відхилення можуть механічні пошкодження печінкової тканини. Інші причини підвищеного показника АФП — ниркові захворювання та порушення роботи органів шлунково-кишкового тракту.
СА 15-3
Вуглеводний антиген 15-3 — це муциноподібний глікопротеїн. Він належить до онкомаркерів пухлинних (неопластичних) процесів, що виникають у молочній залозі. Нормальна кількість СА 15-3 — до 20 Од/мл (поріг — до 30). Показники понад 30 одиниць указують на можливу наявність таких патологій:
- онкологія яєчників;
- карцинома молочної залози;
- злоякісна пухлина шийки матки чи ендометрію;
- рак сечового міхура.
Причиною підвищення СА 15-3 стають і стани, не пов’язані зі злоякісними новоутвореннями. Серед них фіброаденома молочної залози, хвороби, пов’язані з порушенням роботи імунної системи, та гормональний сплеск у другій половині вагітності.
СА 19-9
За допомогою вуглеводного антигену 19-9 проводять ранню діагностику пухлин шлунково-кишкового тракту. Особливо він інформативний при раку підшлункової залози: тут його специфічність становить 82%. Норма СА 19-9 — 0–37 Од/мл. Якщо концентрація онкомаркера в крові перевищує 40 Од/мл, це вказує на можливу наявність таких патологій:
- онкологія сечового міхура;
- злоякісна пухлина жіночих статевих органів чи грудей;
- рак органів шлунково-кишкового тракту (печінки, шлунка, кишечника, прямої кишки, жовчного міхура, жовчовивідних проток).
Перевищення норми СА 19-9 може вказувати й на процеси непухлинної природи. Інші причини високих показників — запалення жовчного міхура (холецистит) та обструкція (непрохідність) жовчних шляхів.
СА 125
Вуглеводний антиген 125 — це онкомаркер раку яєчників. У жінок молодше 35 років його норма — до 15 Од/мл. У період менопаузи може виявлятися підйом СА 125 до 25–30 Од/мл. Підвищення білка до 30 Од/мл буває пов’язане з вагітністю — це нормально, але лише в першому триместрі. При збільшенні показника понад 35 Од/мл можна говорити про різні патологічні процеси. Серед них рак матки, яєчників, фалопієвих труб та онкологія молочної залози.
РЕА — карциноембріональний антиген
Карциноембріональний антиген РЕА — це неспецифічний маркер для визначення онкології прямої кишки. Його часто використовують для діагностики раку молочної залози, легень і сечового міхура. Норма РЕА для некурців — до 2,5 нг/мл, для курців — до 5 нг/мл. Показники від 10 до 20 нг/мл свідчать про наявність патологічних процесів. Серед них:
- карцинома прямої кишки;
- пухлини щитоподібної залози;
- метастази в кісткову тканину та печінку;
- виразка дванадцятипалої кишки або шлунка;
- гостра форма бронхіту.
S 100
На відміну від інших онкомаркерів, S 100 — це не один антиген, а ціле сімейство кальційзв’язувальних білків. Вони важливі для діагностики меланоми, пошкоджень мозку та інших внутрішніх органів. Норма S 100 — до 0,105 нг/мл. Підвищення концентрації онкомаркера дають:
- ліпома, ліпосаркома;
- злоякісні утворення нервових тканин;
- системний червоний вовчак;
- тяжкі ураження міокарда;
- печінкова енцефалопатія.
СА 72-4
Білкова сполука СА 72-4 продукується в ембріональних тканинах. Нормальним індексом у здорових жінок і чоловіків вважають значення від 0 до 6,9 Од/мл. Перевищення показника свідчить про патологічні процеси в організмі. Найчастіше при високій концентрації онкомаркера СА 72-4 діагностують рак матки та злоякісні процеси шлунково-кишкового тракту (аденокарциному шлунка, рак прямої кишки).
Причини підвищення антигену неонкологічної природи:
- захворювання підшлункової залози (панкреатит, кісти);
- аутоімунні процеси (хвороба Крона, ревматоїдний артрит);
- рефлюксні патології травної системи;
- хвороби кишечника (виразковий коліт).
Орієнтовні норми основних маркерів
Наведені значення — це орієнтири з довідковою метою, а не самостійний критерій діагнозу. Референсні межі можуть відрізнятися залежно від лабораторії, методу дослідження та віку пацієнта, тому оцінювати результат потрібно за бланком конкретної лабораторії та висновком лікаря.

| Маркер | Орієнтовна норма | Основне призначення |
|---|---|---|
| ПСА | Залежить від віку пацієнта | Передміхурова залоза, лише чоловіки |
| АФП | До 10 нг/мл | Печінка, бронхи, легені, шлунково-кишковий тракт, яєчники та яєчка |
| СА 15-3 | До 20 Од/мл (поріг — до 30) | Молочна залоза, яєчники, шийка матки, ендометрій, сечовий міхур |
| СА 19-9 | 0–37 Од/мл | Шлунково-кишковий тракт, насамперед підшлункова залоза |
| СА 125 | До 15 Од/мл до 35 років; 25–30 Од/мл у менопаузі | Яєчники, матка, фалопієві труби |
| РЕА | До 2,5 нг/мл для некурців; до 5 нг/мл для курців | Пряма кишка, молочна залоза, легені, сечовий міхур |
| S 100 | До 0,105 нг/мл | Меланома, ураження нервових тканин та внутрішніх органів |
| СА 72-4 | 0–6,9 Од/мл | Матка, шлунково-кишковий тракт |
Як ставитися до результату
Один підвищений показник сам собою нічого не доводить: він лише вказує напрямок для подальшого обстеження. Лікар зіставить цифри зі скаргами, анамнезом, віком і результатами інших методів. І навпаки — нормальні значення не скасовують потреби в діагностиці, якщо є симптоми або обтяжений сімейний анамнез. Онкомаркери працюють у зв’язці з іншими методиками, а не замінюють їх.











